Рішення № 137611584, 17.06.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1178/26

2/301/983/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Бобик О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «ФК «Солвентіс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3787330 від 25.07.2020 року в розмірі 69983,98 грн. В обґрунтування своїх вимог вказує про те, що 25.07.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3787330, який був підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 12000,00 грн. 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» було укладено Договір факторингу №29/10-2025, відповідно до якого до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №3787330 від 25.07.2020 року. 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Солвентіс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №3787330 від 25.07.2020 року. Відповідач зобов`язання за договором не виконав, в результаті чого в нього виникла заборгованість у сумі 69983,98 грн., яка складається з: 10633,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 59350,98 грн. заборгованість по відсоткам. На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 3787330 від 25.07.2020 року в розмірі 69983,98 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою Іршавського районного суду від 18.05.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.06.2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив, у якому відповідач категорично заперечує проти задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі, вважає їх необгрунтованими та такими, що суперечать принципам справедливості й добросовісності. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки кредитний договір укладено у 2020 році, а позивач звернувся до суду тільки у 2026 році. Сам факт подальшого відступлення права вимоги між юридичними особами не відновлює та не продовжує строк позовної давності. Заявлені проценти є неспівмірними та необгрунтованими, оскільки сума процентів більш ніж у п`ять разів перевищує суму основного боргу. А також зазначає, що позивач безпідставно нараховував відсотки після завершення строку кредитування.

11.06.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає відзив безпідставним та необгрунтованим. Щодо строку позовної давності, то вважає такий не пропущений, оскільки починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, то сторони погодили строк дії договору до 16.02.2021. За весь період перебування права грошової вимоги у позивача, останній не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача, всі нарахування здійснювались виключно первісним кредитором. Вказує, що позивачем обгрунтовано розмір заборгованості за вказаним кредитним договором, тому позовні вимоги позивача вважає законними та беззаперечними, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

11.06.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, вважає наведені у ній доводитакими, що не спростовують його заперечень щодо розміру заявлених позовних вимог. Вважає заявлену суму процентів явно неспівмірною із основною сумою заборгованості. Відступлення прав вимоги не може погіршувати становище боржника.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, в якому також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засіданні не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у відзиві та запереченні на відповідь на відзив просить розглядати справу без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.07.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3787330, який був підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», за допомогою одноразового ідентифікатора PS3787330, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 12000,00 грн. строком до 16.02.2021 включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.26-30).

Факти укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів визнаються відповідачем, а тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до умов договору (п. 1.3, 1.4, 1.7.2, 1.7.3) сума кредиту - 12000,00 грн, акційна ставка 1,02 % за один день; при використанні позичальником загальних умов кредитування - процентна ставка в базовий період з 25.07.2020 по 20.08.2020 - 1,70 % за один день, процентна ставка в спеціальний період з 21.08.2020 до 16.02.2021 - 3,00 % в день; орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування 17309,40 грн.

В додатку № 1 до Договору позики № 3787330 від 25.07.2020 «графік платежів», сторонами узгоджено графік платежів, в тому числі за загальними умовами кредитування - базовий період з 25.07.2020 по 20.08.2020, загальна сума платежу 17303,00 грн; - спеціальний період з 21.08.2020 по 16.02.2021, загальна сума платежу - 6,40 грн; - всього за період з 25.07.2020 по 16.02.2021, загальна сума платежу 17309,40 грн.

Згідно довідки ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 26.11.2025 року на підставі договору ВП-220817-1 від 22.08.17 було здійснено за дорученням ТОВ «Алекскредит» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 25.07.2020 на суму 12000,00 гривень, карта 4149499141844769, код авторизації 777361 (а.с.32).

Також між сторонами підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.36-39).

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025, за яким ТОВ Алекскредит (клієнт) зобов`язався відступити ТОВ Секвоя Капітал (фактор) права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату (п. 1.1).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 вбачається, що в такому є запис про кредитний договір № 3787330 з ОСОБА_1 , сума заборгованості 69983,98 грн (а.с. 18).

29.10.2025 ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» складено та підписано акт прийому-передачі документів за договором факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 (а.с. 16).

Відповідно до платіжної інструкції № 339 від 30.10.2025 (а.с. 40) ТОВ «Секвоя Капітал» сплатило на користь ТОВ «Алекскредит» 2000000,00 грн оплати за переуступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025.

На підставі наведених доказів суд вважає доведеним перехід права вимоги до відповідача за кредитним договором № 3787330 від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал».

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладений договір факторингу № ДФ-31102025, за яким ТОВ Секвоя Капітал (клієнт) зобов`язався відступити ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (фактор) права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату (п. 1.1).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 вбачається, що в такому є запис про кредитний договір № 3787330 з ОСОБА_1 , сума заборгованості 69983,98 грн (а.с. 19)

31.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» та ТОВ «Секвоя Капітал» складено та підписано акт прийому-передачі документів за договором факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 (а.с. 17).

Відповідно до платіжної інструкції № 1118 від 05.11.2025 (а.с. 41) ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» сплатило на користь ТОВ «Секвоя Капітал» 2071261,13 грн оплати за переуступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025.

На підставі наведених доказів суд вважає доведеним перехід права вимоги до відповідача за кредитним договором № 3787330 від ТОВ «Секвоя Капітал» до ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».

Таким чином, вказаними доказами, які суд вважає належними і допустимими підтверджено факт набуття позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» права вимоги до відповідача за договором № 3787330 від 25.07.2020.

Відповідно до детального (щоденного) розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту № 3787330 від 25.07.2020 року станом на 29.10.2025 року мається заборгованість в розмірі 69983,98 грн. Яка складається з тіла кредиту в сумі 10633,00 грн., нарахованих відсотків в сумі 59350,98 грн. З даного розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування відсотків в межах строку кредитування, тобто до16.02.2021. Відповідачем 30.10.22020 року здійснено сплату кредиту в сумі 1367,00 та відсотків в сумі 1300,00 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, власного контррозрахунку, доказів про належне виконання умов кредитного договору не надав, а відтак вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо доводів відповідача про сплив строку позовної давності, суд зазначає, що відповідно до вимог законодавства України перебіг строків позовної давності було зупинено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також на період дії воєнного стану, запровадженого в Україні. У зв`язку з цим строк позовної давності на час розгляду даної справи не сплинув, а тому підстав для відмови у задоволенні позову з цих мотивів суд не вбачає.

Стосовно посилання відповідача про безпідставне нарахування відсотків після завершення строку кредитування, то таке повністю спростовується розрахунком заборгованості, згідно якого відсотки нараховувалися виключно первісним кредитором та в межах строку кредитування до 16.02.2021.

З урахуванням всього наведеного, суд відхиляє усі доводи відзиву та заперечення стосовно незаконності розміру заборгованості та наявності підстав для її зменшення.

Відтак суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Щодо заявленої представником позивача вимоги про відшкодування витрат понесених на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 6000,00 грн суд виходить з такого.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, а також враховуючи виконання роботи адвокатом у відповідності до детального опису робіт (наданих послуг), суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.

Суд також вважає, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 2662,40 гривень судового збору, що був сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 530, 610-612, 625-627, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 141, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ 43657029, юридична адреса: м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 29-31, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) заборгованість за кредитним договором №3787330 від 25.07.2020 у розмірі 69 983 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) гривні 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 2662,40 гривень судового збору, що був сплачений позивачем при зверненні до суду та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.06.2026.

Суддя Іршавського

районного суду: О. І. Бобик