Рішення № 13761123, 10.02.2011, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2-27/11

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2011 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шляхова В. І.

за участю секретаря Нерус Н. І.,

прокурора Лепської Н. П.

та представника позивача Рубана О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Ріпки справу за позовом прокурора Ріпкинського району Чернігівської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства “Родовід Банк”про захист прав споживача шляхом визнання недійсною умови додатку до кредитного договору,

встановив:

09 грудня 2010 року звернувшись до суду з позовом до відповідача, прокурор обгрунтував його інтересами держави, якій належить 99,9 відсотків акцій ПАТ “Родовід Банк”, яке є правонаступником ВАТ “Родовід Банк”, відносно якого відповідач неналежно виконує договірні зобовязання за кредитним договором Ск-256-002531/2-2008 від 07.02.2008 року. За цим позовом судом відкрите провадження в порядку цивільного судочинства, справі присвоєно № 2 - 716/ 2010 р., замінено на № 2518/2-27/11.

19 січня 2011 року ОСОБА_2 окремо звернувся до суду із позовом до ПАТ “Родовід Банк”, в якому просив визнати недійсною умову додатку № 1 до кредитного договору Ск-256-002531/2-2008 від 07.02.2008 року, яка передбачає, що реальна процентна ставка за договором складає 90,76% річних. Вказує на порушення банком вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач визначив реальну процентну ставку за договором 90,76% річних, що є несправедливою умовою, адже він просив надати кредит під процентну ставку 7% річних. Про реальну процентну ставку за договором дізнався вже після підписання договору з додатку № 1, в той час як банк повинен був ознайомити його з умовами договору про установлення обовязкових для споживача умов перед укладенням договору. За позовом судом відкрите провадження в порядку цивільного судочинства, справі присвоєно № 2518/2-71/11.

Ухвалою суду від 24 січня 2011 року визнано, що ОСОБА_2 не виконав процесуальні обовязки та інгорував процесуальне право відповідача на предявлення зустрічного позову, тому цивільні справи № 2518/2-27/11 та № 2518/2-71/11 були обєднані в одне провадження з присвоєнням обєднаній справі № 2518/2-27/11.

Протокольною ухвалою суду від 07 лютого 2011 року причина неявки ОСОБА_2 на розгляд справи визнана неповажною та справа розглянута за участю осіб що зявилися, що відповідає п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України, до того ж ОСОБА_2, як відповідач за первісним позовом за викликами неодноразово не зявлявся до суду та не вжив жодних заходів до ознайомлення з матеріалами позову в суді, які належним чином були направлені за адресою його місця реєстрації, та не виконав процесуальний обовязок повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування).

В судовому засіданні прокурор та необмежений у повноваженнях представник первісного позивача позов до ОСОБА_2 підтримали з підстав в ньому зазначених, письмово ОСОБА_2 безвмотивовано зазначив що «з позовом не згодний в повному обсязі»(а.с. 21). Позов ОСОБА_2 до банка представник первісного позивача не визнав в повному обсязі, він та прокурор в судових дебатах просили відмовити в його задоволенні. Заперечення зводяться до того, що саме з метою надання ОСОБА_2 повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту і на виконання «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», під час укладення кредитного договору Ск-256-002531/2-2008 від 07.02.2008 року банком за формулою визначеною «Правилами..»було визначено реальну процентну ставку за цим договором (вона склала 90,76% річних), про що було поінформовано ОСОБА_2 врученням «додатку 1», отже банк діяв у відповідності до діючого законодавства, а тому вимоги ОСОБА_2, який плутає визначення процентної ставки, як плати за користування кредитом (вона склала 7%) та реальної процентної ставки запровадженої для інформування споживачів про сукупну загальну кредиту і не є процентною ставкою за договором, є безпідставними. ОСОБА_2 під час укладення кредитного договору був обізнаний з усіма його істотними умовами, отже волевиявлення позивача було вільним, він погодився із запропонованими банком умовами кредитування та вступив у договірні відносини.

Вислухавши пояснення, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та правовідносини.

07 лютого 2008 року ОСОБА_2 звернувся до ВАТ “Родовід Банк”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Родовід Банк”, з пропозицією надати йому кредит шляхом перерахування коштів на відповідний картковий рахунок, сума кредиту - 10 909 грн., процентна ставка -7%, термін дії кредиту 12 місяців, тобто остаточна дата повернення кредиту -07 лютого 2009 року включно (а.с. 8, 10, 12- 14). Цього ж дня банк повідомив, що акцептує пропозицію ОСОБА_2 на укладення кредитного договору на зазначених умовах, через що й було укладено кредитний договір між сторонами (а.с. 4 7), у п. 10.12 якого ОСОБА_2 підписуючи цей Договір підтвердив, що він отримав в письмовій формі та ознайомився з інформацією наданою Банком про умови кредитування, вартість сукупних послуг, орієнтовну скупну вартість складових кредиту, про умови кредитування, вартість супутніх послуг, орієнтовну сукупну вартість кредиту наданого у формі кредитної лінії за кредитним рахунком та те що детальний розпис сукупної вартості складових кредиту наведено у Додатку 1 до цього Договору. Також підписанням Додатку 1 до договору Ск-256-002531/2-2008 ОСОБА_2 підтвердив, що йому відомий детальний розпис сукупної вартості складових кредиту до його надання банком, в тому числі й про те, що при номінальній процентній ставці 7 процентів річних реальна процентна ставка, %: 90,76 річних з абсолютним значенням подорожчання кредиту на 4561, 60 гривень за умови своєчасного виконання зобовязань ОСОБА_2 за цим Договором (з.б а.с. 7).

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Правління Національного банку України своєю Постановою від 10.05.2007, № 168 затвердило "Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", положеннями яких визначено: 1.3. Банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил у разі поширення інформації про послуги з надання кредитів споживачам; під час укладення кредитних договорів зі споживачами; у разі усних або письмових звернень споживачів.; 3.1. Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна з сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем ОСОБА_2 не надано суду доказів про те, що він до і при укладенні договору діяв не на свій розсуд та не за власним бажанням і ним не надано жодного належного та допустимого доказу того що відповідачем йому не була своєчасно надана повна, необхідна, доступна і достовірна інформація про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, сукупну вартість споживчого кредиту, процедуру виконання договору тощо, які передують укладенню кредитного договору. Суд дійшов висновку що волевиявлення ОСОБА_2 було вільним, про що свідчать факти підписання ним угоди і отримання коштів у повному обсязі, при відсутності письмових застережень на окремі пункти договору а його звернення з позовом про визнання умови додатку до кредитного договору недійсною, спрямоване на відстрочення виконання взятих на себе договірних зобовязань. Викладене у сукупності тягне відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.

За приписами ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. ст. 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки. В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, згідно ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

07 лютого 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір Ск-256-002531/2-2008, яким визначено обовязок відповідача погасити кредит шляхом щомісячної сплати рівними частками заборгованості по кредиту та відсотків до 07 лютого 2009 року включно а, в разі порушення строків погашення складових кредиту, сплачувати обумовлені договором штрафні санкції. Банк свої зобовязання виконав надавши відповідачу 10 909 грн. кредиту (з них 10 000 грн. на картковий рахунок та 909 грн. в оплату за перевірку документів) (а.с. 11), але всупереч умов договору відповідач свої зобовязання з погашення кредиту не виконував, через що загальний розмір заборгованості зі штрафними санкціями станом на 25. 11. 2010 р. становить 202 883 грн. 96 коп., що підтверджено належним розрахунком (а.с. 9), тобто відповідач, як боржник, порушив договірне право позивача на своєчасне отримання коштів в оплату наданого кредиту, а тому позовні вимоги належить задовольнити частково. Приймаючи таке рішення суд виходить з наступного. Як вбачається з договору Ск-256-002531/2-2008 від 07 лютого 2008 року, передбачена п. 4.1.23 договірна санкція у вигляді сплати позичальником у разі порушення строків сплати платежів додатково процентів в розмірі 1,6% від простроченої суми за кожен день прострочення, за своєю правовою природою є неустойкою. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Оскільки розмір нарахованих додаткових процентів позивачем становить 188 118,80 грн., що значно перевищує суму боргу та процентів за кредитним договором, суд вважає за можливе зменшити їх розмір до 6 000 грн. Враховуючи викладене, на користь позивача необхідно стягнути відповідача 10909 грн. заборгованості за кредитом, 765 грн. 93 коп. процентів по кредиту, 3090 грн. 23 коп. заборгованості по комісії, 6000 грн. неустойки за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків, а всього 20765 грн. 16 коп.

За ст. 88 ЦПК України також стягнути також з відповідача в доход держави 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду і 207 грн. 65 коп. судового збору, від сплати яких прокурор був законодавчо звільнений при зверненні до суду.

На підставі п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 551, 611 -612, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10; 11; 57 - 61; 80; 88; 208 209; 212- 215; 218; 293 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов прокурора задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” ( код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, к/р 32008171201) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № Ск-256-002531/2-2008 від 07 лютого 2008 року 10 909 грн. основного боргу, 765 грн. 93 коп. відсотків за користування кредитом, 3090 грн. 23 коп. заборгованості по комісії та 6000 грн. пені, а всього 20765 (двадцять тисяч сімсот шістдесят пять) грн. 16 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) в дохід держави 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Ріпкинському районному суді Чернігівської області та 207 грн. 65 коп. судового збору.

ОСОБА_2 у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства “Родовід Банк”, про захист прав споживача шляхом визнання недійсною умови

додатку до кредитного договору,- відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили по закінченню строку на його оскарження в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення доступен для ознайомлення з 11 лютого 2011 року.

Суддя В. І. Шляхов