Ухвала суду № 137610832, 02.06.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/3537/23

Номер провадження 4-с/504/22/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Вінська Н.В.,

секретаря судового засідання Коцар А.М.,

розглянувши скаргу представника ПАТ «НЕК «Укренерго» на дії/бездіяльність органу примусового виконання Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник ОСОБА_1 .-

УСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року до Доброславського районного суду Одеської області надійшла скарга представника ПАТ «НЕК «Укренерго» Сінявської Г.В. якою просить визнати дії головного державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іванова Івана Васильовича щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання незаконними та зобов`язати посадових осіб Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 504/3537/23 виданим 10 лютого 2026 року Доброславським районним судом Одеської області.

Свої вимоги мотивує тим, що Доброславським районним судом Одеської області 15.05.2025 року винесено заочне рішення по справі 504/3537/23, яким позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Гео-прайм», про встановлення права земельних сервітутів задоволено. Зазначеним рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», судовий збір у розмірі 2684 грн.

НЕК «Укренерго» звернулось до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції с заявою про примусове виконання від 23.04.2026 за № 01/64242. 08.05.2026 за вх № 38169/01 НЕК «Укренерго» отримано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. У повідомленні зазначено, що виконавчий документ не відповідає вимогам п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутні число, місяць та рік народження дата народження боржника.

20.05.2026 року ухвалою суду скаргу прийнято до розгляду й призначене судове засідання на 02 червня 2026 року.

У судове засідання представник стягувача не з`явився будучи повідомленим про дату та час.

Представник Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився будучи своєчасно та належним чином повідомленим про його дату та час, Письмових пояснень щодо суді поданої скарги не подав.

Для вирішення скарги слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист людських прав і фундаментальних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з п. 11 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 5 зазначеного Закону, визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України, передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Як визначено ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 640/12384/21 вказано про те, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначений у Положенні про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення, під час реєстрації виконавчого документа до Автоматизованої системи виконавчого провадження вносяться такі відомості, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) для фізичної особи або повне найменування, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для юридичної особи - стягувача; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків) для фізичної особи або повне найменування, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для юридичної особи - боржника; адреса стягувача, адреса боржника, зазначена у виконавчому документі або заяві про примусове виконання рішення; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі стягувача - фізичної особи, боржника - фізичної особи (за наявності).

Не зазначення чи помилкове зазначення у виконавчому документі певних реквізитів за умови, що інші його реквізити дають підстави ідентифікувати стягувача та боржника, не може вважатися обставиною, що унеможливлює здійснення виконавчого провадження. Повернення виконавчих документів лише з таких підстав містить ознаки надмірного формалізмом, який не сприяє забезпеченню ефективного виконання судових рішень та фактично призводить до затягування виконання виконавчого листа, що порушує право на ефективний судовий захист (постанова Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 826/9021/18).

З наданої скарги вбачається, що заочним рішенням Доброславського районного суду Одеської області 15.05.2025 року по справі 504/3537/23, задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Гео-прайм», про встановлення права земельних сервітутів. Зазначеним рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», судовий збір у розмірі 2684 грн.

Рішення суду набрало законної сили 16.06.2025 року та було видано виконавчий лист у справі №504/3537/23. У виконавчому листі зазначені наступні дані про боржника ОСОБА_2 , дата народження та ідентифікаційний номер у матеріалах справи відсутній, місце проживання АДРЕСА_1 .

04.05.2026 року державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івановим І.В. оригінал виконавчого листа виданого 10.02.2026 року Доброславським районним судом Одеської області відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто стягувачу без прийняття до виконання, так як у виконавчому документі поданому на виконання відсутні число місяць та рік народження боржника.

Ураховуючи наведені обставини вбачається, що виконавчий документи містить необхідні для ідентифікації боржника відомості та відповідає наведеним вимогам Закону. У зв`язку з цим рішення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання порушує принцип обов`язковості судового рішення та гарантій стягувача на його виконання, як кінцеву стацію судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Положення ч. 1 ст. 5 ЦПК України гарантують, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз цих положень Кодексу вказує, на те, що порушені права сторони у виконавчому провадженні мають бути захищені, шляхом зобов`язання виконавця усунути порушення. Такий спосіб захисту законодавцем визначений як ефективний.

Відтак, виходячи із вказаних норм чинного законодавства, змісту оскаржуваного повідомлення, суд вважає, що в даному випадку повернення виконавчого документу згідно п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» є необґрунтованим та передчасним. У зв`язку із чим вказане повідомлення державного виконавця підлягає скасуванню, а дії та рішення посадових осіб суб`єкта оскарження щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття мають бути визнані неправомірними.

Ураховуючи наведене суд вважає, що права стягувача порушені державним виконавцем при поверненні виконавчого листа без прийняття до виконання, тобто скарга стягувача є обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, повно та всебічно дослідивши надані суду докази, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з вищенаведених підстав, а саме необхідно визнати неправомірним та скасувати рішення державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Доброславським районним судом Одеської області зобов`язати відкрити виконавче провадження.

Керуючись ст. 447-448, ст.451 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити скаргу ПАТ «НЕК «Укренерго» на дії/бездіяльність органу примусового виконання Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник ОСОБА_1 .

Визнати дії головного державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеськогоміжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іванова Івана Васильовича щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання незаконними.

Зобов`язати посадових осіб Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 504/3537/23 виданим 10 лютого 2026 року Доброславським районним судом Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Вінська Н. В.