Ухвала суду № 137607895, 22.06.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1071/26

Номер провадження 1-кс/383/161/26

УХВАЛА

22 червня 2026 року слідчий суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №3 (м. Бобринець) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025120040000140 від 22.10.2025 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст.240, ч.2 ст.364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділення відділення поліції №3 (м. Бобринець) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_7 звернувся з клопотанням, погодженим начальником Бобринецького відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_8 про накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .

Необхідність накладення арешту слідчий пов`язує із розслідуванням кримінального провадження №42025120040000140 від 22.10.2025 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України, у якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру.

Необхідність застосування арешту слідчий обґрунтовує потребою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.4 ч.2 ст.170 КПК України) та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, вказав, що арешт майна необхідний для відшкодування завданої шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення та можливості забезпечення майбутнього цивільного позову.

Захисник підозрюваного подав до суду письмові заперечення на клопотання прокурора. Вказав, що воно є безпідставним та не підлягає задоволенню. Захисник зазначив, що санкції інкримінованих ОСОБА_4 статей (ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України) не передбачають конфіскації майна, а підстав для спеціальної конфіскації чи визнання квартири речовим доказом немає. Майно, на яке просить накласти арешт, не пов`язане з розслідуванням діяльності КП «Кетрисанівське».

Окрім цього, представник наголосив на передчасності арешту майна для забезпечення цивільного позову, оскільки в матеріалах провадження відсутній сам позов та не визначено потерпілого. Сторона обвинувачення не доводила фактів особистого збагачення підозрюваного, натомість фабула справи стосується виключно ймовірної вигоди юридичної особи, що робить обмеження права власності фізичної особи незаконним.

Вказує на відсутність в матеріалах справи доказів реального ризику відчуження квартири та відсутність оцінки її ринкової вартості, що заважає суду перевірити співмірність такого заходу забезпечення кримінального провадження. Просив у клопотанні відмовити у повному обсязі.

Підозрюваний заперечив проти задоволення клопотання та підтримав думку захисника. Пояснив, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя і в ній зареєстрована неповнолітня донька.

Дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи, викладені в ньому, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_4 повідомлено про підозру у тому, що він, обіймаючи посаду директора Комунального підприємства «Кетрисанівське» Кетрисанівської сільської ради, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, був службовою особою та відповідно ч. 2 ст. 18 КК України є спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до п.2.2 Статуту КП «Кетрисанівське», затвердженого рішенням Кетрисанівської сільської ради від 29.08.2025 року за №4172, основним предметом господарської діяльності підприємства є 36.00 Забір, очищення та постачання води. Цей розділ включає забір, очищення та розподілення води для побутових і виробничих потреб. Забір води з різних джерел, а також її розподілення у будь який спосіб. Цей клас включає забір води з рік, озер свердловин тощо, збирання дощової води; очищення води для водопостачання; оброблення води для виробничих та інших потреб.

В порушення вказаних норм законодавства, статуту комунального підприємства директор КП «Кетрисанівське» ОСОБА_4 організував та здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме забір підземних вод, без дозволу на користування надрами.

Згідно розпоряджень сільського голови Кетрисанівської сільської ради за № 68-р від 13.07.2021 року, № 44-р від 16.03.2022 року; № 45-р від 16.03.2022 року; № 46-р від 16.03.2022 року; № 47-р від 16.03.2022 року; №53-р від 20.04.2022 року; №18-р від 25.01.2025 року; №71-р від 31.03.2025 року затверджено акти з приймання-передачі майна колишніх комунальних підприємств та Кетрисанівської сільської ради - водонапірних мереж, водонапірних башт, свердловин, колодязів, насосного обладнання та техніки на баланс КП «Кетрисанівське» Кетрисанівської сільської ради для забезпечення водопостачання жителям Кетрисанівської територіальної громади.

Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора КП «Кетрисанівське» зловживаючи своїм службовим становищем в період з 01.08.2025 року по 31.12.2025 року здійснюючи централізоване водопостачання населення Кетрисанівської сільської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області здійснив забір (видобування) води з підземних джерел водопостачання (свердловин) без спеціального дозволу на користування надрами об`ємом 60310 куб. м, чим спричинив шкоду державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів (підземних вод) в сумі 12656053 грн.

Крім того, директор КП «Кетрисанівське» ОСОБА_4 в період з 01.08.2025 року по 31.12.2025 року, діючи всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для комунального підприємства, зловживаючи своїм службовим становищем, організував та здійснив самовільне користування надрами, а саме видобування питних підземних вод загальнодержавного значення для централізованого водопостачання загальним об`ємом 60310 куб. м за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, чим спричинив державі збитків на суму 12656053 грн. 50 коп.

За вказаними фактами ОСОБА_4 18.06.2026 року повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України, 19.06.2026 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

В обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, слідчий посилається на ч. 2 ст. 170 КПК України, зокрема, арешт майна допускається з метою забезпечення: п.3 конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, п.4 відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Враховуючи, що санкції ч.3 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України не передбачають призначення покарання у виді конфіскації майна, заявлена підстава накладення арешту не може бути застосована судом.

Зі змісту ч.ч.1, 2 ст. 61 КПК України вбачається, що цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка(який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Згідно ч.3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Таким чином, обов`язковою умовою накладення арешту на майно для потреби забезпечення відшкодування завданих збитків, має бути наявним обґрунтований цивільний позов у кримінальному провадженні.

Оскільки цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, матеріали клопотання такої інформації не містять, окрім того, не визначено потерпілого у даному кримінальному провадженні, заявлена підстава застосування арешту не доведена.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч.3 ст. 132 КПК України).

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1 ст.173 КПК України).

З врахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що не доводить необхідність арешту майна, з метою, вказаною у клопотанні.

Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні слідчого про накладення арешту на майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 23 червня 2026 року об 11 год. 45 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_9