Рішення № 137607724, 22.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5853/26

Провадження № 2/344/4465/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді Кіндратишин Л.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Координаційний центр громадського контролю» про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивача - адвокат Карпюк М.С. звернувся до Івано-Франківського міського суду із позовом до відповідача, у якому просить :

-Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену 04.03.2026 о 09 год.14 хв. Громадською організацією «Координаційний центр громадського контролю» (код ЄДРПОУ: 44685519) через особисту сторінку у мережі Fасеbоок за посиланням : ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту : «На Івано-Франківщині судитимуть колишню керівницю відділу освіти Городенківської міської ради ОСОБА_1 , яка сама собі виписувала премії.

У 2022-2024 роках вона підписала низку наказів про виплату премій і винагород у розмірах повного посадового окладу або середньомісячної заробітної плати - з нагоди свят, за підсумками кварталів та року на суму понад 383 000 грн.

Якщо зрівняти дохід за деклараціями поданими ОСОБА_1 за звітні періоди, то за 2021 рік дохід становить всього 159 099 грн, а далі різко зріс: 2022 рік - 524125 грн, 2023 рік - 506 768 грн., 2024 рік - 618 411 грн.

Посадовиця навмисно встановлювала собі вищі виплати без погодження з керівництвом громади. Хоча рішення про преміювання керівників виконавчих органів належить до компетенції міського голови.

Так жінка незаконно отримала понад 383 тисячі гривень бюджетних коштів. Гроші надходили на її особистий банківський рахунок і витрачалися на власні потреби».

-Зобов`язати Громадську організацію «Координаційний центр громадського контролю» (код ЄДРПОУ: 44685519) здійснити спростування недостовірної інформації про ОСОБА_1 , шляхом публікації на його сторінці за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлення про ухвалення у даній справі судового рішення та опублікувати його повний текст не пізніше ніж протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили;

- Зобов`язати Громадську організацію «Координаційний центр громадського контролю» (код ЄДРПОУ: 44685519) протягом 10 десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити свою публікацію, яка поширена 04.03.2026 о 09 год. 14 хв. в мережі Інтернет через особисту сторінку у мережі Fасеbоок за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, що за посиланням:ІНФОРМАЦІЯ_2

В обґрунтування позову, зокрема зазначено, що вказаний допис було поширено саме Відповідачем на його сторінці в соціальній мережі (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) підтверджується наявною на сторінці інформацією. Зокрема, в розділі «інформація», підрозділі «Конфіденційна та юридична інформація» зазначені реквізити для фінансової підтримки Відповідача із зазначенням коду ЄДРПОУ, та номер рахунку.

Допис містить, зокрема, наступні фактичні твердження та інформацію, які не відповідають дійсності, є негативними, порушують особисті немайнові права, ганьблять честь, гідність і завдають шкоди діловій репутації Позивачки та порушують принцип презумпції невинуватості.

Водночас, Відповідач публікуючи допис не мав на меті донести інформацію щодо можливого вчинення кримінального правопорушення. Відповідач явно стверджує про доведеність факту такого правопорушення та переслідував мету порушення репутації та гідності Позивачки, що є неприпустимим. Підтвердженням цього слугує викривлення інформації в дописі. Відповідач ставив на меті створити у читача хибне враження про те, що нібито розмір доходу Позивачки «необґрунтовано» зріс у декілька разів, з 159 099 грн за 2021 рік до 524 125 грн. у 2022 року. Проте, згідно декларацій Позивачки, які містяться у відкритому доступі, її реальний розмір доходу за вказані періоди був зовсім інший та не було жодного необґрунтованого зростання рівня доходу, в чому намагається переконати Відповідач своїх читачів. (Посилання на декларації Позивачки:

- ІНФОРМАЦІЯ_5;

- ІНФОРМАЦІЯ_6

Так, згідно декларації Позивачки за 2021 рік вона заробила 381 829 грн, а не «всього 159 099 грн» як про те хибно наголошує Відповідач.

В цілому, використанні Відповідачем «емодзі», а особливо «великий палець вгору», в існуючому контексті є проявом зневаги до честі та гідності Позивачки, що є вкрай обурливим.

Той факт, що особистим немайновим правам Позивачки беззаперечно було завдано шкоди, підтверджується наявними під дописом негативними коментарями користувачів соціальної мережі. Таким чином, протиправна публікація допису вже сформувала у конкретних осіб явно негативне враження про особу Позивачки, завдавши значної шкоди її особистим немайновим правам та діловій репутації. Окрім того, допис фактично містить відомості про правову кваліфікацію дій Позивачки у кримінальному провадженні, а також про обставини, які наразі лише встановлюються судом. На час публікації допису, справа відносно Позивачки ще не була переданою до суду, а тому Відповідач, був об`єктивно позбавлений можливості дізнатися про описані ним обставини. Вказані відомості містилися виключно в матеріалах кримінального провадження та були відомі лише Позивачці, стороні обвинувачення, суду а також іншим особам, які в силу ст.222 КПК України були попереджені про недопустимість розголошення даних досудового розслідування. Водночас, Відповідач немає жодного процесуального статусу в кримінальному провадженні, а тому він міг отримати відомості про описані ним факти лише протиправним шляхом. Жодних посилань на джерело обізнаності Відповідача про висвітлені ним факти допис не містить.

В даному випадку Відповідач у своєму дописі не тільки чітко посилається на Позивачку, зазначаючи її ім`я - « ОСОБА_1 », але й використав її зображення не маючи на це будь-якого дозволу та за відсутності остаточного рішення у справі, яким було б встановлено винуватість Позивачки. Враховуючи те, що весь допис стосується Позивачки і його публікація порушує її особисті немайнові права, а також зважаючи на неправомірність використання імені та зображення Позивачки, такий допис повинен бути видалений.

Таким чином, опублікований Відповідачем допис не носить характеру оціночного судження, а містять конкретні твердження, які є неправдивими та є такими, що наносять шкоду діловій репутації Позивачки.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив задоволити позовні вимоги. 01.05.2026 надіслав заяву у якій просив вирішити питання судових витрат

Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви з додатками, днем вручення якої, згідно п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, є 10.04.2026. Правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30.03.2026 позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

08.04.2026-представником позивача, у визначений судом строк усунуто недоліки позову.

Ухвалою суду від 08.04.2026 провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

ІV. Фактичні обставини справи.

Так, за URL-посиланням у мережі Fасеbоок: ІНФОРМАЦІЯ_7, та долученого скріншоту міститься допис наступного змісту : «На Івано-Франківщині судитимуть колишню керівницю відділу освіти Городенківської міської ради ОСОБА_1 , яка сама собі виписувала премії.

У 2022-2024 роках вона підписала низку наказів про виплату премій і винагород у розмірах повного посадового окладу або середньомісячної заробітної плати - з нагоди свят, за підсумками кварталів та року на суму понад 383 000 грн.

Якщо зрівняти дохід за деклараціями поданими ОСОБА_1 за звітні періоди, то за 2021 рік дохід становить всього 159 099 грн, а далі різко зріс: 2022 рік - 524125 грн, 2023 рік - 506 768 грн., 2024 рік - 618 411 грн.

Посадовиці інкримінують зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, та легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом, - частина 2 статті 364 та частина 1 статті 209 Кримінального кодексу України.

Жінці загрожує до 6 років в`язниці з позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років, а також штраф у розмірі 8,5-17 тисяч гривень (500-1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)».

Разом з тим, перший абзац допису містить символ «великий палець вгору», а третій абзац « вказівний палець вгору».

Такий допис розміщений на сторінці користувача Координаційний центр Громадського контролю 04.03.2026 о 09:14 год.

Із долученим скіншотом, публікація здійснена на сторінці, користувачем якого зазначено Координаційний центр громадського контролю, код 44685519, електронна адреса hromadskiykontrol@gmail.com, та зазначені розрахункові рахунки ( а.с. 71).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з частиною 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина 1). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (абз. 1 частини 4). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена ( частина 6).

Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

Підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі 910/5117/17.

При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно із Законом України «Про авторське право та суміжні права» власник веб-сторінки - це особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та управляє і/або розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

Тобто законодавець окремо вирізняє власника веб-сайту (у даному випадку соціальної мережі) та власника веб-сторінки (акаунту), і це стосується й відповідальності за розміщення інформації в соціальних мережах.

Таким чином, пред`являючи вимоги до певної особи та визначаючи її відповідачем у цій категорії справ, позивач має надати докази ідентифікації особи, яка буде відповідати за порушення його права та довести приналежність акаунту у соціальній мережі тій чи іншій фізичній особі ( постанови

Верховний Суд у постановах від 01.12 2021 справа № 310/6999/19-ц, від 01.06.2022, та від 21.06. 2023.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію колегії суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 в справі № 742/3812/18, де зазначено, що відповідач не спростував дані, що підтверджуються письмовими доказами, наданими позивачем, про те, що відповідач на час поширення інформації щодо позивача був реєстрантом веб-ресурсу, на якому ця інформація була розміщена. Відповідач не надав належних і допустимих доказів того, що власник доменного імені на час зазначеної публікації передав це доменне ім`я у власність або користування іншій особі, зокрема, на підставі відповідного договору, а також доказів того, що користування цим доменним ім`ям здійснювалося без належної правової підстави іншою особою.

Так, представник позивача вказує про наступні фактичні твердження та інформацію, які не відповідають дійсності, є негативними, порушують особисті немайнові права, ганьблять честь, гідність і завдають шкоди діловій репутації позивачки та порушують принцип презумпції невинуватості: «На Івано-Франківщині судитимуть колишню керівницю…» - фактичне твердження, яке всупереч презумпції невинуватості, вказує на майбутнє прийняття обвинувального вироку. «… яка сама собі виписувала премії …» ; «… підписала низку наказів про виплату премії і винагород …» ; «Посадовиця навмисно встановлювала собі вищі виплати …» ; «… жінка незаконно отримала понад 383 тисячі гривень бюджетних коштів…»; «Гроші надходили на її особистий банківський рахунок і витрачалися на власні потреби .», з використання символів ( «емодзі», а саме «вказівного пальця вгору», «великого пальця вгору»).

Разом з тим, таку публікацію представник позивача виділяє окремо від наступного тексту, який є продовженням публікації «Посадовиці інкримінують зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, та легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом, - частина 2 статті 364 та частина 1 статті 209 Кримінального кодексу України. Жінці загрожує до 6 років в`язниці з позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років, а також штраф у розмірі 8,5-17 тисяч гривень (500-1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)».

У процесуальних документах, які є у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформації із «Стану розсліду судових справ», що на розгляді в Городенківському районному суді Івано-Франківської області з 04.03.2026 перебуває на розгляді обвинувальний акт № 42025092090000015 від 01.08.2025 відносно ОСОБА_1 зач.2 ст. 364, ч.1 ст. 209 КК України, надійшов такий в провадження суду 02.03.2026.

При цьому, слід зазначити, що не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом встановлений інший порядок оскарження такої інформації (її дослідження здійснюється під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні).

Так, схожі обставини були предметом розгляду Верховним Судом, де у постанові від 16.08.2023 у справі № 646/2173/21, зокрема зазначено « висновок судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності вироку суду поширення прокурором оспорюваної інформації щодо позивача порушує презумпцію невинуватості, є помилковим, оскільки судами помилково оцінено зміст поширеної прокурором інформації, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та постановлення помилкового рішення. В контексті вимог до ТОВ «МКТ» (ICTV) Верховний Суд також зауважує, що засоби масової інформації та громадськість не позбавлені можливості в обговоренні і висвітлені питань, що мають суспільно важливе значення. Висвітлена у відеоматеріалі інформація містить відомості про події, що мають суспільне значення та викликають суспільний резонанс, так як стосуються питань громадського правопорядку. Тому суспільство має бути обізнаним та ознайомленим з такою інформацією, а таке поширення інформації відповідає практиці застосування ЄСПЛ статті 8 Конвенції. Указане не є порушенням презумпції невинуватості (статті 62 Конституції України)».

У справі № 761/9413/20 суд касаційної інстанції зазначив, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

У справах № 757/34493/15, № 757/4402/16 суд касаційної інстанції зазначив, що інформувати громадськість про розслідування певного кримінального провадження не є порушенням принципу презумпції невинуватості особи.

У справі № 428/3780/20-ц суд касаційної інстанції зазначив, що інформація, яка поширена відповідачем, у силу норми статті 62 Конституції України не може вплинути на право позивача вважатися невинуватим, поки його вину не буде доведено в установленому законом порядку. Захист честі і гідності у цьому випадку може бути реалізовано шляхом надання іншої точки зору, наприклад шляхом реалізації права на відповідь.

Щодо викривлення інформації в дописі щодо доходів, то згідно загальнодоступної інформації, ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік), що подана 18.03.2021 зазначила про свій дохід 159 099 грн. При цьому, у дописі зазначено про такий дохід за 2021 рік, тобто не за 2020 рік, що є помилковим, однак не суттєвими, адже відображають дійсну інформацію про дохід за 2020 рік, що подана у 2021 році.

Що стосується використання імені та фото позивача, то слід зазначити, що посада керівника відділу освіти, про яку йдеться у дописі, відноситься до публічних. Істотним для вирішення цього спору слід вказати і те, що ОСОБА_1 будучи публічною посадовою особою органу- її діяльність могла викликати підвищену громадську зацікавленість.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що на момент виникнення спірних правовідносин фото позивача не було загальнодоступним для загалу, зокрема і на особистих Інтернет ресурсах.

Тлумачення статті 308 ЦК України дає підстави стверджувати, що, за загальним правилом, фотографія, на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких фізична особа позувала авторові за плату, або ж це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб.

Втім в останньому випадку потрібно враховувати, що використання будь-якої інформації, що посягає на приватність особи, має бути виправдана переважаючим публічним інтересом. Для уникнення неправомірного втручання у приватне життя особи потрібно утриматися від публікації відверто особистих фотографій, якщо тільки це безпосередньо не стосується питання публічного інтересу.

Законодавство не визначає, як має бути оформлена згода фізичної особи на використання фотографії з її зображенням. Тобто, надаючи оцінку існуванню відповідної згоди, потрібно враховувати, що згода може бути надана у письмовому вигляді, усно, а також у формі мовчазної згоди.

Мовчазна згода може проявлятися в тому, що особа знала й бачила, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок, а також у випадку самостійного розміщення фото чи відеозображення для необмеженого кола користувачів і без зазначення про існування авторських чи суміжних прав на них.

Суд вважає, що поширення (розміщення) фото у мережі Інтернет без обмеження кола користувачів, які можуть переглядати це фото, є публічним показом фото, яке здійснює ця особа самостійно. Тож використання таких фото є правомірним, адже попереднє поширення (розміщення) у соціальній мережі навіть на власній сторінці (обліковому записі) було публічним і за згодою особи, яка своїми діями зробила таку інформацію відкритою.

Також, у разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі та ділової репутації, повинен враховувати зміст рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя. У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Водночас зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про не обґрунтованість, так як позивач не довела, що оспорена інформація, яка поширена відповідачем, є фактично повідомленням про перебіг розслідування кримінального провадження, а не про винність позивача у вчиненні кримінальних правопорушень й ці обставини підлягають дослідженню у кримінальному провадженні, у межах судового розгляду обвинувального акту по суті.

З урахуванням наведеного, стороною позивача не доведено протиправності дій відповідача та, відповідно, порушення особистих немайнових прав внаслідок поширення оспорюваної інформації, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі .

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Стосовно інших доводів учасників справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, так як у позові відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

У позові ОСОБА_1 до Громадської організації «Координаційний центр громадського контролю» про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання вчинити дії- відмовити.

Згідно ст. 273 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Громадська організація «Координаційний центр громадського контролю», провул. Ключний, 7, кв. 264, с. Вовчинець Івано-Франківський район Івано-Франківська область.

Рішення складене в повному обсязі 22.06.2026.

Суддя Л.Р. Кіндратишин