Рішення № 137607371, 23.06.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/6355/25

Провадження № 2/185/2906/26

23 червня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2025 року через систему «Електронний суд» до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28.04.2024-100002200 від 28.04.2024 в сумі 30 700 грн. та судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» з відповідачем 28.04.2024 було укладено електронний кредитний договір № 28.04.2024-100002200, за умовами якого він надав відповідачу кредит у сумі 10 000 грн. на умовах його строковості, платності і поворотності. Проте відповідач не виконав умов договору, у зв`язку з чим має заборгованість у сумі 30 700 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість по кредиту; 14 700 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 000 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту), 5 000 грн. неустойка. У зв`язку з цим, позивач звертається до суду.

09 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, яким заперечував проти задоволення позову повністю. Зазначив, що позивач стверджує про укладення 28.04.2024 кредитного договору саме з ТОВ «Споживчий центр», однак факт надання кредитних коштів нібито підтверджується копією квитанції від 28.04.2024 року, платником за якою є не ТОВ «Споживчий центр», а невідома організація, яка має назву «Швидкий кредит».Відповідач вказав, що у матеріалах справи відсутнє будь-яке посилання на укладення між ним договору з організацією «Швидкий кредит», а квитанція не посвідчена належним чином. На його думку, твердження позивача про те, що кошти, перераховані організацією «Швидкий кредит», є коштами саме ТОВ «Споживчий центр», є безглуздим та необґрунтованим.Також відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні банківські первинні документи (меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення), які, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, є належними доказами здійснення безготівкових розрахунків та надання кредитних коштів.У зв`язку з викладеним відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 28.04.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено електронний кредитний договір № 28.04.2024-100002200 шляхом підписання заявки, пропозиції (оферти) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) електронним підписом кредитодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника ОСОБА_1 , надісланим на його номер телефону, вказаний ним у договорі.

Відповідно до умов вказаного договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4314-14ХХ-ХХХХ-3565.

Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: Сума Кредиту: 10 000 грн. 00 коп.; Строк, на який надається кредит: 98 днів з дати його надання; Дата повернення кредиту 03.08.2024.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строк, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Денна процентна ставка та її розрахунок: 1,18% = (11599,71/10000)/98 ? 100%.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 1 000 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Неустойка: 100 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредит у сумі 10 000 грн., що підтверджується квитанцією про електронний переказ коштів, сформованим платіжним сервісом АТ КБ «ПриватБанк», системою LiqPay.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 28.04.2024-100002200 від 28.04.2024, заборгованість ОСОБА_1 складає 30 700 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість по кредиту; 14 700 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 000 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту); 5 000 грн. неустойка.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що квитанція про видачу коштів сформована не позивачем, а невідомою організацією «Швидкий кредит», у зв`язку з чим вважає її неналежним доказом надання кредитних коштів саме позивачем. Також відповідач зазначав про відсутність у матеріалах справи банківських первинних документів, які, на його думку, є єдиними належними доказами надання кредиту.

Суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві.

Квитанція, сформована через сервіс LiqPay (АТ КБ «ПриватБанк»), є належним доказом надання кредитних коштів позивачем. Факт формування квитанції саме за договором, укладеним з ТОВ «Споживчий центр», підтверджується наявністю в матеріалах справи договору № 28.04.2024-100002200 та призначенням платежу. Відсутність у квитанції найменування позивача як платника не спростовує факту надання коштів саме за цим договором.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Закону; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладення договору в електронній формі відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин. Згідно з частиною 12 статті 11 цього Закону, електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12, прирівнюється до договору в письмовій формі. Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20) та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20) дійшов висновку, що підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором є належним підтвердженням укладення правочину.

Статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Відповідно до Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредит у сумі 10 000 грн., що підтверджується квитанцією про електронний переказ коштів, сформованим платіжним сервісом АТ КБ «ПриватБанк», системою LiqPay.

Відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Однак суд не погоджується з вказаним розрахунком заборгованості, виходячи з такого.

Щодо процентів за користування кредитом та комісії, суд виходить із наступного. 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Оскільки договір № 28.04.2024-100002200 був укладений 28.04.2024, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ, максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1%.

Відповідно до умов договору денна процентна ставка склала 1,18%. Отже, денна процентна ставка перевищує максимальний розмір, встановлений законом.

За таких обставин, суд вважає, що денну процентну ставку слід зменшити до встановленого законом розміру 1%.

Відповідачем часткова сплата по договору не проводилась.

Після перерахунку судом загальні витрати за кредитом (проценти та комісія) підлягають зменшенню. Заборгованість відповідача по процентах та комісії становить 5 426,32 грн.

Щодо неустойки, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи наведене, оскільки з 24.02.2022 на території України діє воєнний стан, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплатити позивачу нараховану ним неустойку у сумі 5 000,00 грн.

Отже, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 5 000,00 гривень неустойки слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, позов слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 15 426,32 грн., з яких: 10 000,00 грн. заборгованість по кредиту; 5 128,00 грн проценти, 298,32 грн комісія.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 28.04.2024-100002200 від 28.04.2024 у сумі 15 426,32 грн., з яких: 10 000,00 грн заборгованість по кредиту; 5 128,00 грн. проценти, 298,32 грн. комісія.

Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 1 217,26 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя С. О. Бабій