Ухвала суду № 137607214, 22.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/8182/25

Номер провадження 1-кп/205/252/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні, в місті Дніпро клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, поданого в рамках кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_6

представника потерпілих адвоката ОСОБА_7

потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.

На адресу суду 17 червня 2026 року надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Також 11 червня 2026 року та 16 червня 2026 року захисником обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 були подані клопотання про зміну запобіжного заходу та заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Під час проведення судового засідання прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які були підставою для продовження запобіжного заходу, відносно ОСОБА_4 не зникли, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов`язань. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Кримінальне правопорушення вчинено в період іспитового строку. Обрання більш м`якого запобіжного заходу не виключає для нього перешкоду покинути межі міста Дніпра з метою переховування від правосуддя. Також матеріали справи ще не досліджені, потерпілі, свідки не допитані. Існує ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, адже з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені діяння ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення з метою зміни ними показань чи надання ними неправдивих показань. При цьому процесуальна поведінка обвинуваченого та сторони захисту свідчить про небажання доводити свою позицію в процесуальний спосіб. Що свідчить про наявність ризиків передбачених ст. 177 ч.1 КПК України.

Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , наполягають на задоволенні клопотання прокурора, та категорично заперечує проти зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .

Представник потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_7 підтримав клопотання прокурора, наполягає на продовженні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , пояснюючи свою позицію тим, що обвинувачений ОСОБА_4 вже був раніше судимий, однак на шлях виправлення не встав, його поведінка свідчить про небажання відстоювати свою позицію в законний спосіб. Дії обвинуваченого та його захисників направлені на навмисне затягування строків розгляду справи, замість встановлення істини по справі .

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечує проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який. При цьому пояснює, що бажає піти служити до лав ЗСУ, а запобіжний захід у виді тримання під вартою перешкоджає його бажанню захищати Батьківщину.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважає його не обґрунтованим а ризики не доведені. В обґрунтування своєї позиції, посилається на ті обставини, що ОСОБА_4 вже тривалий час тримається під вартою, без визначення альтернативного запобіжного заходу що є порушенням вимог п.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. На думку сторони захисту, сторона обвинувачення не надала переконливих доказів провини ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, навпаки під час дослідження письмових доказів, встановлено невідповідність тверджень сторони обвинувачення, що за кермом автомобіля сидів саме ОСОБА_4 що також підтверджено відеозаписам, на яких зафіксовано, що ОСОБА_4 знаходився на пасажирському сидінні. Також звертає увагу на ті обставини, що без альтернативне тримання обвинуваченого під вартою, фактично набуває ознак відбуття покарання, хоча судом не встановлено вини ОСОБА_4 . Обвинувачений має родину, постійне місце проживання, позитивні характеристики з місця навчання, бажає продовжувати навчання. Все свідчить про наявність підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, приходить до наступного.

2 грудня 2024 року, ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 3 грудня 2024 року, відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався, в останнє ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2026 року. Строк дії ухвали до 28 червня 2026 року.

На час розгляду клопотання, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 знаходиться в провадженні суду з 29 травня 2025 року, тоб трохи більше одного року.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Так, відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та відповідно до процедури, встановленої законом.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартого та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Кримінальне провадження знаходиться на початковій стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, в період іспитового строку, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. На сьогоднішній день, справа знаходиться на стадії дослідження письмових доказів. Свідки не допитані, не досліджені речові докази. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлюючи можливість отримання покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від суду, може незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки сприймаючи тяжкість покарання може вдатися спроб впливу на свідків з метою зміни останніми своїх показів, для уникнення можливого покарання. Даний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Також суд враховує ті обставини, що безпідставне заявлення обвинуваченим та його захисником чисельних однотипних клопотань, зачитування їх в судовому засіданні в повному обсязі, значно затягує час розгляду кримінального провадження та значно уповільнює процес дослідження доказів. Такі дії сторони захисту свідчать про небажання в процесуальний спосіб доводити свою позицію, та таким способом пришвидшити розгляд справи та прийняття рішення судом.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартого та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Частиною першою статті 201 КПК України визначено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, мають право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею чи про зміну способу їх виконання.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права і законність (ч. 1 ст. 7 КПК України).

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Вирішуючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 щодо зміни запобіжного заходу, а також заперечення щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує те, що наявність у ОСОБА_4 родини, постійного місця проживання та сталих соціальних зв`язків не стали вагомим чинником стримуючим його протиправну поведінку. На думку суду, обвинувачений будучи раніше судимим, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період випробувального терміну, цілком усвідомлює суворість можливого покарання у виді позбавлення волі у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, про що також свідчить поведінка обвинуваченого та його захисників під час судового засідання, що слід визнати вагомим чинником існування ризиків порушення ним процесуальної поведінки під час судового розгляду.

Також суд враховує, що обвинувачений будучи забезпечений захисником, не приймає законні міри щодо вирішення питання про можливу мобілізацію до лав ЗСУ, у зв`язку з чим його твердження про бажання служити Батьківщині не підкріплені реальними діями.

Так, ч. 1 ст. 194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути замінений на інший - більш або менш суворий.

Таким чином підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, майновий стан та інші обставини, які мають суттєве значення.

Підставами, які свідчать про можливість зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, сторона захисту зазначає сукупність таких обставин: бездоганна поведінка обвинуваченого в умовах СІЗО; встановлення під час дослідження письмових доказів виконання обвинуваченим свого громадського обов`язку з приводу виклику швидкої медичної допомоги після ДТП, позитивні характеристики обвинуваченого під час його навчання, відсутність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Однак суд звертає увагу, що кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Суд також враховує, чисельні, однотипні клопотання обвинуваченого з приводу кожного письмового доказу долученого стороною обвинувачення, не реагування сторони захисту на зауваження та призиви головуючого щодо необхідності оптимізації робочого часу за для пришвидшення розгляду справи призводить к штучному затягуванню строків розгляду кримінального провадження. Надані суду характеристики з місця проживання та навчання видані за три - чотири роки до події, та вже досліджувалися судом під час вирішення питання про зміну запобіжного заходу. Судом також вже досліджувалися інші обставини на які посилається сторона захисту як на підставу зміни запобіжного заходу, а посилання сторони захисту на покази свідків які нібито бачили, що за кермом автомобіля був не ОСОБА_4 а інша людина, ще не досліджувалися безпосередньо судом.

Розглядаючи питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 інших більш м`яких запобіжних заходів, суд приходить до наступного.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки чи застави не можуть попередити наведеним ризикам та можливого переховування ОСОБА_4 від суду.

Застосування застави до обвинуваченого ОСОБА_4 крім того неможливе у зв`язку з обвинуваченням у вчиненні злочину, що спричинило смерть потерпілого.

Таким чином, оскільки відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, суд погоджується з клопотанням сторони обвинувачення, оскільки вважає що зазначені обставини, на даній стадії кримінального процесу, виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_4 на свободу в саме такий спосіб процесуального примусу.

Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, оскільки прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за можливе продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням строку у межах шістдесяти днів. Підстав для задоволення клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не має.

Керуючись ст.ст. 131, 177, 183, 199, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, поданого в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України відмовити.

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.. 286 ч.2 КК України - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань № 4» УДПтСУ в Дніпропетровській області, строком на шістдесят діб тобто до 16 серпня 2026 року .

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захисникам.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її оголошення.

Суддя ОСОБА_1