Рішення № 137606929, 22.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7627/25

Провадження № 2/202/819/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого - судді Мариніна О.В.

за участю секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною Дніпровської міської ради до Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Комунальне підприємство «Жилсервіс-5», Департамент адміністративних процедур та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада в особі міського голови Б.Філатова звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що вони зареєстровані в кімнаті № НОМЕР_1 . На ім`я ОСОБА_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 на одну особу у КП «Жилсервіс» ДМР з 01.07.2023 року та дійсний на теперішній час. Відповідно до актів комісії відповідачі мають заборгованість за надані комунальні послуги у розмірі 43830,16 грн. та за вищевказаною адресою не проживають більше ніж 2 роки, а кімната опломбована. На підставі чого просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідачі у судове засідання двічі не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомили, заперечень проти позову та відзиву на нього не надали

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, судом постановлено провести заочний розгляд справи.

Розглянувши надані позивачем докази, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що будівля гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , в тому числі і кімната АДРЕСА_3 в зазначеному гуртожитку, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, що підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 434759281 від 09.07.2025р.

За адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані 2 особи: ОСОБА_1 з 23.11.1999 року, ОСОБА_2 з 14.09.2010 року.

Відповідно до довідки КП «Жилсервіс-5» ДМР від 03.04.2025р. вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 на одну особу у КП «Жилсервіс» ДМР з 01.07.2023 року та дійсний на теперішній час.

З Акту Комунального підприємства «Жилсервіс-5» ДМР обстеження гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 від 07.08.2024 встановлено, що кімната за адресою: АДРЕСА_1 опломбована, в ній ніхто не проживає, борг зі спати комунальних послуг становить 36 248, 60 грн.

З Акту Комунального підприємства «Жилсервіс-5» ДМР обстеження гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 від 05.12.2024 року вбачається, що кімната за адресою: АДРЕСА_1 опломбована, в ній ніхто не проживає, борг зі спати комунальних послуг становить 40104,46 грн.

З Акту Комунального підприємства «Жилсервіс-5» ДМР обстеження гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 від 03.04.2025 року встановлено, що кімната за адресою: АДРЕСА_1 опломбована, в ній ніхто не проживає, борг зі спати комунальних послуг становить 43810,16 грн.

Відповідно до довідки від 03 квітня 2025 року, яка видана КП «Жилсервіс -5» ДМР відповідачі мають заборгованість за надані комунальні послуги у розмірі 43830,16 грн.

Таким чином, актами комісії Комунального підприємства «Жилсервіс-5» ДМР обстеження гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 встановлено факт не проживання відповідачів в кімнаті понад шість місяців.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або його членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36).

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 року).

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», щоб спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

При цьому відповідачі у справі до суду не з`явились, своїх заперечень проти заявлених вимог не надали, підтвердження сплати заборгованості за користування житлом відповідачами також не було надано, що, на переконання суду, свідчить про втрату їх інтересу до житла.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що визнання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням доведено позивачем наданими доказами у справі.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідачів у справі.

Керуючись ст. ст. 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням кімнатою АДРЕСА_4 .

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням кімнатою АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Дніпровської міської ради судові витрати в розмірі 1514 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте Індустріальним районним судом м. Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК).

Дата складення повного судового рішення 22 червня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін