Рішення № 13760519, 09.02.2011, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №2-132/11

Рішення

Іменем України

31 січня 2011 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

при секретарі Дасюк Н. В.

за участю представника прокуратури Кравченко А.А., позивача відповідача ОСОБА_2, відповідача позивача ОСОБА_3, представника відповідача позивача адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Чернігова в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,

В с т а н о в и в :

Заступник прокурора м. Чернігова в інтересах ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3, просить зобовязати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення (а.с.1-2).

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що у 1973 році на сімю із чотирьох осіб ОСОБА_2 отримав квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.09.2001 року ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім та знято його з реєстраційного обліку за вищезазначеною адресою. Дізнавшись про вказане рішення позивач звернувся до суду із заявою про його скасування. За результатами розгляду заяви ОСОБА_2, скасовано рішення суду про визнання його безвісно відсутнім. На підставі рішення Новозаводського районного суду від 17.06.2010 року поновлено реєстрацію позивача у спірній квартирі. Однак, відповідач створює перешкоди позивачу у проживанні та вселенні до спірної квартири.

16.12.2010 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 (а.с.30-31). В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що він являється квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1. У спірній квартирі також зареєстрований його батько ОСОБА_2 Однак, останній на протязі двадцяти чотирьох років в даній квартирі не проживає, з 1986 року жодного разу не зявився у квартирі, не виконує обовязки члена сімї, повязані з утриманням, оплатою житлового приміщення та комунальних послуг за квартиру.

У судовому засіданні представник прокуратури та позивач первісний позов підтримали повністю та просили його задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві. Зустрічний позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні первісний позов не визнали, просили відмовити у задоволенні. Зустрічний позов підтримали, просили задовольнити повністю з підстав, зазначених у позові. Зазначили, що у звязку зі створенням нової сімї ОСОБА_2 у 80 роках вибув зі спірної квартири добровільно, з цього часу не цікавився квартирою, не виконував обовязки по утриманню житла, що є підставою, у відповідності до ст.. 71 ЖК України для визнання його втратившим право на житло. Відповідач вказав, що оскільки батько не був зареєстрований у спірній квартирі, тому не допускав його до квартири та на даний момент не бажає, щоб позивач заселявся до спірної квартири.

Представник третьої особи КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради в судове засідання не зявився, про день та час проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с.43). Суд визнав можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи, на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 племінниця позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_7 рідна сестра позивача ОСОБА_2 пояснили, що ОСОБА_3 не дозволяє позивачу проживати у спірній квартирі, у звязку з чим він мешкає у своїх родичів.

Свідок ОСОБА_8 чоловік племінниці позивача в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 ніде було проживати, внаслідок чого на протязі 2010 року він жив в його сімї. Після поновлення реєстрації позивача у спірній квартирі, декілька разів приїздив разом із ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_1. Позивач намагався увійти до спірної квартири, однак двері ніхто не відкривав.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 матір ОСОБА_3 суду пояснила, що бувший чоловік ОСОБА_2 пішов до іншої жінки, після чого шлюб між ними було розірвано. У 1989 році вона виїхала до Росії на постійно місце проживання, періодично - два рази на рік приїжджала до спірної квартири, однак ОСОБА_2 жодного разу не бачила у квартирі. Останній раз бачила позивача більше трьох років тому.

Свідок ОСОБА_10 сусідка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що по АДРЕСА_2 вона проживає з липня місяця 1989 року. У спірній квартирі позивача бачила лише один раз більше 10 років тому.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 сусідка ОСОБА_3 пояснила, що на протязі останніх двадцяти років ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживає.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши відмовний матеріал №10993, розглядаючи позови в межах заявлених вимог та на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_2 на склад сім'ї чотири чоловіка, що підтверджується копією рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №409 від 11.06.73 року «Про розподіл квартир і заселення відомчого 60 квартирного жилого будинку Річного порту по АДРЕСА_1, побудованого за рахунок централізованих держкапіталовкладень» (а.с.16-17)

На підставі рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 27.09.2001 року ОСОБА_2 було визнано безвісно відсутнім (а.с.9) та 01.11.2001 року знято з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири (а.с.7 зв.).

Рішенням Новозаводського району м. Чернігова від 17.06.2010 року рішення місцевого суду Новозаводського району м. Чернігова від 27.09.2001 року скасовано (а.с.10) та поновлено з 22.01.1985 року реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7 зв, 11).

Як вбачається з довідки КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради від 04.08.2010 року (а.с.33) та копії особового рахунку (а.с.34), в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Надані і досліджені судом матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи № 10993, свідчать про наявність конфліктної ситуації між сторонами даного спору з приводу користування спірним житлом (а.с. 6, 9 відмовного матеріалу).

В судовому засіданні було встановлено, що на даний час ОСОБА_3 не має можливості користуватися спірною квартирою, що крім його пояснень підтверджується і поясненнями відповідача, який зазначив, що батько не був зареєстрований у спірній квартирі, тому не допускав його до квартири та на даний момент не бажає, щоб позивач заселявся до спірної квартири.

Право на житло гарантоване людині статтями 47, 48 Конституції України. Так, ч. 3 ст. 47 Конституції проголошує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону та за рішенням суду.

Правові позиції Європейського Суду з прав людини Пункт 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція) гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла, що охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Позивач у встановленому законодавством порядку не був позбавлений права користування спірною квартирою, а отже ОСОБА_2. має права і обовязки щодо спірного житла, в тому числі і право користування цим житлом, що передбачено ст.ст. 9,64 Житлового кодексу України.

Виходячи з наведеного вище, принципів розумності та справедливості, суд вважає, що житлові права ОСОБА_2 підлягають захисту шляхом усунення перешкод в користуванні спірною квартирою та його вселення в судовому порядку.

Стаття 72 Житлового кодексу України передбачає можливість визнання у судовому порядку особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки. У п. 10 постанови Пленуму від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» Верховний Суд України зорієнтував практику судів у питанні визнання втрати особою права користування жилим приміщенням лише на встановлення факту відсутності цієї особи без поважних причин понад встановлені ст. 71 ЖК України строки.

На обґрунтування позовних вимог зустрічним позивачем надано докази на підтвердження факту не проживання відповідача за адресою реєстрації АДРЕСА_1, а саме:

- акт від 15.12.2010 року про не проживання ОСОБА_2 за адресою реєстрації з травня 1985 року, складений сусідами ОСОБА_14 та ОСОБА_15.(а.с.32);

- акт від 06.08.2010 року про не проживання ОСОБА_2 за адресою реєстрації з листопада 1986 року, складений сусідами ОСОБА_15 та ОСОБА_10 (а.с.45).

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд не бере до уваги, як докази по справі, вищезазначені акти, оскільки з актів не вбачається скільки саме часу ОСОБА_2 не проживає в квартирі та з яких причин, а лише зазначено, що він не проживає з травня 1985 року та з листопада 1986 року. Крім того, акт від 15.12.2010 року був складений після предявлення до ОСОБА_3 позову про вселення.

Разом з тим, суд критично відноситься до пояснень, наданих свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_16, оскільки ці свідки вказували, що не бачили ОСОБА_2, однак, при цьому зазначали, що у спірній квартирі бували декілька разів. Крім того, свідок ОСОБА_10 своїм підписом засвідчувала факт не проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі з листопада 1986 року, при цьому в судовому засіданні зазначила, що по АДРЕСА_2 вона проживає з липня місяця 1989 року, а свідок ОСОБА_15 своїм підписом засвідчувала факт не проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі з травня 1985 року та з листопада 1986 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

За правилами ст.88 ЦПК України про розподіл судових витрат, суд вважає необхідним стягнути з відповідача 08 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-62, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, 292 ЦПК України, ст.ст.9, 64,71, 72 ЖК України, Конституцією України, враховуючи Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1982 року із наступними змінами та доповненнями, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги Заступника прокурора м.Чернігова в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 08 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (одержувач державний бюджет м. Чернігова, Банк ГУДКУ у Чернігівській області р/р 31214259700002, код ЄДРПОУ одержувача 22825965, МФО одержувача 853592).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Новозаводського

районного суду міста Чернігова Н. В. Маслюк