Ухвала суду № 137603626, 19.05.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1918/24

Провадження № 4-с/488/5/26

УХВАЛА

Іменем України

19.05.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді Селіщевої Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Гейко І.О.,

прокурора Ярош Н.С.,

представника відповідача Павленко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Окружної прокуратури міста Миколаєва на дії головного державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник ОСОБА_1 ,-

Встановив:

Скаржник прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця від 29.12.2025 про закінчення виконавчого провадження № 75343973, винесену на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

На обґрунтування скарги зазначено, що в провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва, суддя Селіщева Л.І., перебуває цивільна справа № 488/1918/24 за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Дмитра Георгійовича в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання незаконними і скасування пунктів рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельні ділянки.

Ухвалою судді від 14.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі і її розгляд був призначений за правилами загального позовного провадження.

В межах розгляду даної справи, за клопотанням позивача, ухвалою суду від 16.05.2024 року були вжиті заходи забезпечення позову шляхом:

-накласти арешт на земельні ділянки площею по 500 кв.м. кожна з кадастровими номерами 4810136600:05:090:0052, 4810136600:05:090:0053 по АДРЕСА_1 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, у тому числі, у разі їх поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками;

-заборонити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти із земельними ділянками з кадастровими номерами 4810136600:05:090:0052 та 4810136600:05:090:0053 дії, спрямовані на зміну цільового призначення цих ділянок, їх поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо них, а також проведення на них будь-яких будівельних робіт;

-заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, б. 20, код ЄДРПОУ 41256954) здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна по АДРЕСА_1 ;

-заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612) присвоювати, змінювати адресу нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

На виконання зазначеної ухвали суду до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві було пред`явлено виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 75343973 щодо виконання заходу забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 вчиняти дії стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136600:05:090:0052 та 4810136600:05:090:0053.

29 грудня 2025 року головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 75343973 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, прокурор звернувся до суду з даною скаргою та вважає її незаконною та такою, що прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки матеріали виконавчого провадження не містять належних і допустимих доказів доведення до відома боржника резолютивної частини ухвали суду в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 63 зазначеного Закону, що виключало можливість закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання рішення.

На підставі викладеного, скаржник просить суд визнати постанову головного державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві від 29.12.2025 № 75343973 про закінчення виконавчого провадження незаконною та такою, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та скасувати зазначену постанову та зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням всіх процесуальних вимог та прав учасників виконавчого провадження.

У судовому засіданні прокурор скаргу підтримав у повному обсязі та просив суд визнати незаконною і скасувати постанову головного державного виконавця від 29.12.2025 про закінчення виконавчого провадження № 75343973.

Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Павленко Н.М. у судовому засіданні заперечень щодо задоволення скарги не висловила, вирішення скарги залишила на розсуд суду.

Представник Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Суд заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши скаргу та зібрані по справі письмові докази, прийшов до висновку, що вона є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Це означає, що забезпечення виконання судових рішень є важливим елементом реалізації права на судовий захист, гарантованого як національним законодавством, так і міжнародними правовими актами, зокрема, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Разом з тим, особливості виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що законодавець встановив чітку та послідовну процедуру виконання даної категорії судових рішень.

Обов`язковою умовою для закінчення виконавчого провадження щодо заборони вчинення дій є попереднє доведення до відома боржника змісту заборони із обов`язковим складенням відповідного акта. Це забезпечує обізнаність боржника про наявність заборони та правові наслідки її порушення.

Під час розгляду скарги судом встановлено, що головний державний виконавець Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 75343973 від 29.12.2025 лише на підставі формальних відомостей, без реального доведення до відома боржника ОСОБА_1 ухвали суду під розписку та без належного складення акта в порядку частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали справи не містять доказів того, що боржник був ознайомлений із встановленими ухвалою суду від 16.05.2024 заборонами, або що йому направлялися відповідні процесуальні вимоги виконавця, які б підтверджували факт виконання процедури інформування.

За таких обставин, закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням є передчасним, необґрунтованим та таким, що здійснене з порушенням вимог чинного законодавства. Це створює ризики нівелювання мети забезпечення позову, оскільки боржник, не будучи офіційно попередженим виконавцем, може вчинити дії, які ухвала суду мала на меті заблокувати.

Згідно з частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, скарга Окружної прокуратури міста Миколаєва є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом визнання постанови про закінчення виконавчого провадження незаконною, її скасування та зобов`язання виконавця продовжити виконавчі дії.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд -

Ухвалив:

Скаргу задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29 грудня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 75343973.

Зобов`язати головного державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України провести виконавчі дії у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням всіх процесуальних вимог та прав учасників виконавчого провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.І. Селіщева