Рішення № 137603461, 15.06.2026, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1206/24

Провадження №2-др/472/6/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Чорної О.В.,

прокурора - Миронець К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у селищі Веселинове Миколаївської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Строкової А.Г. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по цивільній справі № 472/1206/24 за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури Миколаївської області Савицької Марії Валеріївни в інтересах держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про витребування на користь Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 02125987) від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 4821780600:02:000:0582, розташованої в межах території Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, та про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 4821780600:02:000:0582, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру,

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2026 року судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури Миколаївської області Савицької Марії Валеріївни в інтересах держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про витребування на користь Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 02125987) від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 4821780600:02:000:0582, розташованої в межах території Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, та про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 4821780600:02:000:0582, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

Крім того, 28 травня 2026 року представник відповідача Строкова А.Г. заявила усну заяву, в якій просила суд стягнути з Миколаївської обласної прокуратури на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу та за висновок експерта, при цьому зазначила, що докази таких витрат будуть подані після ухвалення рішення.

01 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Строкова А.Г. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу та за висновок експерта, та загалом просила стягнути з Миколаївської обласної прокуратури на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу та за висновок експерта в розмірі 37 416,48 гривень, з яких: 25 300 гривень - судові витрати на професійну правничу допомогу, 12 116,48 гривень - судові витрати за висновок експерта..

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Строкова А.Г., відповідачі ОСОБА_1 та Трададюк А.О., представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Шкапенко Т.О. не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні прокурор Миронець К.С., з урахуванням письмових заперечень на заяву, просила суд відмовити в задоволенні заяви представника відповідача, посилаючись на те, що заявлений представником відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу та оплату послуг експерта у розмірі 37 416,48 гривень не відповідає критеріям реальності та розумності визначення, є завищеним та належним чином не обґрунтованим.

Суд, заслухавши думку прокурора Миронець К.С., дослідивши матеріали заяви, дійшов наступного висновку.

Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи положення вказаної статті, суд вважає за можливе розглядати заяву представника позивача про відшкодування витрат позивача на правову допомогу без виклику учасників справи.

При вирішенні вказаної заяви представника позивача, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Судом встановлено, що 28 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Строкова А.Г. в судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі звернулася до суду з усною заявою, в якій просила суд вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу та висновок експерта.

Із заявою про ухвалення додаткового рішення та долучення доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу та за висновок експерта представник позивача звернулася до суду 01 червня 2026 року, тобто в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд дійшов висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обгрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Строковою А.Г. було укладено Договір про надання правничої допомоги № 31 від 24.12.2024 року, за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання з приводу надання правничої допомоги в суді.

Відповідно до Актів приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 31 від 24.12.2024 року витрати відповідача Панчак А.І. на правову допомогу становлять 25 300 гривень.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, в додатковій постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 242/3831/19.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт понесення судових витрат на правничу допомогу.

Суд також враховує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст. 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, беручи до уваги заяву прокурора щодо неспівмірності витрат відповідача, суд дійшов висновку, що сума витрат на правову допомогу, заявлена до відшкодування у розмірі 25 300 гривень є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом, та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Однак, проаналізувавши розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачем витрат, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката у цій справі неспівмірний із складністю справи та наданими послугами, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Суд вважає, що представником відповідача не доведено, що складність і час надання ним послуг відповідачу відповідає заявленій вартості 25 300 гривень.

Отже, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає розмір судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, становить 10 000 гривень, а тому з Миколаївської обласної прокуратури на користь відповідача ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 10 000 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами шостою - дев`ятою статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

У цій справі розмір витрат ОСОБА_1 за висновок експерта становить 12 116,48 гривень.

В матеріалах справи міститься висновок судового експерта Тарана О.С. № 2401/25 від 10.04.2025 року судової земельно-технічної експертизи, а також до заяви було додано платіжну інструкцію від 25 січня 2025 року про сплату експерту за його послуги 12 116,48 гривень.

Суд, встановивши, що витрати на підготовку експертного висновку є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи, а конкретних підстав вважати ці витрати неспівмірними обсягу проведеної експертом роботи та її складності прокурором не наведено, дійшов висновку про відшкодування понесених відповідачем судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, за рахунок Миколаївської обласної прокуратури, оскільки прокурором не доведено, що розмір витрат відповідача Панчак А.І. на підготовку експертного висновку є неспівмірним зі складністю відповідної роботи, зокрема дослідженим експертом обсягом матеріалів та вчиненими ним діями для проведення експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 137, 141, 259, 260, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Строкової А.Г. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по цивільній справі № 472/1206/24 за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури Миколаївської області Савицької Марії Валеріївни в інтересах держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про витребування на користь Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 02125987) від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 4821780600:02:000:0582, розташованої в межах території Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, та про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 4821780600:02:000:0582, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру, - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі.

Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вулиця Спаська, будинок 28 код ЄДРПОУ: 02910048) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати в розмірі 22 116 (двадцять дві тисячі сто шістнадцять) гривень 48 (сорок вісім) копійок, з яких: 10 000 гривень - судові витрати на професійну правничу допомогу, 12 116,48 гривень - судові витрати за висновок експерта.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення суду.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 19 червня 2026 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко