Рішення № 137603395, 23.06.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/99/26

Провадження № 2/467/346/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретарів Скорнякової С.В., Сідень Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

09.02.2026 року ТОВ «Він Фінанс» звернулось до Веселинівського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №L5179999 від 26.12.2018 року у загальному розмірі 24707,81 грн, що складається з: суми заборгованості 18878,99 грн, суми інфляційних втрат 4128,16 грн, суми 3% річних 1700,66 грн, сплачений при поданні позовної заяви судовий збір, а також витрати на оплату професійної правничої допомоги.

На підтвердження позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.07.2024 року загальними зборами учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийнято рішення про зміну назви на ТОВ «Він Фінанс».

01.02.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (первісний кредитор) уклало договір кредитної лінії №L5179999 з ОСОБА_1 у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідачки безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальниця не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно реєстру боржників загальний розмір заборгованості становив 18878,99 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 8900,00 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1079,00 грн, по штрафам/пені в розмірі 8899,99 грн.

01.07.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія» Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії №L5179999 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідачки.

Станом на дату укладення договору №01072019 від 01.07.2019 року відступлення прав вимоги, сума заборгованості відповідачки перед новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором №L5179999 становила 18878,99 грн.

25.07.2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».

Всупереч умов кредитного договору та вимог закону відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів, комісії та штрафів, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Він Фінанс». Новим кредитором здійснено нарахування за прострочення відповідачкою виконання

грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року та таким чином заборгованість відповідача за кредитним договором №L5179999, яку просить стягнути позивач на свою користь становить 24707,81 грн, що складається з: суми заборгованості 18878,99 грн, суми інфляційних втрат 4128,16 грн, суми 3% річних 1700,66 грн.

Позивач також просить поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №L5179999 від 26.12.2018 року.

Ухвалою судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 10.02.2026 року цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Арбузинського районного суду Миколаївської області за підсудністю.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17.03.2026 року у справі відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. За клопотанням позивача витребувано в АТ «Ощадбанк» інформацію щодо фінансового номера телефону відповідачки та щодо зарахування кредитних коштів на її рахунок.

Представник позивача у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Позицію щодо можливості ухвалення заочного рішення у справі не виклав.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася рекомендованими поштовими відправленнями за місцем реєстрації. Заяв, клопотань, відзиву від неї не надходило.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що 26.12.2018 року ОСОБА_1 у спосіб, передбачений Законом України «Про електронну комерцію», уклала із товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» кредитний договір №L5179999 шляхом підписання Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG0233739, за умовами якого отримала кредит у сумі 5500,00 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000,00 грн, реальна річна відсоткова ставка 178,80%; відсоткова ставка в день 0,50%, дата повного погашення 25.01.2019 року, штраф, якщо є 50%.

Відповідно до довідки ТОВ «Дінеро» про ідентифікацію, номер договору AG0233739, номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця №L5179999.

26.12.2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода №AМ2423563 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG0233739, за умовами якої надана сума кредиту становить 5500,00 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000,00 грн, реальна річна відсоткова ставка 178,80%; відсоткова ставка в день - 0,50%; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 82,50 грн; штраф, якщо є 50%; дата повного погашення 24.02.2019 року.

31.01.2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода №AМ2607023 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG0233739, за умовами якої передбачено додаткове надання відповідачці кредиту 1300,00 грн, надана сума кредиту становить 6800,00 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000,00 грн, реальна річна відсоткова ставка 189,75%; відсоткова ставка в день - 0,53%; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 19,50 грн; штраф, якщо є 50%; дата повного погашення 24.02.2019 року.

20.02.2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода №AМ4337184 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG0233739, за умовами якої передбачено додаткове надання відповідачці кредиту 2100,00 грн, надана сума кредиту становить 8900,00 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000,00 грн, реальна річна відсоткова ставка 405,90%; відсоткова ставка в день 1,13%; комісія за підготовку

та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 31,50 грн; штраф, якщо є 50%; дата повного погашення 24.02.2019 року.

Умови кредитування наведені також у Паспорті споживчого кредиту.

Згідно з п.3.10 Загальних умов договору кредитної лінії, кредитодавець надає кредит шляхом його переказу на рахунок позичальника. Сума вважається наданою в день здійснення банківського переказу кредитодавцем.

Відповідно до п.3.1 загальних умов договору кредитної лінії, позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього дня терміну сплати.

Згідно п.4.2 загальних умов договору кредитної лінії, якщо позичальник не погасив кредит до останнього дня терміну оплати, позичальник повинен сплатити штраф, який обчислюється як відсоток зазначений у спеціальних умовах кредиту, що застосовується до простроченої суми наданого кредиту - для короткострокового кредиту, або суми відповідного договірного платежу, виходячи з графіку платежів - для довгострокового кредиту, після закінчення терміну оплати, на вимогу кредитодавця та у відповідності з такою вимогою: в повній сумі штрафу разовим платежем або частинами у встановлені вимогою дати. В будь-якому випадку розмір штрафу не повинен перевищувати максимального розміру штрафу передбаченого законодавством.

Згідно п.4.3.1 загальних умов договору кредитної лінії, комісія за організацію продовження сплачується у разі запиту позичальником додаткової послуги - періоду продовження дати оплати або дати повного погашення.

Кредитний договір №L5179999 та Додаткові угоди до нього підписані електронним підписом позичальника (Otp-пароль) про що свідчить довідка про ідентифікацію, надана ТОВ «Дінеро». Фінансовий номер позичальника НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду АТ «Ощадбанк» листом від 07.04.2026 року надано підтверджуючу інформацію у вигляді меморіального ордеру від 27.12.2018 року щодо зарахування грошових коштів у сумі 5500,00 грн на банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 емітованої АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Окремо повідомлено, що транзакції щодо зарахування грошових коштів від 31.01.2019 року на суму 1300,00 грн та від 20.02.2018 року на суму 2100,00 грн в АТ «Ощадбанк» не виявлено. Згідно анкетних даних, які містяться в справі клієнта ОСОБА_1 станом на момент здійснення вищезазначеної операції було визначено номер +380985877535.

01.07.2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладений договір відступлення прав вимоги №01072019, відповідно до умов якого, кредитор відступає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитним договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель заборгованості).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 15.07.2019 року до договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019 року, до позивача від ТОВ «ФК «Дінеро» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №L5179999 у загальному розмірі 18878,99 грн, з яких 8900,00 грн сума основного боргу, 1079,00 грн сума заборгованості по відсоткам, 8899,99 грн сума заборгованості по штрафах/пені. Кількість днів прострочення 111.

Після відступлення права вимоги новим кредитором нараховані 3% річних та інфляційні втрати за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року, відповідно до якого загальний розмір заборгованості у період прострочення грошового зобов`язання (1097 днів) становить 24707,81 грн та складається з: 18878,99 грн (сума боргу) + 4128,16 грн (інфляційне збільшення) + 1700,66 грн (3% річних) = 24707,81 грн.

На підставі протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» №1706 від 25.07.2024 року, наказом №55-к від 25.07.2024 змінено назву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс».

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 638 ЦК України визначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису. ОСОБА_1 при укладенні договору проходила ідентифікацію за ідентифікаційним кодом, паспортними даними, номером мобільного телефону.

Предметом позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Відповідно до п. 6.2.3. договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019 року права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання акту прийому-передачі.

Позивачем на підтвердження права вимоги до відповідача надані копія договору відступлення прав вимоги, з додатковими угодами до нього, акти прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, тому суд вважає, що ТОВ «Він Фінанс» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором №L5179999 від 26.12.2018 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Дінеро».

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №L5179999, зокрема, за основним боргом у розмірі 8900,00 грн.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц.

Відповідно до п. 45, 46 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 року № 75, касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України. Відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, також зазначено: «Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу».

За клопотанням позивача ухвалою від 17.03.2026 року судом було витребувано відомості щодо зарахування кредитних коштів на картку відповідачки, однак інформацією АТ «Ощадбанк», наданою на виконання ухвали суду, підтверджено зарахування на рахунок відповідачки тільки грошових коштів в сумі 5500,00 грн на підставі меморіального ордеру від 27.12.2018 року. Транзакції щодо зарахування грошових коштів від 31.01.2019 року на суму 1300,00 грн та від 20.02.2018 року на суму 2100,00 грн в АТ «Ощадбанк» не виявлено.

З іншими клопотаннями про витребування доказів позивач не звертався. В судове засідання представник позивача не з`явився.

Таким чином, позивачем не було надано жодних належних доказів, зокрема первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які б засвідчували, що відповідачу ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти за додатковими угодами від 31.01.2019 року та від 20.02.2018 року до Договору кредитної лінії №AG0233739 від 26.12.2018 року (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця №L5179999).

При цьому, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Довідка про ідентифікацію не може підтверджувати надання кредитних коштів відповідачу, оскільки вона складена самим первісним кредитором і її зміст не підтверджено іншими доказами.

Таким чином, позивач довів суду використання та неповернення відповідачкою кредитних коштів за Договором кредитної лінії №AG0233739 від 26.12.2018 року (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця №L5179999) у розмірі 5500,00 грн (тіло кредиту).

Крім тіла кредиту позивач включив до складу заборгованості та просив стягнути з відповідачки заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 1079,00 грн.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Враховуючи умови кредитного договору, додаткових угод до нього, суму отриманого кредиту, розмір відсотків за користування кредитними коштами становить:

За період 27.12.2018 30.01.2019 року 962,50 грн (5500,00 грн х 0,50% х 35 дн.);

За період 31.01.2019 20.02.2019 року 612,15 грн (5500,00 грн х 0,53% х 21 дн.);

За період 21.02.2019 24.02.2019 року 186,45 грн (5500,00 грн х 1,13% х 3 дн.).

Разом розмір відсотків за користування кредитом 1761,10 грн.

Водночас, відповідно до витягу з реєстру боржників від 15.07.2019 року до договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019 року, до позивача від ТОВ «ФК «Дінеро» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №L5179999 за сумою заборгованості по відсоткам 1079,00 грн, отже, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість у межах цієї суми 1079,00 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до загальних умов договору кредитної лінії ТОВ «ФК «Дінеро», у п.4.2. визначено: якщо позичальник не погасив кредит до останнього дня терміну оплати, позичальник повинен сплатити штраф, який обчислюється як відсоток, зазначений у спеціальних умовах кредиту, що застосовується до простроченої суми наданого кредиту для короткострокового кредиту.

Спеціальними умовами для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG0233739 від 26.12.2018 року з урахуванням додаткових угод, визначено розмір штрафу 50%.

Отже, розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідачки, враховуючи умови кредитного договору, додаткових угод до нього, суму отриманого кредиту, становить 2750,00 грн (5500,00 х 50%).

Враховуючи викладене, загальний розмір заборгованості відповідачки, доведений позивачем становить 9329,00 грн, та складається з тіла кредиту в розмірі 5500,00 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1079,00 грн, штрафу в розмірі 2750,00 грн, отже, в цій частині позов підлягає до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суду зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідачки суму інфляційних втрат 4128,16 грн та суму 3% річних 1700,66 грн за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки за умовами кредитного договору останнім днем повернення заборгованості є 24.02.2019 року, зобов`язання є простроченим з 25.02.2019 року.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе стягнути 3% річних за період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року включно в сумі 838,84 грн (9329,00 грн * 3% * 1095 днів прострочення зобов`язання / 365 днів у році) та інфляційні втрати за період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року включно в сумі 2039,92 грн (9329,00 грн * 121,866444% індекс інфляції / 100% - 9329,00 грн).

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову на суму 12207,76 грн, що складається з суми боргу 9329,00 грн (включає тіло кредиту 5500,00 грн; проценти за користування кредитом 1079,00 грн; штрафи 2750,00 грн) 3% річних - 838,84 грн та інфляційних втрат - 2039,92 грн.

Крім того, суд відмовляє в задоволені клопотання позивача про поновлення строків позовної давності для подання позову про стягнення заборгованості, оскільки в силу вимог частин 2, 3 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачка у справі не клопотала про застосування судом позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона

зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. ч. 2, 3, 4ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

25.04.2024 року між Адвокатським бюро «Анастасії Мінковської» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір про надання правової допомоги №36.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав копію договору №36 від 25.04.2024 року та додаткової угоди до нього від 25.04.2025 року, детальний опис робіт на суму 5000,00 грн; копію акта підтвердження факту надання правничої допомоги від 30.01.2026 року на суму 6000,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2470,50 грн (5000,00 грн х 49,41%).

Відповідно до частини 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1315,49 грн (2662,40 грн х 49,41%).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором №L5179999 від 26.12.2018 року у загальному розмірі 12207 (дванадцять тисяч двісті сім) гривень 76 копійок, що складається з суми боргу - 9329,00 грн, 3% річних - 838,84 грн та інфляційних втрат - 2039,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 38750239) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1315 (одна тисяча триста п`ятнадцять) гривень 49 копійок та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2470 (дві тисячі чотириста сімдесят) гривень 50 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О.Догарєва