Ухвала суду № 137603170, 22.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9264/21

У Х В А Л А

22 червня 2026 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Медяна Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу, виданого 21.04.2021 Вінницьким міським судом Вінницької області у справі №127/9264/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 5379 гривень 66 копійок, інфляційні в сумі 401 гривня 01 копійка, 3% річних в сумі 176 гривень 44 копійки та оплачений судовий збір в розмірі 227 гривень 00 копійок.

Дослідивши матеріали справи та заяву про скасування судового наказу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи №2096 виданої 26043, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.27)

В матеріалах справи наявний конверт з рекомендованим поштовим відправленням, який містить копію судового наказу з додатками, який направлявся боржнику за вказаною адресою. Вказаний конверт повернувся до суду 31.05.2021. (а.с.33)

Таким чином, боржником пропущено строк на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу.

Проте ОСОБА_4 подала клопотання про поновлення пропущеного строку, яке мотивовано тим, що вона вже 14 років фактично проживає у м. Київ, та про існування судового наказу дізналася лише 01.06.2026 при спробі відкрити банківську картку.

Статтею 127ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, викладені у клопотанні про поновлення строку причини пропуску строку для подання заяви про скасування судового наказу, на переконання суду, не є поважними. Крім цього, заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що вона дійсно дізналася про існування оспорюваного наказу саме 01.06.2026.

Суд звертає увагу, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. У даному випадку заявник не довела поважність причини пропуску строку звернення до суду, оскільки не надала доказів, що підтверджують обставини, які об`єктивно перешкоджали їй реалізувати своє право на подання заяви про скасування судового наказу від 21.04.2021 протягом встановленого законом строку та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Процесуальні строки забезпечують своєчасний розгляд справи, тим самим є процесуальною гарантією реалізації особами права на судовий захист, тобто їх встановлення законом або судом сприяє захисту прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, у розумні строки, тобто з мінімальною втратою часу. У цивільному процесуальному праві строки особливо актуальні з точки зору оцінки правомірності поведінки суб`єктів з погляду на її своєчасність.

Відповідно до положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики ЄСПЛ випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.

Так, у параграфі 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ у справах "Науменко проти України" від 09 листопада 2004 року, "Полтораченко проти України" від 18 січня 2005 року та "Тімотієвич проти України" від 08 листопада 2005 року.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі "Перетяка та Шереметьев проти України" від 21 грудня 2010 року).

Таким чином, враховуючи, що після постановлення судового наказу пройшов значний час більше п`яти років, боржник на час направлення його копії мав зареєстроване місце проживання у квартирі, де утворилася заборгованість, а тому міг дізнатися про судове рішення та оскаржити його, враховуючи принципи правової визначеності, суд дійшов висновку про недоведеність поважності причин пропуску строку для подачі заяви про скасування судового наказу та відмову у задоволенні клопотання про його поновлення.

Відповідно до абз. 1 ч. 2ст.171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1ст. 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Враховуючи, що заявником пропущено процесуальний строк для подачі заяви про скасування судового наказу, а судом відмовлено у задоволенні клопотання про його поновлення, заява про скасування судового наказу підлягає поверненню боржнику без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 127, 169, 170, 260, 261, 272 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання ОСОБА_5 про поновлення пропущеного процесуального строку відмовити.

Заяву ОСОБА_5 про скасування судового наказу, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення - повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Суддя