Рішення № 137603033, 23.06.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/1354/26

Провадження №2/149/1037/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Гончарук-Аліфанової О. Ю.,

при секретарі Дигасеві І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2026 року ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал" звернулося до Хмільницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 23 березня 2024 року між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір № 1512951 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 1 600,00 грн, під проценти. ТОВ "Слон Кредит" виконало свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. 24 грудня 2024 року згідно умов договору факторингу № 24122024 ТОВ "Слон Кредит" відступило право вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал", в тому числі і за договором № 1512951 від 23 березня 2024 року, укладеного з відповідачем. Таким чином, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 16 320,00 грн, з яких 1 600,00 грн - тіло кредиту, 10 960,00 грн - проценти за користування кредитом, нараховані первісним кредитором, 2 960,00 грн - проценти за користування кредитом, нараховані ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал" за 74 календарні дні, 800,00 грн - штрафні санкції. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість в розмірі 16 320,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу - 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до судового розгляду.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час, день та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач заяв, клопотань, відзиву не надав, причини неявки до суду не повідомив.

За одночасного існування умов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом ухвалено проводити заочний розгляд справи.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 23 березня 2024 року між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір № 1512951 про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний", відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 1 600,00 грн, строком на 350 днів.

Відповідно до умов договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

- стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору.

- знижена процентна ставка 2,000% в день та застосовується відповідно до умов, визначених п. 1.5.2 Договору.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149-60ХХ-ХХХХ-2436 (п. 2.1 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.4 Договору, а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним (п. 9.2 Договору).

Відповідачу кредитні кошти були перераховані в обсязі та у строк, визначені умовами договору, що підтверджено листом АТ "Універсал Банк", відповідно до якого на ім`я ОСОБА_2 було емітовано банківську карту НОМЕР_1 на яку 28 березня 2024 року надійшло зарахування коштів в сумі 15 000,00 грн.

Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р325.

В той самий день відповідачем за допомогою електронного підписано було підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та Паспорт споживчого кредиту.

ТОВ "Слон Кредит" умови договору виконало в повному обсязі та перерахувало на рахунок відповідача кредитні кошти, що підтверджується листом ТОВ "Пейтек" та листом АТ КБ "Приват Банк" щодо зарахування на банківський рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1 600,00 грн.

Натомість, відповідач, умов договору належним чином не виконав, коштів не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

24 грудня 2024 року згідно умов договору факторингу № 24122024 ТОВ "Слон Кредит" відступило право вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал", в тому числі і за договором № 1512951 від 23 березня 2024 року, укладеного з відповідачем.

Таким чином позивач набув права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Позивач, звертаючись до суду, просив стягнути із відповідача заборгованість в розмірі 16 320,00 грн, з яких 1 600,00 грн - тіло кредиту, 10 960,00 грн - проценти за користування кредитом, нараховані первісним кредитором, 2 960,00 грн - проценти за користування кредитом, нараховані ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал" за 74 календарні дні, 800,00 грн - штрафні санкції.

Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір № 1512951 про надання споживчого укладений 23 березня 2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

При цьому, зі змісту положень частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» убачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Згідно з п. 1.5.1 договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,50% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування» становить: (14 000/1 600)/360 днів * 100% =2,5 % в день.

Відповідно, визначений договором розмір денної процентної ставки не відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 1.5.1, 1.5.2 договору, сторонами погоджена стандартна фіксована процентна ставка за користування кредитом - 2,50 % в день та знижена процентна ставка за кредитом в розмірі 2,000 % в день.

Таким чином, з урахуванням положень частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», розрахунок заборгованості за відсотками за договором про надання споживчого кредиту слід проводити з урахуванням максимальної денної процентної ставки 1% визначеної частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач просить стягнути відсотки за користування кредитом за 350 днів. Сума отриманого кредиту 1 600 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених процентах за договором про надання споживчого кредиту № 1512951 від 23 березня 2024 року становить 5 600,00 грн (1 600 грн х 1 % х 350 днів).

Щодо нарахування штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

У той же час, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову в частині стягнення штрафних санкцій, так як протягом періоду їх нарахування діяв воєнний стан.

Щодо решти позовних вимог суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які належать до договірних зобов`язань, а саме випливають з договору кредиту, встановив, що права позивача порушенні відповідачем, а тому вони підлягають захисту, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 7 200,00 грн, з яких: 1 600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 600,00 грн - заборгованість за процентами.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, зокрема розмір відшкодованих судових витрат визначається пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення судом позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 174,58 грн (2 662,40х(100 х7 200,00 : 16 320,00 ) : 100) та сума витрат на правничу допомогу в розмірі 4 411,76 грн, які являється пропорційною розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 279, 280-282, 355 ЦПК України, ст. ст. 512-516, 525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 1048, 1049, 1054 ЦК України суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1512951 від 23 березня 2024 року в розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" судові витрати: судовий збір в розмірі 1 174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) гривні 58 (п`ятдесят вісім) копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 411 (чотири тисячі чотириста одинадцять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем або іншою особою до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", код ЄДРПОУ: 44559822, поштова адреса: вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2 м. Київ.

Представник позивача: адвокат Столітній Михайло Миколайович, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: