Ухвала суду № 137602942, 22.06.2026, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/612/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р. Томашпільський районний суд

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 02 березня 2026 року за №12026020200000031 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Томашпільського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на свідків та потерпілу. Підставою вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватись від органів досудового слідства є те, що він вчинив тяжкий злочин за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, тому з метою ухилення від покарання останнього може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Ризики на даний час не зменшилися.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просить замінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки він розлучений та має на утриманні неповнолітню дитину. Також зазначив, що має посвідчення УБД.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримує позицію обвинуваченого, заперечує щодо клопотання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою та зазначив про відсутність ризиків, які б могли бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглянувши підстави заявленого клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити з огляду на таке.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 квітня 2026 року.

Ухвалою Томашпільсьокго районного суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 червня 2026 року.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих.

Крім того, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв`язків; 6) репутацію обвинуваченого.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення).

Згідно ч.3, 5 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Під час судового провадження прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1.3 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати, і в обґрунтування продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4 зазначено, що підставою вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватись від органів досудового слідства є те, що він вчинив тяжкий злочин за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на с трок до 10 років, тому з метою ухилення від покарання останнього може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, не має постійного місця роботи, навчання. Офіційно в шлюбі не перебуває. Позитивних стійких соціальних зв`язків та обов`язків, які б утримували його в певному місці проживання не має. Підставою уважати, що ОСОБА_4 буде впливати на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні є те, що останні між собою знайомі та проживають у одному населеному пункті та з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може на них незаконно впливати та змушувати змінити свої покази.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою, або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Як вбачається із матеріалів провадження, ухвалою суду від 04 березня 2026 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 квітня 2026 року та ухвалою Томашпільсьокго районного суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 червня 2026 року. ризики, які існували та стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 забіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому строком на 60 днів.

На підставі викладеного, ст. 5 вказаної Конвенції, керуючись ст. ст. 177, 183, 331 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора начальника Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів, а саме до 20 серпня 2026 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику СІЗО м. Вінниця.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали проголошено о 16 год 22 червня 2026 .

Суддя: ОСОБА_1