Рішення № 137601064, 03.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38745/21

Провадження № 2/761/375/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва

в складі: головуючої судді - Савчук Ю.Н.,

з участю секретаря - Фортуни М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бодюка В.А. звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі - ТДВ «СК «Гардіан», Товариство) про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25 лютого 2021 року о 15 год. 20 хв. мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участі автомобіля марки «TOYOTA», модель COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки ВАЗ, 2008 року, д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , під час якої транспортні засоби зазнали пошкоджень. Невідкладно, після настання вказаної ДТП безпосередньо на її місці події транспортних засобів водії, маючи згоду щодо обставин скоєння ДТП, на підставі пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-IV) склали спільне повідомлення про ДТП від 25.02.2021 за вказаною вище адресою.

Обидва транспортні засоби були забезпеченими, оскільки їх володільці застрахували свою цивільно-правову відповідальність. Вину у спричиненні ДТП визнав водій легкового автомобіля марки ВАЗ 2008 року випуску, ОСОБА_2 09.03.2021 року було проведено огляд пошкодженого легкового автомобіля марки «TOYOTA», модель Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 та зафіксовано пошкодження.20.04.2021 року на адресу ТДВ «СК «Гардіан» було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в сумі 50 000 грн. У зв`язку із відсутністю відповіді від страховика представником позивача було направлено адвокатський запит ТДВ СК «Гардіан».Листом від 04.08.2021 року № 04/08/21/11 страховик повідомив, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «TOYOTA», модель COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 складає 38 755,57 грн. Оскільки у ДТП вбачається вина обох водіїв, за змістом ст.36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Згідно вищевказаного листа сума страхового відшкодування складає 38 755,57 грн., а відтак відповідачу належить сплатити 50 % цієї суми, що складає 19 377,79 грн.

З метою визначення дійсного розміру страхового відшкодування, що підлягала відшкодуванню Товариством, позивач замовив огляд пошкодженого транспортного засобу у оцінювача ДП «Експрес-Сервіс Авто» в м.Хмельницьку ТОВ «Український сервісний центр» Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №181/21 від 19.08.2021 року, вартість завданого позивачеві матеріального збитку була визначена в розмірі 93 573,20 грн. з урахуванням ПДВ. Відтак, враховуючи, що розмір завданих позивачеві збитків не перевищує установленого ліміту відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілих, у розмірі 50000 грн, відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві несплачену частину страхового відшкодування, яка становить різницю між вартістю завданих позивачеві збитків та частиною фактично виплаченого, тобто 30 622,21 грн (50 000 грн - 19 377,79 грн).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021 року для розгляду цивільної справи №761/38745/21 визначено суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_4.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києві від 17.01.2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду для подання суду відзиву на позов.

Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва від 02.03.2026 року № 01-08-362 у зв`язку із відрахуванням судді ОСОБА_4 зі штату суддів через звільнення у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2025 року справу передано у провадження судді Савчук Ю.Н.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києві від 06.03.2026 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.07.2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, у якому останній заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні з посилання на те, що за змістом ст.36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Щодо розміру матеріальних збитків, визначеним висновком експерта на замовлення позивача, зазначає, що в порушення вимог Методики товарознавчої експертизи, відповідач як заінтересована особа не викликався на огляд пошкодженого автомобіля. Крім того, оскільки позивачем не подано доказів проведення відновлювального ремонту, а відтак розмір страхового відшкодування було правомірно зменшено на суму ПДВ. Також в калькуляції № 181-21арк. оцінювач зазначає, що на передню частину відновлення геометрії кузову необхідно майже 7 годин часу, що не відповідає дійсності та збільшило вартість відновлювального ремонту.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом установлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 13.05.2014 позивач є власником автомобіля марки «TOYOTA», модель COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 .

25 лютого 2021 року о 15 год. 20 хв. мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участі автомобіля марки «TOYOTA», модель COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки ВАЗ, 2008 року, д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , під час якої транспортні засоби зазнали пошкоджень.

З матеріалів справи убачається, що водії автомобілів марки «TOYOTA», модель Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 та марки ВАЗ, 2008 року, д.н.з НОМЕР_2 на підставі пункту 33.2 статті 33 Закону №1961-IV спільно склали та підписали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), яка мала місце за їх участі.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки ВАЗ, 2008 року, д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_3 , яким визнано свою вину у ДТП, на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу АР/1138699 відповідача ТДВ «СК «Гардіан». Вказаним полісом встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю 260 000 грн., за шкоду, заподіяну майну- 130 000 грн.

Доказами, наявними в матеріалах справи підтверджено, що 29.04.2021 власник автомобіля «TOYOTA», модель COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 звернулася до відповідача, як страховика, із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилась 25.02.2021, повідомив останнього про страховий випадок та подав копію спільно складеного водіями повідомлення (європротоколу).

З метою визначення розміру завданих позивачеві збитків у вказаній вище дорожньо-транспортній пригоді, ТДВ «СК «Гардіан» було отримано висновок спеціаліста, складений аварійним комісаром Мельником І.А. , за яким визначено, що вартість відновлювального ремонту майна автомобіля марки «TOYOTA», модель COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 унаслідок його пошкодження складає 60 599,54 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 44 064,69 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ - 38 755,57 грн.

Як вбачається із висновку аварійного комісара Мельника І.А. від 12.04.2021 року № 23/04, водій ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці має ознаки порушень п. 12.1 до Правил дорожнього руху України, а водій ОСОБА_3 - ознаки порушень п.10.1 Правил дорожнього руху України.

23.07.2021 року позивачу було перераховано страхове відшкодування у розмірі 19 377,79 грн. платіжним дорученням № 18229.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 убачається, що остання не погодилася із розміром отриманої суми страхового відшкодування, у зв`язку із чим замовив проведення оцінки завданих йому матеріальних збитків у згаданій вище ДТП.

Так, відповідно до наданої позивачем копії звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу №181/21 від 19.08.2021 року, складеного оцінювачем ДП «Експрес-Сервіс Авто» в м.Хмельницьку ТОВ «Український сервісний центр», розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «TOYOTA», модель COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , на дату огляду 19.08.2021 року становить 93573,18 грн. з врахуванням ПДВ, вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу вузлів і деталей складає 142 718,55 грн.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі та посилаючись на положення статей 1166, 1187 ЦК України та статті 22 Закону №1961-IV, ОСОБА_1 вказувала, що ТДВ «СК «Гардіан», як страховик особи, винної у вказаній вище ДТП, зобов`язане сплатити їй частину невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 30 622,о21 грн, що становить різницю між розміром завданих збитків у розмірі 39294,25 грн (який був визначений згідно замовленого позивачем вказаного вище звіту) та сумою сплаченої відповідачем суми страхового відшкодування в сумі 12655,53 грн, що у свою чергу не перевищує разом із раніше здійсненою виплатою ліміту відповідальності страхувальника.

Так, згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 указаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Як визначено статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступник) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною першою статті 22 Закону №1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, у ТДВ «СК «Гардіан» є обов`язок відшкодувати шкоду на умовах, визначених Законом №1961-IV.

Відповідно до ст.36.3 Закону якщо водії транспортних засобів скористалися правом, передбаченим пунктом 33.2 статті 33 цього Закону, страховик відшкодовує виключно шкоду, визначену статтями 29 та 30 цього Закону.

Пунктом 33.2 статті 33 Закону №1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 29.12.2015 за №3471, яке було чинним на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди у цій справі, такий ліміт складав 50 000 грн.

Як установлено судом, за фактом настання ДТП 25.02.2021 року учасники події скористались своїм правом на складення повідомлення про ДТП (європротоколу), що містить дані про дату, час і місце події, інформацію про транспортні засоби, страхові компанії, поліси, обставини ДТП, а також обрано схему ДТП.

При цьому, відсутні будь-які відмітки про наявність з боку водіїв зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

З поданих сторонами до суду заяв по суті спору убачається, що позивач наголошував на тому, що на місці ДТП другий її учасник свою провину визнав та не заперечував проти неї. У зв`язку із цим, на переконання позивача, відповідач безпідставно удвічі зменшив розмір страхового відшкодування, пославшись лише на висновок судового експерта №71/552 від 01.07.2022, складеного за результатами проведеного автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи щодо невідповідності дій позивача, як водія пошкодженого транспортного засобу, вимогам ПДР України. Вказував, що таке дослідження було проведено з грубим порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, адже виконувалось за фото-матеріалами та без огляду пошкоджених транспортних засобів та без виїзду на місце ДТП. Також, сама дослідницька частина вказаного висновку містить помилки щодо обставин ДТП в частині опису механізму події.

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 не погоджувався також і з проведеним ТДВ «СК «Гардіан» розрахунком розміру страхового відшкодування, в основу якого було покладено висновок аварійного комісара, оскільки він був складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика). Зокрема, аварійний комісар на місце ДТП не виїжджав та не здійснював особистий огляд автомобілів, що, на думку позивача, вплинуло на об`єктивність, обгрунтованість та достовірність зроблених ним висновків.

Вивчивши викладені сторонами доводи щодо суті спору, а також дослідивши надані ними докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень з приводу цих питань, суд зазначає таке.

Так, згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закону №1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (пункт 34.3 статті 34 Закону №1961-IV).

Отже, на думку суду, потерпілий має право на самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з`явився у визначений пунктом 34.3 статті 34 Закону №1961-IV строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до пункту 34.4 статті 34 Закону №1961-IV для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

За змістом статті 35 Закону 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування установленого зразка.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно вимог пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Також, у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону страховик у вказаний вище строк зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У справі встановлено, що позивачка звернулася до ТДВ «СК «Гардіан» з повідомленням про ДТП 01.03.2021 року.

Представником відповідача 09.03.2021 було складено протокол огляду транспортного засобу, а водій транспортного засобу ОСОБА_2 підписав акт огляду, з протоколом ознайомився і засвідчив, що пошкодження записані вірно.

Згідно звіту №181/21 від 19.08.2021 року, про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ДП «Експрес-Сервіс Авто» в м.Хмельницьку ТОВ «Український сервісний центр», розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «TOYOTA», модель COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , на дату огляду 19.08.2021 року становить 93 573,18 грн. з врахуванням ПДВ, вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу вузлів і деталей складає 142 718,55 грн.

Також, встановленими у справі обставинами підтверджено, що страхова компанія на виконання умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів забезпечила проведення у встановлені строк та порядок проведення огляду пошкодженого транспортного засобу і оцінки шкоди пошкодженого транспортного засобу позивача, погодивши з ним та провівши такий огляд за участі його представника. Надалі відповідач здійснив розрахунок страхового відшкодування та виплатив позивачеві страхове відшкодування на загальну суму 19 377,79 грн, що відповідає половині розміру вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ (38 755,57 грн. 2), згідно висновку про вартість (аварійного сертифікату № 15-D/85/4 від 14.03.2021 року).

Так, хоча положеннями пункту 34.3 статті 34 Закону №1961-IVі передбачене право потерпілого на самостійне обрання експерта для визначення розміру шкоди, у випадку коли представник страховика не з`явився у визначений строк для огляду пошкодженого транспортного засобу, але це не обмежує права потерпілого на оспорення суми визначеного страховиком розміру страхового відшкодування.

Наведені вище положення пункту 36.2 статті 36 Закону №1961 чітко визначають, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів саме з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Тобто, виходячи з наведених вище норм спеціального законодавства, слід дійти висновку, що виплаті страхового відшкодування передує стадія узгодження між сторонами її розміру. При цьому слід з`ясовувати думку сторін щодо необхідності оцінки або експертизи.

Однак, в ході розгляду судом даного спору відповідачем не надані будь-які докази на підтвердження фактів як про прийняття ним вмотивованого рішення про здійснення страхового відшкодування, так і про вчинення будь-яких дій щодо узгодження із позивачем розміру страхового відшкодування і прийняття від нього заяви про її виплату.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина шоста статті 81 ЦПК України встановлює, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як убачається з матеріалів справи страхова компанія жодним чином не повідомляла позивача про прийняте рішення стосовно розміру та строків виплати страхового відшкодування. Відсутні відомості про ознайомлення потерпілого з результатами оцінки, а той факт, що він погодився з визначеними при огляді ТЗ представником страхової компанії пошкодженнями не свідчить про погодження розміру відшкодування, встановленого у звіті, який був складений на замовлення страховика.

З урахуванням такої обставини суд уважає, що позивач мав право звернутись до оцінювача з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ, внаслідок його пошкодження в ДТП та доводити такий розмір в судовому порядку.

Убачається, що у матеріалах справи сторонами надано два звіти щодо визначення вартості заподіяних збитків, розмір яких відрізняється.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині з`ясування належного розміру страхового відшкодування, яка підлягала сплаті, суд відхиляє доводи останнього про те, що складений на замовлення відповідача висновок про вартість від 14.03.2021 року (аварійний сертифікат № 15-D/85/4 від 14.03.2021 року). не є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру завданих позивачеві збитків з огляду на те, що він був складений з порушенням вимог Методики, оскільки як вбачається із Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 13.05.2014, рік випуску пошкодженого автомобіля марки «TOYOTA», модель COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , 2014, а відтак станом на момент вчинення ДТП 25.02.2021 року, автомобіль перебував в експлуатації 7 років, а відтак за таких обставин відповідно до п. 7.38 Методики коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю, в той час, коли аварійним комісаром вартість матеріального збитку була визначена з урахуванням зносу.

Так, відповідно до статті 2 Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон №2658-ІІІ) оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 3 Закону №2658-ІІІ).

Стаття 9 Закону № 2658-ІІІ встановлює, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

До таких нормативно-правових актів, зокрема належить згадана Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 1074/8395 в редакції Наказу від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (пункт 1.3.).

Згідно з пунктами 2.3., 2.4. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ, а вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (пункт 4.3. Методики).

Відповідно до пункту 5.1. Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту (пункт 8.1. Методики).

Отже за змістом наведених положень Методики оцінка збитку внаслідок ДТП проводиться шляхом складання калькуляції вартості ремонтних робіт і запчастин, а базою для оцінки є результати огляду пошкодженого транспортного засобу.

своєю формою та змістом він відповідає загальним засадам оцінки майна і Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Що стосується правомірності зменшення ТДВ «СК «Гардіан» удвічі суми страхового відшкодування, яка підлягала виплаті позивачеві, то суд зазначає таке.

Згідно викладених відповідачем обставин щодо визначення ним розміру страхового відшкодування, яке підлягало сплаті ОСОБА_1 , убачається, що відповідач здійснив сплату позивачеві суми страхового відшкодування у розмірі 19 377,79 грн, тобто, половини вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ, пославшись на пункт 36.3 статті 36 Закону №1961 та висновок експерта № 15-D/85/4 від 14.03.2021 року), складеного аварійним комісаром ФОП ОСОБА_6 , за результатами автотехнічного дослідження. Вказував на наявність обопільної вини водіїв у ДТП, яка сталася 25.02.2021, оскільки за результатами проведеного за його замовленням автотехнічного дослідження, у момент виникнення ДТП убачалася також невідповідність вимогам ПДР України дій водія пошкодженого транспортного засобу.

На противагу цим доводом відповідача позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що у випадку, коли обидва водії на місці вчинення ДТП погодилися з її обставинами та склали спільне повідомлення про нього, то законодавство не наділяє страховика правом визначати вину учасників пригоди у її настанні. Також, вказувала, що наданий відповідачем висновок експерта № 15-D/85/4 від 14.03.2021 року не є належним і допустимим доказом щодо наявності вини у діях позивача, як учасника виниклої дорожньо-транспортної пригоди, з огляду на невідповідності встановлених експертом обставин та допущених порушень проведення авто технічного дослідження.

Так, пунктом 2.11 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, визначено, що якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.

Як було зазначено вище, пунктом 33.2 статті 33 Закону №1961-IV передбачалось, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування». Цим Законом було запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП з незначними наслідками шляхом складання повідомлення про ДТП (Європротоколу) та інші новації, спрямовані на приведення обов`язкового страхування цивільної відповідальності автовласників, у відповідність до міжнародних стандартів страхування та врегулювання збитків.

Так, на виконання даного закону Інструкцією щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженою Протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 11.08.2011 р. №274/2011,буловизначено порядок заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).

Згідно з пунктом 5 вказаної Інструкції у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти Повідомлення. У такому разі водії транспортних засобів після складення Повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов`язку інформувати Державтоінспекцію МВС України про її настання.

Таким чином, вищевказаною Інструкцією не передбачено обмеження щодо розміру завданої учаснику ДТП шкоди, як умову щодо можливості складання європротоколу.

Якщо пригода сталася без потерпілих, тобто механічні ушкодження отримали виключно автівки, то в такому випадку можна оформити ДТП без участі поліції. В цих випадках, згідно із законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як вже зазначено вище, водії мають право скористатися правом повідомити страхові компанії без участі поліцейських.

Однак, вимогами до можливості складання на місці саме європротоколу, є наступні чинники: відсутність травмованих серед людей; наявність в обох водіїв не більше 2-х транспортних засобів чинного поліса страхування; відсутність ознак алкогольного сп`яніння в обох водіїв; досягнення згоди водіями щодо того, хто винний в даній події. У разі невиконання хоча б однієї з зазначених умов, виклик відповідного підрозділу Національної поліції для оформлення ДТП є обов`язковим.

Ліміт відповідальності страхової компанії при умові складання європротоколу 50 тисяч гривень (до 01.07.2022 сума 50 тисяч гривень, з 01.07.2022 - 80 тисяч гривень, зміни встановлені постановою Правління Національного банку від 30 травня 2022 року №108 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Суд враховує, що водії, які складають Європротокол, володіють даними обмеження відшкодування збитків максимальним лімітом, а не у межах страхового відшкодування при відсутності Європротоколу. Окрім того, на час виникнення ДТП жоден водій не володіє достеменною інформацією про чіткий розмір збитків, які визначаються в подальшому або Звітом, або іншим документом фахівця чи страховика.

Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи «Електронний Європротокол».

Учасники пригоди самостійно можуть провести огляд місця пригоди та скласти схему ДТП, по можливості за участю двох незацікавлених осіб (свідків). Схема ДТП є одним із основних документів, на підставі яких проводиться аналіз механізму пригоди та оцінка дій водіїв стосовно Правил дорожнього руху.

Тобто, Європротокол - є спільне повідомлення учасників ДТП про подію яка трапилася. Основним завданням Європротоколу, як і звичайного протоколу про адміністративне правопорушення (у випадку оформлення ДТП працівниками поліції) є виключно фіксація обставин за яких дана подія трапилася. Однак, сам по собі Європротокол, як і протокол оформлений працівниками поліції, не може вважатися доказом вини особи, а підлягає розгляду компетентним на це органом який і буде розглядувати обставини ДТП та встановлювати відповідальність осіб.

Як визначено вимогами частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).

У пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.

Отже, з аналізу вищенаведених положень матеріального закону, а також ПДР України, слідує, що чинним законодавством передбачена можливість альтернативного позасудового порядку вирішення питання щодо встановлення обставин виникнення дорожньої транспортної пригоди за участю транспортних засобів, які забезпечені відповідно до Закону №1961-IV, без процедури притягнення водіїв до адміністративної відповідальності. В такому разі, якщо водії погоджуються з обставинами ДТП, складається повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке подається потерпілою стороною разом із заявою про виплату страхового відшкодування.

Водночас, за наслідками складення учасниками дорожньо-транспортної пригоди спільного повідомлення про її обставини (європротоколу), законодавство не виключає автоматичної відсутності вини іншого учасника ДТП, аніж того, відносно якого водії погодили обставини пригоди та погодили його вину у повідомленні.

Складене водіями на підставі пункту 33.2 статті 33 Закону №1961-IV повідомлення не є тим судовим рішенням, яке згідно частини шостої статті 82 ЦПК України встановлювало б наявність вини конкретного водія у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та паралельно спростовувало б можливість наявності вини у діях або бездіяльності іншого (інших) учасників пригоди. А тому, ступінь вини кожного з учасників ДТП може визначатися судом у справі про правові наслідки дій чи бездіяльності володільця джерела небезпеки та завдавача шкоди на підставі зібраних у справі доказів у загальному порядку.

При цьому, вказане вище повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) є одним із доказів, що засвідчує обставини ДТП на рівні із будь-якими іншими можливими належними та допустимими доказами, та відповідно повинно оцінюватися у сукупності з ними. Закон №1961-IV визначає повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, як офіційний документ на підставі якого за наслідками ДТП страхова компанія проводить виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника забезпеченого транспортного засобу.

Водночас, вимогами пункту 34.1 статті 34 Закону №1961-IV визначено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд відхиляє доводи позивача про виключення можливості установлення вини іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, аніж того, який у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) зазначив про наявність вини у своїх діях або бездіяльності.

Так, абзацом першим пункту 36.3 статті 36 Закону №1961-IV передбачено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Обґрунтовуючи зменшення удвічі розміру суми страхового відшкодування, яке підлягало сплаті позивачеві, ТДВ «СК «Гардіан» посилалось на наявність у останнього вини у виниклій ДТП також. При цьому, відповідач в обґрунтування наявності у діях ОСОБА_2 вини послався лише на висновок авто технічної експертизи, що був виготовлений на його замовлення.

З наданого відповідачем Висновку експерта № 15-D/85/4 від 14.03.2021 року, складеного аварійним комісаром ФОП ОСОБА_6 за результатами проведення автотехнічного дослідження, убачається, що воно проводилось на підставі копій матеріалів страхової справи, наданої замовником ТДВ «СК «Гардіан», а саме фотознімків з місця пригоди, повідомлення про ДТП з поясненнями водіїв, а також повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).

Так, призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень здійснюється відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5.

Цивільне процесуальне законодавство України зобов`язує кожну сторону надавати суду докази на підтвердження своїх вимог і заперечень (стаття 12 ЦПК України), а суд - належним чином оцінити ці докази (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, експерт зобов`язаний особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз`яснити його.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 у випадку, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Таким чином, можливість проведення дослідження за фотознімками без безпосереднього огляду об`єкта дослідження, пов`язана з наявністю певних умов та відповідно можлива лише у випадку відсутності об`єктивної можливості для доступу до цього об`єкта.

Разом з тим, жодних доказів, які б свідчили про існування будь-яких причин, які б унеможливили, перешкоджали чи затруднили доступ експерта для огляду об`єктів дослідження, матеріали справи не містять. А отже, вбачається порушення порядку проведення огляду об`єкта дослідження.

Визнаючи вказаний висновок автотехнічної експертизи неналежним доказом у цій справі, суд також враховує і те, що висновок містить взаємовиключні суперечності, а викладене у ньому суперечить іншим доказам у справі.

Так, за результатами проведення автотехнічного дослідження аварійний комісар вказав, що згідно пояснень водіїв транспортних засобів, причетних до ДТП, водій автомобіля ВАЗ, д.р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_3 при виконанні маневрів «виїзд на головну дорогу» зіткнувся з автомобілем TOYOTA, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який здійсни маневр «рух прямо». Проте не надано відео з реєстрації руху автомобіля позаду, з якого встановлено, що водії надавали неправдиві пояснення, а саме: подія сталася внаслідок наступних дій: водій автомобіля ВАЗ, д.р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_3 при виконанні маневрів «зміна напрямку руху» зіткнувся з автомобілем TOYOTA, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійсним маневр « рух прямо». Аналізуючи пояснення учасників ДТП про обставини події зі схемою ДТП, відображеною в повідомленні про ДТП (Європротокол) та пошкоджень автомобілів аварійний комісар зазначив, що водій транспортного засобу TOYOTA, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав діяти відповідно до п.12.1 ПДР України «Швидкість руху». В той же час водій транспортного засобу ВАЗ, д.р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до п. 10.1 ПДР України «Початок руху та зміна напрямку». Аварійним комісаром зроблено висновки про те, що водій ОСОБА_2 має ознаки порушень п.12.1 ПДР, а водій ОСОБА_3 - п. 10.1 ПДР.

Убачається, що дослідження проводилось на підставі пояснень, які містяться в повідомленні про ДТП з поясненнями водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), складеному на місці пригоди.

У поданому відповідачу повідомленні від 01.03.2021 про ДТП водій ОСОБА_2 зазначив, що винуватець, виїжджаючи з другорядної дороги, не надав його авто перевагу в русі внаслідок чого сталося зіткнення.

Так, відповідно до вимог пункту 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

П. 12.1. ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Втім, пояснення водіїв - учасників дорожньо-транспортної пригоди взагалі не містять викладу інформації щодо обставин, про які зазначає відповідач. Викладена у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду схема також не містить таких даних.

Будь-яких додаткових доказів або пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, які б могли мати вирішальне значення для з`ясування наявності вини у діях водія ОСОБА_2 в матеріали справи відповідачем надано не було, клопотань про їх витребування або отримання не заявлялося.

Відтак, відповідачем не доведено, що дії ОСОБА_2 як водія транспортного засобу марки «TOYOTA», модель Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , були взаємопов`язаними у сукупності із діями іншого учасника ДТП, який визнав свою провини у її спричиненні, та як наслідок завданні збитків.

Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) складене обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди з внесенням усіх необхідних реквізитів.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» не довело, що умови і порядок складання водіями Європротоколу були порушені.

Так само, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» не довело, що водії вступили між собою у зловмисну змову щодо складання Європротоколу з метою нанести товариству збитки або ж діяли недобросовісно, спотворюючи обставини пригоди. У поданому відповідачу повідомленні від 01.03.2021 про ДТП водій ОСОБА_2 зазначив, що винуватець, виїжджаючи з другорядної дороги, не надав його авто перевагу в русі внаслідок чого сталося зіткнення. Обставини пригоди не породжують розумного сумніву в позиції водія автомобіля марки ВАЗ, 2008 року, д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_3 , який визнав себе винним на місці пригоди. Так, відповідно до вимог пункту 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

У ОСОБА_2 були підстави для визнання своєї вини, зокрема, рухаючись у місті, мав бути уважним, стежити за автомобілем, який їде попереду, за його сигналами і намірами, розуміти, що у нього кращі умови для огляду і стеження, ніж у автомобіля, який їде попереду. ОСОБА_3 перед зміною напрямку руху повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, мав обрати безпечну швидкість під час руху у місті та надати перевагу іншому водію автомобіля, який рухався по головній дорозі. Зазначені обставини давали ОСОБА_2 підстави для визнання своєї вини і складання з іншим водієм Європротоколу для спрощення розгляду. При цьому обидва водії враховували і порівняно невеликий розмір збитків, завданий автопригодою.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» після правомірного застосування Європротоколу не вправі, користуючись тим, що інший учасник автопригоди в умовах Європротоколу не викликав поліцію і не зібрав докази, ставити під сумнів вину ОСОБА_3 без очевидних для того підстав. Такими очевидними підставами можуть бути названі вище зловмисна змова учасників автопригоди з наміром нанести збитки страховій компанії, умисне спотворення обставин пригоди. Нічого з сказаного у цьому випадку не доведено. Автопригода була реальною, її обставини не допускають категоричного твердження про відсутність вини ОСОБА_3 , що могло свідчити про згадані вище змову і спотворення.

Тому, у даному випадку підстави для застосування абзацу першого пункту 36.3 статті 36 Закону №1961-IV та зменшення розміру страхової виплати у ТДВ «СК «Гардіан» були відсутні.

Будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б вказували на обґрунтованість дій відповідача при виплаті половини страхового відшкодування позивачу, представником відповідача надано не було.

Таким чином, зазначені у відзиві на позовну заяву доводи представника відповідача про необґрунтованість заявлених до ТДВ «СК «Гардіан» позовних вимог у цій частині, судом під час ухвалення рішення у справі не приймаються, оскільки дані твердження сторони відповідача повністю спростовуються наявними у справі і дослідженими судом доказами та не звільнюють відповідача від обов`язку здійснити повну виплату страхового відшкодування у визначений законом строк, а також від штрафних санкцій у випадку прострочення виконання зобов`язання.

При оформленні Європротоколу страхове відшкодування є лімітованим і однією з підстав існування ліміту є убезпечення страхових компаній від зловживань клієнтів.

Відповідно до п.4 ч.1 постанови Правління Національного Банку України № 108 від 30.05.2022 року «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України, складають 80000 гривень на потерпілого.

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, у ТДВ «СК «ГАРДІАН», як страховика за полісом № АР/1138699 виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту відповідальності, в розмірі 50 000 грн., а тому суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Отже відповідач ТДВ «СК «Гардіан» зобов`язаний доплатити позивачу розмір страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності застрахованого транспортного засобу та установленого максимального розміру суми такого відшкодування, у разі складення учасниками ДТП спільного повідомлення про пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції.

Перевіряючи розмір невиплаченої суми страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходив з наступного.

Вимогами статті 29 Закону №1961-IV визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України №1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Податок на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (підпункт 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України).

База оподаткування ПДВ визначається відповідно до статей 188, 192 Податкового кодексу України.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №565/1210/19 (провадження №61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №911/286/20.

У матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження факту оплати проведеного позивачем ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Однак, у звіті № 181/21 від 19.08.2021 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, який суд покладає в основу свого рішення, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки «TOYOTA», модель COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням ПДВ була визначена у розмірі 93 573,20 грн, відповідно, без врахування ПДВ - вказана сума становить 74 858,56 грн.

Таким чином, розмір невиплаченої частини у спірних правовідносинах у даній справі, який підлягає стягненню з відповідача ТДВ «СК «Гардіан», має визначатися зі зменшенням вартості матеріального збитку на суму податку на додану вартість.

Однак в даному випадку розмір завданого матеріального збитку з вирахуванням ПДВ 74858,56 грн. перевищує максимальний ліміт відповідальності страховика, який становить 50 000 грн. Таким чином, з вирахуванням виплаченого позивачеві страхового відшкодування в розмірі 19 377,79 грн. з відповідача на користь позивача слід стягнути 30 622,21 грн. (50 000 грн.- 19 377,79 грн.)

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача у цій частині вимог підлягають частковому задоволенню, з огляду на те, що наданий позивачем висновок щодо вартості матеріального збитку №296/07-22 від 30.07.2022, де визначений інший розмір завданих йому збитків, не приймається судом з підстав, що були зазначені вище.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах докази, враховуючи норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ТДВ «СК «Гардіан» на її користь частини суми невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 30 622,21 грн.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 910 грн. згідно квитанції № 32 від 23.10.2021 року.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в розмірі 910 грн. відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Відтак, слід стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (код ЄДРІІОУ 35417298) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 910 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 12, 13, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (код ЄДРІІОУ 35417298) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_5 ) страхове відшкодування у розмірі 30 622(тридцять тисяч шістсот двадцять дві ) гривні 21 копійок страхового відшкодування.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (код ЄДРІІОУ 35417298) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_5 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 910 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 09.06.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компаній «Гардіан», ( юридична адреса: 01032, м.Київ вул.Саксаганського, 96, код ЄДРПОУ 35417298).

Суддя