Вирок № 137599372, 23.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8316/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд)

у складі головуючого судді ОСОБА_1 одноособово,

за участю

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 травня 2026 року за № 22026000000000508, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, ФОП, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України,

у с т а н о в и в :

І. Суть питань, що вирішуються судом

З обвинувального акту від 28 травня 2026 року, який складений слідчим Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_6 та затверджено прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , слідує, що ОСОБА_4 обвинувачується у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; підробленні та збуті офіційних документів, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в т.ч. 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення .

Особливості наведених правовідносин свідчать, що у провадженні необхідно надати відповідь на такі ключові питання:(1) чи вчиняв обвинувачений діяння, які охоплюються складом певного кримінального правопорушення, передбаченого КК ?; (2) чи доведено стороною обвинувачення винуватість обвинуваченого у вчиненні певного кримінального правопорушення ?;(3) як слід кваліфікувати дії обвинуваченого, у випадку доведення винуватості ?

Суд надає ствердні відповіді на 1 та 2 питання, у зв`язку з чим кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 309 КК, з огляду на наступне.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

ОСОБА_4 та Особа 1 - матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження № 22026000000000411 (далі Особа 1) за попередньою змовою, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, розробили ряд злочинних схем, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, зокрема, шляхом виготовлення підроблених довідок щодо вивчення військовозобов`язаних осіб у якості кандидатів на військову службу, використання яких надає можливість військовозобов`язаним особам ухилятись від мобілізації на період дії правового режиму воєнного стану.

Так, у ОСОБА_4 та Особи 1 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше серпня 2025 року виник спільний злочинний умисел на виготовлення (підробку) за зразком оригінальної довідки військової частини НОМЕР_1 Служби безпеки України (ІНФОРМАЦІЯ_3), яка засвідчує, що її видано для пред`явлення представникам правоохоронних органів і ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4), а її отримувач проходить вивчення, як кандидат на військову службу під час мобілізації в особливий період до військової частини НОМЕР_1 Служби безпеки України, підроблених довідок аналогічного змісту та, за відповідну грошову винагороду, пропонувати їх військовозобов`язаним особам.

Так, 20.11.2025 приблизно о 17 год. 00 хв. Особа 1, перебуваючи у приміщенні закладу «Canna Shop» за адресою м. Київ, вул. Нижній Вал, 37, під час зустрічі із ОСОБА_7 на виконання спільного із ОСОБА_4 злочинного умислу спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, переслідуючи корисливий мотив, повідомив останньому про можливість виготовлення довідок від ІНФОРМАЦІЯ_3, використання яких надає можливість військовозобов`язаним особам ухилятись від мобілізації, на період дії правового режиму воєнного стану, Особа 1 повідомив ОСОБА_7 , що вказана довідка має відповідний термін дії - 1 місяць та ціна однією такої довідки складає 500 доларів США, проте Особа 1 наголосив, що у разі замовлення ОСОБА_7 такої довідки йому необхідно придбати мінімум їх у кількості 6 шт. (на півроку).

За результатом проведеної зустрічі останні домовились про забезпечення виготовлення Особою 1 вказаних довідок на ім`я ОСОБА_7 .

У подальшому, 04.12.2025 приблизно о 16 год. 30 хв. ОСОБА_7 зустрівся із Особою 1 за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 37, де ОСОБА_7 передав останньому копію свого паспорту громадянина України для оформлення шести довідок, використання яких надає можливість відстрочки від військової служби на 1 місяць, та грошові кошти у розмірі 3000 доларів США у якості оплати.

У період з 14.12.2025 по 22.12.2025 ОСОБА_4 на виконання спільного злочинного плану, діючи відповідно до домовленостей та за узгодженням із Особою 1 здійснював виготовлення бланку підробленої довідки з наслідуванням форми, змісту та реквізитів офіційного документу, а саме створював текст, зображення гербової печатки та кутового штампу військової частини НОМЕР_1 Служби безпеки України та подальший її друк.

22.12.2025 Особа 1 о 15 год. 12 хв. телефонним дзвінком повідомив ОСОБА_7 про те, що довідки виготовлені та домовився про особисту зустріч.

На наступний день, 23.12.2025 Особа 1, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, власноруч здійснив заповнення отриманих від ОСОБА_4 надрукованих бланків довідок від військової частини НОМЕР_1 Служби безпеки України анкетними даними ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 та Особою 1 на виконання спільного плану по ухиленню військовозобов`язаними від мобілізації, з корисливих мотивів, здійснено підробку довідок військової частини НОМЕР_1 Служби безпеки України щодо вивчення ОСОБА_7 як кандидата на військову службу до військової частини НОМЕР_1 Служби безпеки України.

23.12.2025 о 14 год. 34 хв. Особа 1 зустрівся із ОСОБА_7 , за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 37 , де передав йому шість підроблених довідок від військової частини НОМЕР_1 Служби безпеки України про вивчення останнього як кандидата на військову службу. Кожна довідка має термін дії - 1 місяць, загалом вони разом охоплюють період з 21.12.2025 по 21.06.2026.

Окрім того, продовжуючи спільну злочинну діяльність, Особа 1, за попередньої змови з ОСОБА_4 , з метою подальшого збагачення шляхом підробки довідок ЦСО які надають можливість ухилятись від мобілізації, 18.02.2026 домовився про зустріч на 19.02.2026 з ОСОБА_7 для отримання в останнього копій документів семи громадян України для виготовлення довідок, які надають можливість відстрочки від військової служби на 1 місяць, та грошові кошти у розмірі 21 000 доларів США у якості оплати.

19.02.2026 приблизно о 13 год 00 хв Особа 1, відповідно до домовленості із ОСОБА_4 , зустрівся із ОСОБА_7 та біля адреси: м. Київ, вул. Райдужна, 8, після отримання Особою 1 грошових коштів у розмірі 21 000 доларів США протиправна діяльність ОСОБА_4 та Особи 1 була припинена представниками Служби безпеки України.

ІІІ. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Винятково законами України визначаються діяння, які є кримінальним правопорушенням (п. 22 ст. 92 Конституції України), зокрема ним (злочином) є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України), у т.ч. до них відноситься, у руслі обставин справи, такий вчинок, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та підроблення та збут офіційних документів, за попередньою змовою групою осіб.

ІV. Мотиви суду

Суд провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходить з наступного у своїх висновках.

IV.I. Докази на підтвердження встановлених обставин та процедура розгляду

Згідно положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ВС від 28 березня 2019 року в справі № 154/3213/16).

В цьому випадку, будучи допитаним, у порядку ст. 351 КПК, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав повністю, надав покази, підтвердив обставини вчинення, котрі викладені у п. ІІ вироку, зокрема в частині часу, місця та способу, щиро розкаявся у вчиненому.Дійсно, за наведеного алгоритму дій, за попередньою змовою групою осіб чинив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, та за попередньою змовою групою осіб здійснював підроблення та збут офіційних документів.

Останній також виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини. Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений просив визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінальних проваджень та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно, Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінальних правопорушень та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень за обставин встановлених судом.

IV.ІI. Кваліфікація дій

Згідно ст. 2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов`язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об`єкт кримінального правопорушення; 2) об`єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб`єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб`єкт кримінального правопорушення.

Об`єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об`єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об`єкту кримінального правопорушення.

Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).

В цьому випадку, слід зауважити, що відповідно до вимог ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Положеннями ст.1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Згідно примітки до ст. 358 КК під офіційним документом у цій статті слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

З огляду на наведене у п. ІІІ вироку та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК, позаяк він вчинив за попередньою змовою групою осіб перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та за попередньою змовою групою осіб здійснював підроблення та збут офіційних документів.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

IV.ІІI. Покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує

(1) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання;

(2) те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами;

(3) юридична відповідальність особи, за ч. 2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

В цій ситуації, обставинами, що пом`якшують покарання є

? щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення.

Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к).

Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки;

? активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК України та розгляду провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК.

Крім того, у судовому засіданні прокурором та стороною захисту було зазначено про те, що обвинувачений добровільно перерахував 230 000 гривень у вигляді благодійної допомоги на підтримку Збройних Сил України, про що захисником надано для долучення до матеріалів кримінального провадження квитанцію до платіжної інструкції.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК, не установлено.

Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, стан здоров`я, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ст. 114-1 та ст. 358 КК у виді позбавлення волі зі звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених його ст. 76 КК.

Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, а не застосування ст. 69 КК України, в цій справі є переконання суду про можливість її виправлення без відбування покарання. Цей висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінював на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, відомості щодо судимості. Також, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мали відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальна поведінка; наявність джерел правомірного отримання доходів для забезпечення власних потреб та осіб, які знаходяться на його утриманні; наскільки його ціннісні орієнтири співпадають з загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічна характеристика та інші.

Проаналізувавши саме такі обставини та позицію сторони обвинувачення, Суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, позаяк є переконаним, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов`язків визначених ст. 76 КК Суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, тобто визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення терміном 2 роки, в силу ч. 4 ст. 75 КК.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення при застосуванні в т.ч. норм ст. 75, 76 КК.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного злочину, поведінки після, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, сприймалося б як жорстоке поводження.

IV.ІV. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом

Запобіжний захід у виді застави в розмірі 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, визначений ухвалою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати розподілено у порядку регламентованому ч. 2 ст. 124 КПК.

Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 9145,84 грн.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.03.2026 року на мобільний телефон Iphone 15Pro, модель MTQR3LL/A, s/n НОМЕР_2 , IMEL1: НОМЕР_3 , IMEL2: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , у захисному чохлі з паролем НОМЕР_8; мобільний телефон Iphone 6, модель MG2Y2LL/A, s/n НОМЕР_6 , IMEL1: НОМЕР_7 ; копія паспорту на особу ОСОБА_8 на 1 арк.; копія диплому на особу ОСОБА_8 на 1 арк; копія картки фізичної особи платника податків на особу ОСОБА_8 на 1 арк; фотографії 2 шт. невстановленої особи формату 3*4 - скасувати.

Речові докази: мобільний телефон Iphone 15Pro, модель MTQR3LL/A, s/n НОМЕР_2 , IMEL1: НОМЕР_3 , IMEL2: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , у захисному чохлі з паролем НОМЕР_8; мобільний телефон Iphone 6, модель MG2Y2LL/A, s/n НОМЕР_6 , IMEL1: НОМЕР_7 ; копія паспорту на особу ОСОБА_8 на 1 арк.; копія диплому на особу ОСОБА_8 на 1 арк; копія картки фізичної особи платника податків на особу ОСОБА_8 на 1 арк; фотографії 2 шт. невстановленої особи формату 3*4 - повернути власнику.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін, а після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 998 400 гривень, визначеному, згідно з ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року - повернути заставодавцям.

Так, після набрання вироком законної сили, заставу в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 259213922 від 24.03.2026 року, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно ухвали Шевченківського райсуду м. Києва від 23.03.2026, справа № 761/10816/26, провадження № 1-кс/761/7611/2027), повернути заставодавцю ОСОБА_9 , код платника/код ініціатора: НОМЕР_9.

Заставу в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 259226566 від 24.03.2026 року, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно ухвали Шевченківського райсуду м. Києва від 23.03.2026, справа № 761/10816/26, провадження № 1-кс/761/7611/2027), повернути заставодавцю ОСОБА_9 , код платника/код ініціатора: НОМЕР_9.

Заставу в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 80758258 від 24.03.2026 року, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно ухвали Шевченківського райсуду м. Києва від 23.03.2026, справа № 761/10816/26, провадження № 1-кс/761/7611/2027), повернути заставодавцю ОСОБА_9 , код платника/код ініціатора: НОМЕР_9.

Крім того, заставу в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 9410-0938-5666-3191 від 24.03.2026 року, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно ухвали Шевченківського райсуду м. Києва від 23.03.2026, справа № 761/10816/26, провадження № 1-кс/761/7611/2027), повернути заставодавцю ОСОБА_10 , код платника/код ініціатора: НОМЕР_10.

Також, заставу в розмірі 198 400 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 80771029 від 24.03.2026 року, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно ухвали Шевченківського райсуду м. Києва від 23.03.2026, справа № 761/10816/26, провадження № 1-кс/761/7611/2027), повернути заставодавцю ОСОБА_11 , код платника/код ініціатора: НОМЕР_11.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

С у д д я ОСОБА_12