Рішення № 137599254, 23.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6525/26

Справа №754/3752/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 12 953,52 грн.

Стислий виклад позицій сторін

03.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" (надалі - Позивач) звернулося до суду через електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" з позовом до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 12 953,52 грн, яка складається з 4 320,00 грн заборгованості за сумою кредиту та 8 633,52 грн відсотків за користування позикою.

Позов обґрунтовано тим, що 08.09.2021 між Позивачем та Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором був укладений договір про надання коштів у позику № 2586410158-456149, за яким Відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн. Свої зобов`язання щодо повернення коштів Відповідач належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату на суму 3 789,00 грн, внаслідок чого утворилася вищевказана заборгованість.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

30.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, надісланий та підписаний представницею Відповідача, адвокатом Зачепіло З.Я.

Представниця Відповідача у відзиві зазначає, що кредит надавався на 20 днів, а нарахування процентів поза цим строком є неправомірним з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12. Крім того, вона вказує на невідповідність процентної ставки вимогам закону щодо максимального розміру в 1 % на день та заперечує правомірність автоматичної пролонгації договору.

Представниця Відповідача також просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що строк позовної давності для звернення до суду пропущено.

УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА

8 вересня 2021 року між Позивачем та Відповідачем було укладено електронний Договір № 2586410158-456149 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Договір), який Відповідач підписав одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору - 3198, шляхом направлення на номер телефону НОМЕР_1 , який позичальник вказав під час реєстрації в особистому кабінеті, SMS-повідомлення, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

За умовами Договору Відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 20 днів з можливістю продовження (пункти 2.1, 2.2 Договору); проценти за користування кредитом - 2 331,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,85 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку його користування (пункт 1.3.2 Договору); стандартна (базова) процентна ставка в день - 2,20 % (пункт 1.3.3 Договору); тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.4 Договору); сукупна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом за умови дотримання графіку розрахунків, що є додатком до Договору становить 8 331,00 грн (пункт 3.4 Договору).

Зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 % розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого пунктом 2.1 Договору (пункт 3.5 Договору).

Пунктом 3.6 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах:

зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (пункт 3.7 Договору);

з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (пункт 3.8 Договору).

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 415/160/17, від 20.11.2024 у справі № 243/7840/15, від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

У справі, що розглядається, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, перерахувавши 6 000,00 грн на банківську картку Відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується повідомленням платіжної системи ТОВ "ТАС ЛІНК" про зарахування коштів. Детальні дані про транзакцію, які зафіксовані в цьому повідомленні, містять інформацію про дату та точний час проведення операції - 08.09.2021 о 06:56:53, суму операції - 6 000,00 грн, маскований номер карти отримувача - НОМЕР_2, унікальний ідентифікатор транзакції (Order ID) - df645a5a-3300-499b-894f-613834830c4d, а також опис замовлення - "Видача кредитних коштів, Договор займа № 2586410158-456149".

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів, Акціонерним товариством "ОТП БАНК" до суду надіслано лист від 14.05.2026 № 68-3-23-23/7696-БТ. У вказаному документі банк офіційно повідомив, що банківська картка № НОМЕР_3 випускалась на ім`я Відповідача ( ОСОБА_1 ) та була відкрита до карткового рахунку № НОМЕР_4 у валюті UAH.

Згідно з наданою банком випискою по зазначеному картковому рахунку Відповідача за період з 07.09.2021 по 09.09.2021, зафіксовано та підтверджується факт успішного зарахування 08.09.2021 кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн.

Суд, оцінивши вказану відповідь Акціонерного товариства "ОТП БАНК" та офіційну виписку по рахунку у їх сукупності з повідомленням платіжної системи ТОВ "ТАС ЛІНК", доходить висновку про доведення Позивачем факту виконання своїх зобов`язань за кредитним договором щодо перерахування суми кредиту, а також факту фактичного отримання цих коштів Відповідачем на власну банківську картку.

Відповідно до умов Договору, Відповідачу надано кредит строком на 20 днів (лояльний період). Пунктом 3.6 Договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на 90 днів.

Таким чином, сторони договору погодили продовження строку користування кредитом до 110 днів з моменту укладення договору (20 днів плюс 90 днів), а саме до 26.12.2021, по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нараховані відповідно до умов договору проценти за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення лояльного періоду. Тобто строк кредитування з 28.09.2021 року до 26.12.2021 є погодженим сторонами договору (подібні висновки у постановах КАС від 17.04.2026 у справі № 357/900/25, від 23.04.2026 у справі № 375/2921/25).

Заперечення представника Відповідача щодо неправомірності відсоткової ставки та автоматичної пролонгації відхиляються, оскільки умови Кредитного договору щодо розміру кредиту, процентної ставки та строків їх сплати викладені чітко, однозначно і не допускають множинного тлумачення, а Відповідач підтвердив факт ознайомлення з ними шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором. Правило contra proferentem має застосовуватися лише у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення, тобто коли є два різні тлумачення умови договору (постанова Верховного Суду від 14.05.2022 у справі № 944/3046/20).

Відповідач порушив свій обов`язок повернути отримані кредитні кошти у встановлений строк, продовживши користуватися ними, що ініціювало вказану відкладальну обставину та подовження строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач довів порушення Відповідачкою умов цього Договору шляхом неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем. Розрахунок Позивача є правильним та відповідає умовам укладеного Договору.

Зокрема, Суд встановив, що:

1) Відповідач здійснив часткову оплату за Договором на загальну суму 3 789,00 грн. З урахуванням часткового погашення, залишок заборгованості за кредитом становить 4 320,00 грн, а за відсотками - 8 633,52 грн.

2) проценти у розмірі 2 188,92 грн були нараховані за період користування кредитом з 08.09.2021 по 27.09.2021 (20 днів), який відповідає строку кредитування, встановленому згідно із пунктом 2.1 Договору. Нарахування процентів здійснювалося за дисконтною процентною ставкою 1,85 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування протягом 20 днів (лояльний період);

3) проценти у розмірі 8 553,60 грн були нараховані за період користування кредитом з 28.09.2021 по 26.12.2021, який відповідає строку кредитування, встановленому згідно із пунктом 3.7 Договору. Нарахування процентів здійснювалося за стандартною (базовою) процентною ставкою в день 2,2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування протягом 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Аргументи представниці Відповідача щодо перевищення максимального розміру денної процентної ставки у розмірі 1 % є помилковими, оскільки кредитний договір був укладений 08.09.2021, а строк користування кредитом закінчився 26.12.2021. Водночас законодавчі обмеження щодо максимального розміру денної процентної ставки (не більше 1 %) були запроваджені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023. Таким чином, на момент укладення та дії кредитного договору законодавство не містило таких обмежень розміру процентної ставки, а сторони керувалися принципом свободи договору.

Відповідач у відзиві заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, вказуючи, що строк дії кредитного договору закінчився 28.09.2021, а тому позовна давність на звернення до суду спливла 28.09.2024.

Суд, розглядаючи питання спливу строку позовної давності, виходить з такого.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина першої статті 257 ЦК України). Для зобов`язань з визначеним строком виконання, як у цьому випадку, перебіг позовної давності починається з наступного дня після закінчення строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

У цій справі строк кредитування (з урахуванням передбаченого пунктом 3.6 Договору подовження на 90 днів) закінчився 26.12.2021. Отже, перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами Позивача про стягнення заборгованості розпочався 27.12.2021.

Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023 (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)). В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану з 24.02.2022 до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився (пункт 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)).

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)).

Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", що набрав законної сили 04.09.2025, виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина третя статті 263 ЦК України).

Перебіг позовної давності за вимогами Позивача розпочався 27.12.2021, тому станом на момент введення воєнного стану трирічний строк не сплив. Його перебіг спочатку продовжувався на час дії карантину та воєнного стану, а з 30.01.2024 до 04.09.2025 був законодавчо зупинений.

З огляду на те, що обчислення строку позовної давності було відновлено 04.09.2025, станом 03.03.2026 - на дату звернення Позивача до суду із цим позовом трирічний строк позовної давності не сплив.

За наведених обставин доводи Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованими.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Керуючись принципом змагальності, Суд визнав, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 4 320,00 грн та процентів у сумі 8 633,52 грн є обґрунтованими та доведеними Позивачем.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Суд задовольнив позовні вимоги на повністю, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн

Позивач просить відшкодувати 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу визначено згідно з умовами Договору про надання правової допомоги від 12.02.2025, Додатку від 10.10.2025 та підтверджується Актом № 1 приймання-передачі правової допомоги від 20.01.2026.

Згідно з Актом № 1 від 20.01.2026, загальна вартість послуг адвоката становить 10 000,00 грн за 5 годин роботи. Ця сума складається з таких заявлених витрат: оформлення документів щодо надання правничої допомоги (30 хвилин) - 1 000,00 грн; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів (1 година) - 2 000,00 грн; складання позовної заяви (2 години) - 4 000,00 грн; формування додатків (доказів) до позовної заяви (1 година) - 2 000,00 грн; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі (30 хвилин) - 1 000,00 грн.

Представниця Відповідача у відзиві заявила клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Вона зазначила, що заявлені витрати є необґрунтованими, завищеними та не є співмірними зі складністю цієї справи, а обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Також представниця Відповідача звернула увагу на непропорційність заявленого розміру витрат до ціни позову.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Водночас Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19.02.2022 № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (пункт 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 145 зазначеної вище постанови).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

У цій справі Суд не вбачає відповідності (дотримання вимог співмірності) між заявленими витратами та складністю справи. Цей спір кваліфікується як малозначний, розглядався за наявними у справі матеріалами, без виклику сторін у судове засідання. Позовна заява відповідає типовій (шаблонній) формі в однотипних справах про стягнення кредитної заборгованості, її складання не вимагало від представника Позивача значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства. Такі складові наданих послуг, як формування додатків, відправка позову стороні та суду, а також оформлення документів щодо надання правничої допомоги, носять технічний та організаційний характер. Беручи до уваги також значення справи для сторін, де Позивачем є фінансова компанія, а Відповідачем - фізична особа, а також враховуючи ціну позову (12 953,52 грн), Суд погоджується з доводами представниці Відповідача і висновує, що заявлені судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн є надмірними та створюють необґрунтований тягар для Відповідача.

З огляду на ці обставини, обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати, на думку Суду, 4 000,00 грн. Такий розмір є достатнім для покриття мінімальних, але об`єктивно необхідних витрат Позивача на отримання професійної правової допомоги, та повною мірою відповідає принципам пропорційності та розумності.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" (ЄДРПОУ: 40842831, адреса: 08135, Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А) 4 320,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 8 633,52 грн - сума заборгованості за процентами; 2 662,40 грн - судового збору, 4000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу. Загальна сума стягнення складає 19 615,92 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" (ЄДРПОУ: 40842831, адреса: 08135, Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А)

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1)

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України), 23.06.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО