Рішення № 137599214, 15.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9084/26

Справа №754/7533/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В. О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Новий колектор» звернувся через систему «Електронний суд» до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.04.2021 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 0681-9939, відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 12000,00 грн, строком на 99 днів. В подальшому, 26.12.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №УКФ-261220-2, відповідно до умов якого до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0681-9939 від 23.04.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги. У зв`язку з тим, що первісний кредитор, виконав свої зобов`язання за кредитом перед відповідачкою у повному обсязі, надавши кредитні кошти, а відповідачка порушила свої зобов`язання за кредитним договором, то утворилась заборгованість у розмірі 36000,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000,00 грн, проценти в розмірі 24000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Новий Колектор». У зв`язку з вище викладеним позивач звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 29.04.2026 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З прохальної частини позовної заяви вбачається, що представник позивача просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідачка не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності Відповідачки на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.04.2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 0681-9939. Відповідно до п. 3.1 Договору, цей правочин укладено сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання договору здійснено шляхом прийняття пропозиції (акцепту) та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що за правовими наслідками прирівнюється до документа у письмовій формі, підписаного власноручно.

Згідно з п. 2.4.1 договору загальний розмір кредиту (сума кредиту) становить 12000,00 грн. Відповідно до п. 6.5 договору, строк кредитування становить 99 календарних днів з моменту перерахування коштів. Відповідно до п. 2.4 договору, стандартна процентна ставка становить 2,5% за кожен день користування кредитом. Водночас договором передбачено можливість застосування зниженої (2%) процентних ставок за умови належного виконання зобов`язань (своєчасної сплати).

Первісний кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 12000,00 грн. Перерахування кредитних коштів на картковий рахунок (за маскованим номером НОМЕР_1 ), що був вказаний відповідачем в особистому кабінеті, було здійснено через систему платежів LiqPay, що підтверджується Довідкою про перерахування суми кредиту (а.с.18).

26.12.2024 між первісним кредитором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № УКФ-261224-2. Відповідно до умов цього договору (п. 2.1, 3.1.3) та реєстру боржників № 1 від 26.12.2024 року до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Виконання Позивачем умов договору факторингу та перехід прав вимоги також підтверджується копіями платіжних інструкцій, згідно з якими позивач здійснив сплату ціни продажу за відступлення права вимоги первісному кредитору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору, Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 12000,00 грн, а отже акцептовано умови договору.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору а відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов`язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно наданої позивачем розрахунку про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитним договором № 0681-9939 від 23.04.2021 станом на 02.04.2026 складає 36000,00 грн, що складається з: заборгованість за тілом кредиту - 12000,00 грн, заборгованість за відсотками - 24000,00 грн.

Приймаючи до уваги вище наведені положення чинного законодавства, а також те, що відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Моісеєнко М.Ю., діючи від імені ТОВ «Новий колектор» надано Договір про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02 липня 2024, відповідно до п. 1.3. якого передбачено, що перелік фізичних осіб (боржників) у відповідності до п. 1.2. визначається додатковими угодами до Договору; Додаткову угоду № 19 про внесення змін до Договору про надання правничої допомоги № 07/24 НК від 02 липня 2024, відповідно до якої сторони погодили зміни до п. 3.1. Договору, а саме: викласти п.п. З.1. у наступнiй редакцii: вартість послуг визначається наступним чином: 6000,00 грн. за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, якi сплачуються замовником самостійно; копію платіжної інструкції № 37204767222223036 від 16.04.2026, де зазначається про оплату послуг за надання правничої допомоги у розмірі 6000,00 у справі за позовом до ОСОБА_2 ; копію Звіту від 16.04.2026 про виконану роботу відповідно до Договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи положення п. 3.1. договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024, а також положення ст. 141 ЦПК України, суд приходить до виснвоку про стягнення з відповдіачки витрати на професійну правнчиу допоомгу у розмірі 4000,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Також, відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України, підлягають задоволенню витрати позивача, пов`язані з направленням відповідачці копії позовної заяви через поштового оператора ТОВ «Поштова служба «Е-пост» у розмірі 313,38 грн, оскільки ці витрати документально підтверджені.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за договором відкриття кредитної лінії № 0681-9939 від 23.04.2021 в розмірі 36000,00 грн, витрати на правничу правову допомогу у розмірі 4000,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, а також витрати пов`язані з направленням відповідачці копії позовної заяви у розмірі 313,38 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд.13, оф.601.

Відповідачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено - 22.06.2026.

Суддя В.О.Сенюта