Рішення № 137599210, 18.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3413/26

Справа №754/20009/25

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Гринчак О.І.,

за участю секретаря судових засідань Пучко А.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, за участю Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

28.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у них народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачем не склалось, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10.08.2017 у справі № 753/4743/17 шлюб розірвано. З того часу відповідач не бачив дитину ні разу.

Відповідач жодним чином не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами в школі, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його самоусвідомлення; не надає дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти, створились умови, які шкодять інтересам дитини.

Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, посильної трудової, або будь-якої іншої активності у вихованні сина.

Також дитина іноді спілкується з його батьками, що надає додаткову змогу відповідачу навіть через них вийти на зв`язок з дитиною, але він цього не робив.

За ці роки позивачка не змінювала ні номер телефону, ні місце проживання, син також не змінював номер телефону, тобто у відповідача була маса можливостей вийти на зв`язок, але він цього не робив і ні чим не допомагав ростити дитину.

Син не отримував від батька жодного подарунка на день народження та на інші свята. Відповідач ніколи не з`являвся у школі, він навіть не знав, в якому класі вчиться син. Не проводив з дитиною вільний час на вихідних навіть тоді, коли ще офіційного розлучення не було.

Позивачка подавала на отримання аліментів, декілька років відповідач їх не платив, оплати почали надходити після багаторазових прохань через його батьків тільки в 2023 році, при тому, що Дарницький районний суд міста Києва ухвалив рішення стягнути аліменти на користь позивачки, починаючи з 01.06.2020.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивачки.

Повідомлення учасників справи та позиція у судовому засіданні

Всі учасники справи повідомлялися судом належним чином про дату, час та місце підготовчих та судових засідань.

Позивачка - ОСОБА_1 та дитина - неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлялася про дату, час та місце підготовчих та судових засідань належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки на адресу його зареєстрованого місця проживання. Згідно з трекінгом Укрпошти поштове відправлення повернуто, причина повернення - «одержувач відсутній за вказаною адресою», що в силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про розгляд справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З 19 квітня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10.08.2017 у справі № 753/4743/17.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , батьками якого є: батько - ОСОБА_3 , матір - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

У 2020 році ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 з позовом про стягнення аліментів, оскільки відповідач ухиляється від утримання дитини, хоча повинен як батько надавати допомогу своєму сину та просила суд стягувати з відповідача аліменти в розмірі 2218 грн щомісячно на утримання дитини.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року у справі № 753/8725/20 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволено. Присуджено до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2 218 гривень, щомісячно, починаючи з 01.06.2020 і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією стягуваних сум відповідно до закону.

30.11.2020 головним державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій Валентиною Миколаївною постановою відкрито виконавче провадження № 63763730 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2 218 гривень, щомісячно, починаючи з 01.06.2020 і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією стягуваних сум відповідно до закону.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 01.04.2026 у ОСОБА_3 у період з 06.2020 по 05.2023 існувала заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 79848,00 грн, 06.2023 - погашено заборгованість у сумі 59804,70 грн, станом на 08.2023 була заборгованість у сумі 26697,30 грн, 09.2023 - погашено заборгованість у сумі 26697,30 грн, і з 11.2023 існує переплата у сумі 8000,00 грн. Станом на 01.04.2026 борг відсутній.

Дитина - неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 11-Б класі Ліцею № 127 Дарницького району м. Києва. При цьому, ОСОБА_4 навчається у Ліцеї №127 з першого класу. За час навчання виявив середній рівень навчальних досягнень. На уроках уважний та активний, домашнє завдання виконує. Має друзів серед однокласників. Приймає участь у житті класу. Доручення класного керівника завжди виконує. Навчальний заклад відвідує систематично, не має пропусків без поважних причин. Мати, ОСОБА_1 , приділяє багато уваги навчанню та вихованню сина. Цікавиться успіхами ОСОБА_5 в ліцеї, відвідує батьківські збори, підтримує зв`язок з класним керівником. ОСОБА_5 до виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Бере активну участь у громадському житті школи. Веселий, товариський, врівноважений, дисциплінований, самостійний. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Користується повагою серед викладачів. Має авторитет серед товаришів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями (підтверджується довідкою від 11.11.2025 та характеристиками від 11.11.2025).

У довідці від 27.02.2026 № 70, виданій в.о. директора Ліцею № 127 Дарницького району м. Києва, йдеться про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в 11-Б класі Ліцею № 127 Дарницького району м. Києва. Зі слів класного керівника, ОСОБА_6 , навчанням та вихованням дитини займається мама ОСОБА_1 . На батьківських зборах присутня мама. Батько, ОСОБА_3 , навчанням дитини у ліцеї не цікавиться, зв`язку з класним керівником не підтримує.

Матір дитини - ОСОБА_1 працює в ТОВ «Автомир» на посаді фахівця, за час роботи зарекомендувала себе як висококваліфікований фахівець, який володіє професійними знаннями та навичками; до виконання посадових обов`язків ставиться сумлінно та відповідально (підтверджується довідкою про доходи від 07.11.2025 та характеристикою від 03.11.2025).

Згідно з характеристикою з місця проживання від 16.11.2025 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2011 року. Протягом цього часу вона зарекомендувала себе як позитивна особа. Підтримує добрі стосунки з сусідами, бере участь у спільних заходах, конфліктних ситуацій не зафіксовано. Веде спокійний спосіб життя, не порушує громадський порядок, не зловживає алкогольними напоями, не була помічена у аморальній поведінці. Проживає сама зі своїм сином на протягом останніх 11 років. Самостійно забезпечує і виховує його. Загалом, за місцем проживання характеризується як відповідальна, ввічлива, працьовита людина. До адміністративної чи кримінальної відповідальності за місцем проживання не притягувалась. Заборгованості за житлово-комунальні послуги немає.

У в исновку про доцільність позбавлення батьківських прав від 18.02.2026 № 101-1442 зазначено, що неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю проживають за адресою: АДРЕСА_2 . При проведенні обстеження житлово-побутових умов проживання дитини встановлено, що для неї створені належні умови для проживання, відпочинку, навчання та розвитку. Під час засідань комісії були присутні мати ОСОБА_1 та неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила про те, що батька не пам`ятає, не вважає ОСОБА_3 батьком, а також підтримує свою матір у рішенні позбавити останнього батьківських прав. ОСОБА_1 під час засідання комісії підтвердила доводи, наведені у своїй позовній заяві та зазначила про те, що ОСОБА_5 спілкується із бабою та дідом по батьківській лінії, однак ОСОБА_3 , не спілкується із нею та їх сином протягом десяти років та виїхав за межі України ще на початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України. Незважаючи на те, що ОСОБА_3 було належним чином повідомлено про усі засідання комісії, останній на них не з`явився. ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень дитині, не турбується про стан її здоров`я. Орган опіки та піклування Дарницького району міста Києва вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання вимог ухвали суду Адміністрація державної прикордонної служби України про перетин державного кордону України у період з 08.11.2017 по 23.02.2026 надала інформацію, відповідно до якої ОСОБА_7 22.03.2019 в`їхав на територію України та 22.07.2019 виїхав з території України.

Опитаний судом у присутності матері неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив, що бачив батька у далекому дитинстві на дні народження. Після цього не бачив і не чув його. Забув як він виглядає. Згоден з тим, що батька треба позбавити батьківських прав.

Свідок ОСОБА_8 , є матір`ю позивачки, у судовому засіданні показала, що підтримує свою дочку у рішенні позбавити батьківських прав ОСОБА_9 . Коли вони розлучилися, то з тих пір він не з`являвся. Він знає, де живе дитина, але не був ні дні народження, ні в школі. Коли ОСОБА_9 залишив дочку, то до неї приходили люди, які шукали ОСОБА_9 , бо він заборгував їм гроші. Дитині він ніколи не допомагав, звістку про себе не дає.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_11 несла відповідальність за блага ОСОБА_5 . ОСОБА_3 не бачила і не чула, щоб він брав участь у вихованні дитини. Була на дні народження ОСОБА_5 декілька разів, але ніколи не бачила там ОСОБА_3 . Він дитину ніколи не вітав. У гостях у них була часто, але ОСОБА_9 там не бачила.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_7 взагалі не бере участі у вихованні дитини. З малечку її син дружить з ОСОБА_5 і вона знає, що його тато ніяк не проявляється. Останній раз бачила його, коли ОСОБА_5 було від 3 до 5 років. Після цього він не навідувався до нього.

Норми права та мотиви суду

Частинами другою, третьою статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини)).

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Положеннями статті 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Частиною першою статті 164 ЦК України встановлено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) зазначено, що учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зазначена позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 липня 2022 року в справі № 366/2047/18, від 23 жовтня 2024 року в справі № 361/2014/22.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить про те, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

У частинах четвертій, шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04), Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Разом з тим у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Враховуючи вищезазначені норми Закону, обов`язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків.

Згідно з вимогами ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

Сімейні стосунки мають складний характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20).

У цій справі суд встановив, що жодних доказів того, що батько - ОСОБА_3 бере участь у житті сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займається його вихованням, несе відповідальність за його фізичний і моральний розвиток, усвідомлює інтереси та потреби дитини матеріали справи не містять.

Тривалий час у відповідача існувала заборгованість зі сплати аліментів, при тому, що розмір аліментів є низьким (2218,00 грн) і недостатнім для забезпечення потреб дитини такого віку, у зв`язку з чим позивачка і подала позов про збільшення розміру аліментів (справа № 753/17065/25).

З моменту подання цього позову не встановлено обставин, які б свідчили про позитивну зміну ставлення батька до дитини. Дитина у судовому засіданні повідомила, що забув як виглядає його батько.

Натомість, і заклад освіти, і свідки підтвердили, що вихованням, утриманням, розвитком сина займається виключно позивачка.

У висновку про доцільність позбавлення батьківських прав від 18.02.2026 № 101-1442 Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, йдеться про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавлення відповідача батьківських прав не буде негативно впливати на дитину, оскільки батько вже тривалий час відсутній в житті дитини, не цікавиться сином та не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини.

З огляду на обставини цієї справи суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, та вважає, що наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом, тому судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 2-13, 76-83, 141, 263, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, за участю Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37448223, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ялтинська, 14.

Орган опіки та піклування: Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація ЄДРПОУ: 37388222; місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 11.

Неповнолітній: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2026.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак