Рішення № 137599126, 23.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2012/26

провадження № 2/753/5717/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2025 року ТОВ "УФО" звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 27 червня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4763965, відповідно до умов якого ТОВ "Лінеура Україна" надало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн строком на 360 днів. 27 лютого 2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "УФО" було укладено договір факторингу № 27/05/2025, відповідно до якого, ТОВ "Лінеура Україна" передало ТОВ "УФО" права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 4763965. Таким чином у позивача виникло право на стягнення із відповідача суми кредитної заборгованості, яка складає: 29 972,76 грн, з яких: 4999,98 грн - заборгованість по кредиту, 16422,81 грн - заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором, 8549, 97 грн - заборгованість за відсотками нарахованими позивачем. Вказану заборгованість, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,00 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Окрім того, позивач просить суд в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 лютого 2026 року позовну заяву було передано для розгляду судді Шаповаловій К.В.

02 березня 2026 року до суду надійшла інформація з електронного реєстру територіальної громади м. Києві "ГІОЦ/КМДА", з якої вбачається, що ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 02 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Окрім того, вказаною ухвалою суду було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, та витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

19 березня 2026 року до суду від АТ КБ «Універсал Банк» надійшла інформація, у якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 була емітована банківська картка № НОМЕР_1 . 27 червня 2024 року на картку відбулося зарахування коштів у розмірі 5000,00 грн.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками двічі направлялася відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресату, зокрема, з відмітками «адресат відсутній».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, доходить наступного висновку.

27 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір № 4763965 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 1.1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума кредиту складає 5 000,00 грн.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що строк кредиту становить 360 днів. Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів, що є додатком №1 до договору.

Відповідно до пункту 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день.

Відповідно до пункту 2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківських рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 .

Згідно пункту 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Додатком № 1 до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором.

Вказаний договір підписаний електронним цифровим підписом ОСОБА_1 51388.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору та додаткового договору, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором та додатковим договором до нього виконало та надало ОСОБА_1 кредит в загальній сумі 5 000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, про що свідчать лист ТОВ "УПР", з якого вбачається що 27 червня 2024 року на банківську картку № НОМЕР_3 , було перераховано кошти у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до інформації, яка надійшла від АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 була емітована банківська картка № НОМЕР_1 . 27 червня 2024 року на картку відбулося зарахування коштів у розмірі 5000,00 грн.

Відповідачем не заперечувався факт укладення договорів, отримання коштів та користування коштами.

27 лютого 2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "УФО" було укладено договір факторингу № 27/05/2025, відповідно до якого, ТОВ "Лінеура Україна" передало ТОВ "УФО" права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 4763965.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ "УФО" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23547,79грн, з яких: 4999,98 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 16422,81 грн - заборгованість по відсотках, 2125,00 грн - заборгованість за пенею.

Вимоги договору ОСОБА_1 виконані не були. Згідно з умовами кредитного договору та додаткового договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договорами.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що відповідач не виконав умови договору в повному обсязі.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 527, 530 ЦК України зазначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед ТОВ «Лінеура Україна» чи сплата такої позивачу після укладання договору факторингу.

Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «УФО» за кредитним договором № 4763965 від 27 червня 2024 року.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Як вбачається з розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором № 4763965 від 27 червня 2024 року становить 29972,76 грн, з яких: 4999,98 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 16422,81 грн - заборгованість по відсотках нарахована первісним кредитором, 8549,97 грн - заборгованість по відсотках, яка була нарахована позивачем за 114 календарні дні, тобто в межах дії договору.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Таким чином підлягає стягненню із відповідача сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4999,98 грн.

Щодо стягнення заборгованості по відсотках, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами кредитного договору та додаткового договору передбачено, що процентна ставка за договором складає 1,5% на день, строк кредитування - 360 днів.

Із розрахунків заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися первісним кредитором у строк до 27 лютого 2025 року включно, тобто до дня відступлення права вимоги за кредитним договором; проценти нараховані позивачем нараховувалися до 21 червня 2025 року включно, тобто в межах дії кредитного договору та за процентною ставкою обумовленою договором.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року. Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, 20 серпня 2024 року можливо здійснювати нарахування процентів за процентною ставкою вказаною у договорі -не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%, а після 21 серпня 2024 року - не більше 1% на день.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено 27 червня 2024 року, тобто після набрання вищезгаданим законом законної сили.

Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за відсотками первісним кредитором застосовано процентну ставку 1,5 та 1,49 % в день впродовж всього періоду кредитування до передачі фактору права вимоги за кредитним договором. Позивачем здійснення нарахування процентів відбувалося за ставкою 1,5% до закінчення дії кредитного договору, що суперечить вимогам Закону.

Таким чином, судом було здійснено перерахунок заборгованості по відсотках, а відтак стягненню із відповідача підлягає наступний розмір процентів:

Суд бере до уваги розрахунок процентів, який був здійснений первісним кредитором за період з 27 червня 2024 по 20 серпня 2024 року за ставкою, яка не перебільшує 1,5% , що складає 2099,72 грн (із врахуванням часткових проплат здійснених позичальником)

За період з 21 серпня 2024 року по 27 лютого 2025 року включно за ставкою 1,0 % становить 9550,00 грн, відповідно розрахунку (5000/100х1% х191).

За період з 28 лютого 2025 року по 21 червня 2025 року (нарахування, яке здійснювалося позивачем) включно - за ставкою 1,0 % становить 5700,00 грн, відповідно розрахунку (5000/100х1% х114).

Відтак загальна сума заборгованості відповідача по відсотках за кредитом складає 17349,72 грн (2099,72+9550,00+5700,00).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Щодо вимоги позивача про встановлення порядку виконання рішення, відповідно до якого нарахування 3% річних та індексу інфляції здійснювати до моменту виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини десятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Із аналізу вищезазначеної норми вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При цьому вказана стаття є нормою процесуального права, оскільки розміщена в процесуальному законі і до того ж не містить імперативного характеру. У відповідних нормах матеріального права таке положення не зафіксоване, а тому у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування процентів до моменту виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що вказаною статтею не передбачено нарахування втрат від інфляції, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позову в цій частині.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення боргу в загальному розмірі 22349,70 грн, з яких: 4999,98 грн - сума основного боргу, 17349,72 грн - заборгованість за відсотками.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, розмір понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази: копія договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, копія заявки на виконання доручення, акт прийому-передачі виконаних робіт, де зазначено види послуг та їх загальна вартість, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Дідуха Є.О., копія ордеру на надання правової допомоги, копія рахунку на оплату вказаних послуг у розмірі 10000 грн.

З долучених до позову документів підтверджується факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.

Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика, що відповідно не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, враховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, докази, долучені до неї, з огляду на розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику учасників справи, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, ціни позову, зважаючи на те, що позовні вимоги були задоволені частково, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 5000,00 грн.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір прямопропорційний розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4763965 від 27 червня 2024 року в загальному розмірі 22349,70 грн, судовий збір у розмірі 1806,30 грн та витрати на правову допомогу - 5000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції ", ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, 40, прим.19, літ Н,П.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя К.В. Шаповалова