Ухвала суду № 137598527, 22.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

22 червня 2026 року Справа № 520/14305/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо незастосування з 20 травня 2023 року по 28 жовтня 2024 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій, компенсації за невикористану щорічну відпустку, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), ЄДРПОУ НОМЕР_4 , здійснити з 20 травня 2023 року по 28 жовтня 2024 року включно нарахування та виплату ОСОБА_1 , здійснити по 27 квітня 2024 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій, компенсації за невикористану щорічну відпустку, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Оскільки суддя перебувала у відпустці, розгляд справи здійснюється в перші дні після відпустки.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 позовну заяву по справі залишено без руху. Встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.

Для усунення недоліків встановлених в ухвалі суду від 09.06.2026 позивачу необхідно було надати до суду протягом десяти днів заяву про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку подання позову до суду.

11.06.2026 позивачем подана заява про те, що Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 визнало неконституційними положення статті 233 КЗпП України, які обмежували право працівників і військовослужбовців на звернення до суду з вимогами про стягнення належних виплат тримісячним строком; це усунуло законодавчу перешкоду для захисту порушених прав, адже раніше суди відмовляли у позовах з формальних підстав, а відтепер відповідно до ст. 152 Конституції України такі норми втратили чинність з дня ухвалення рішення КСУ, що відновило конституційну гарантію отримання винагороди за працю без часових обмежень, і саме тому ОСОБА_1 просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення та поновити йому можливість подати адміністративний позов до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Дослідивши позовну заяву, а також долучені до позовної заяви документи (разом з заявою), суддя дійшов висновку про те, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 09.06.2026.

Щодо аргументів позивача до рішенням Великої Палати Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 визнаною неконституційною частину 1 статті 233 КЗпП України. Висновок Конституційного Суду України стосувався строку звернення до суду працівника під час виконання трудових обов`язків, а не після звільнення з роботи. До спірних правовідносин суд застосував приписи частини 2 статті 233 КЗпП України, які не визнанні неконституційними.

Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

У ч. ч. 2, 3 ст. 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду - день, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Водночас, у КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.

Позивач з 28.10.2024 звільнений з військової служби в запас.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини другу статті 233 КЗпП України було викладено у новій редакції, згідно з якою: "Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо незастосування з 20 травня 2023 року по 28 жовтня 2024 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій, компенсації за невикористану щорічну відпустку, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 28.10.2024 № 812-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 01.06.2026, тобто з пропуском вимог, які перебувають поза межами тримісячного строку звернення до адміністративного суду.

У зв`язку із наведеним суд прийшов до переконання про те, що причини, які названі позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду необхідно визнати неповажними через ненадання належних доказів, а відтак підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.

Щодо строків звернення в частині позивних вимог одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням.

Верховний Суд у постановах від 09.07.2020 у справі № 320/6659/18 та від 27.08.2020 № 804/871/16 зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення. Крім того в ухвалі від 18.01.2021 у справі № 560/3993/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що одноразова грошова допомога при звільненні, виходячи зі змісту ст. 2 ЗУ "Про оплату праці", не входить до структури заробітної плати і відповідно не може вважатися додатковим видом грошового забезпечення.

Враховуючи, що спір у справі пов`язаний за проходженням служби позивача та його звільненням, застосовуються спеціальні місячні строки звернення до суду, які врегульовані ч.5 ст.122 КАСУ, виходячи з дати виникнення у позивача права на цей позов.

Позивач з 28.10.2024 звільнений з військової служби в запас.

Отже, спірні правовідносини, в частині позивних вимог одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням, виникли 28.10.2024.

Разом із тим позивач звернувся до суду 01.06.2026, тобто зі значним пропуском місячного строку.

Відтак позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду. До позовної заяви позивач заяву про поновлення строку не надав та не навів поважності причин пропуску такого.

З огляду на викладене суд прийшов до переконання про те, що доказів на підтвердження того, що існували будь-які обставини, які створили перешкоди та заважали позивачу вчасно звернутися до суду за захистом прав протягом зазначеного строку з дати звільнення, позивачем не надано, а тому вимог перебувають поза межами строку звернення до адміністративного суду.

Згідно з частиною шостою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, позивачу належить надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску тримісячного строку подання позову до суду, та місячного в частині позивних вимог одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, приходжу переконання, що оскільки адміністративний позов подано без додержання вимог ч. 1 ст. 123, ст. 161 КАС України, а відтак такий необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині вказаних позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

У клопотанні позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М. І. Садова