Рішення № 137598137, 22.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 р. Справа № 520/6973/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Походенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення сесії Безлюдівської селищної ради від 30 квітня 2021 року «Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада»;

- зобов`язати Безлюдівську селищну раду Харківської області невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання протиправним та нечинним рішення сесії Безлюдівської селищної ради від 30 квітня 2021 року «Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада» у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Безлюдівської селищної ради Харківської області витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване в цій справі рішення сесії Безлюдівської селищної ради від 30 квітня 2021 року «Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада» є протиправним та необґрунтованим, відповідно, підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі відповідно до статті 264 КАС України. Призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представником відповідача через систему "Електронний суд" надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що оскаржуване позивачем рішення Безлюдівської селищної ради від 30 квітня 2021 року «Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада», відповідно до якого гранична норма витрат за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування становить у розмірі 0,05 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки, повністю відповідає нормам постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 №4, прийнятій на виконання вимог частини 3 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

При цьому, постанова Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 №4 «Про внесення змін до граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» є чинною та скасована не була.

Вищезазначене повністю спростовує твердження позивача, що цим рішенням були встановлені тарифи та послуги, оскільки дане рішення прийняте Безлюдівською селищною радою виключно на виконання норм передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації» та Постанов Кабінету Міністрів України № 740 від 13 липня 2011 року та № 4 від 15 січня 2020 року. Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2022 року по справі № 9901/144/20.

Крім того, рішення Безлюдівської селищної ради від 30 квітня 2021 року «Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада» жодним чином не відноситься до правових відносин у сфері господарювання, а тому немає жодних правових підстав вважати дане рішення регуляторним актом.

Представником позивача через систему "Електронний суд" надіслано відповідь на відзив, в якій додатково зазначено, що 02.02.2026 року позивач звернувся до відповідача із запитом №10 на отримання публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». У зазначеному запиті позивач просив надати інформацію та документи щодо розміру грошових виплат за 2025 рік кожному працівнику Безлюдівської селищної ради з деталізацією (посадовий оклад, премії, матеріальна допомога, відпускні тощо), із зазначенням прізвища, ім`я, по батькові, посади та дати прийняття на роботу. При цьому позивач чітко визначив спосіб отримання інформації шляхом направлення відповіді на електронну пошту. Однак у відповіді від 06.02.2026 №03-18/03 Відповідач не врахував зазначену вимогу та безпідставно послався на необхідність оплати витрат на копіювання та друк документів, що фактично передбачає їх попереднє виготовлення у паперовій формі та подальше сканування.

Також, представником відповідача надіслано через систему "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, в яких викладено пояснення, щодо наведених представником позивача у відповіді на відзив аргументів та мотиви їх відхилення, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року по справі № 9901/496/21 зазначено, що комплексне тлумачення норми статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не дає підстав вважати, що надання публічної інформації в електронному форматі є безумовно безоплатною, оскільки запитувана інформація може міститись у паперовій формі, що потребує переведення її в електронну форму.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце якого повідомлялися належним чином у відповідно до вимог КАС України.

Через систему "Електронний суд" представниками сторін надіслано клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Як свідчать матеріали справи, 02.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області із запитом №10 про надання публічної інформації згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати йому запитувану інформацію та відповідні документи.

Позивач визначив спосіб отримання інформації - шляхом направлення відповіді на електронну пошту.

Листом Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 06.02.2026 №03-18/03 (а.с.9 - 12) повідомлено на запит позивача наступне:

"З метою надання запитуваної Вами інформації, за даними централізованої бухгалтерії Безлюдівської селищної ради, необхідно роздрукувати 72 аркуші документів та виготовити 72 аркуші цифрових копій документів шляхом сканування.

У відповідності до Рішення Безлюдівської селищної ради від 30 квітня 2021 року «Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада», з метою розгляду Вашого запиту, пропонуємо Вам сплатити рахунок-фактуру №150 від 05.02.2026 на друк та виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування у кількості:

- друк: 62 арк;

- виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування: 62 арк.

Докази сплати зазначеного рахунку, просимо направити на офіційну електронну адресу Безлюдівської селищної ради або на поштову адресу.

Звертаємо Вашу увагу, що у відповідності до п. 6 «Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада» в разі не сплати рахунку протягом 20 робочих днів запитувані документи не надаються".

10.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області із запитом №12 на отримання публічної інформації, в якому просив надати, зокрема, сканкопію рішення сесії Безлюдівської селищної ради «Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада» від 30.04.2021.

Листом Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 16.02.2026 №03-18/07 (а.с. 13 - 19) позивачу було надано запитувану інформацію.

Так, рішенням Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області VII сесії VIII скликання від 30 квітня 2021 року "Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада" затверджено:

1.1. Порядок про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді згідно з додатком 1.

1.2. Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівеька селищна рада з додатком 2.

Зокрема, пунктом 4 Додатку 2 "Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада" до рішення Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області VII сесії VIII скликання від 30 квітня 2021 року (а.с. 18 - 19) визначено, що вартість виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування становить 0,05 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.

Не погоджуючись з рішенням Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області VII сесії VIII скликання від 30 квітня 2021 року щодо встановлення вартості виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування, позивач звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Положеннями п.18 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до положень ст. 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно із ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

Приписами ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.

Частинами 1, 2, 5, 12 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Судом встановлено, що рішенням Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області VII сесії VIII скликання від 30 квітня 2021 року "Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада" затверджено розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівеька селищна рада з додатком 2.

Зокрема, пунктом 4 Додатку 2 "Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада" до рішення Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області VII сесії VIII скликання від 30 квітня 2021 року визначено, що вартість виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування становить 0,05 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.

02.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області із запитом №10 про надання публічної інформації згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати йому запитувану інформацію та відповідні документи.

Листом Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 06.02.2026 №03-18/03 повідомлено, що відповідно до рішення Безлюдівської селищної ради від 30 квітня 2021 року «Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада» запитувачу інформації треба сплатити вартість друку та виготовлення цифрових копій документів згідно рахунок-фактуру №150 від 05.02.2026 (друк: 62 арк; виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування: 62 арк).

Щодо тверджень позивача про порушення процедури прийняття рішення Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області VII сесії VIII скликання від 30 квітня 2021 року як регуляторного акту, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою та шостою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною дванадцятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначені Законом України №1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1160-IV: регуляторний акт це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти; регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Зі змісту наведеної норми слід дійти висновку, що лише за умови відповідності акта відповідного регуляторного органу визначеним вище вимогам, він вважається регуляторним та до нього мають бути застосовані положення наведеного Закону.

Верховний Суд у постанові від 05.07.2023 у справі № 160/3064/22 сформулював висновок щодо застосування положень статті 1 Закону № 1160-IV у сукупності з положеннями статей 28 та 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

«для віднесення акта до регуляторного не достатньо, щоб він був прийнятий регуляторним органом; акт може бути віднесено до регуляторних лише за умови, що він відповідає усім ознакам, визначеним у статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у сукупності, а саме: 1) якщо стосується невизначеного кола осіб; 2) встановлює, змінює або скасовує норми права щодо регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторним органам або іншим органам державної влади та суб`єктами господарювання; 3) приймається на невизначений строк та застосовується неодноразово. Відсутність хоча б однієї з цих ознак унеможливлює віднесення відповідного акта суб`єкта владних повноважень до регуляторного».

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В той час, оскаржуване рішення Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області VII сесії VIII скликання від 30 квітня 2021 року "Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада" жодним чином не відноситься та не регулює відносини у сфері господарювання, не встановлює, не змінює та не скасовує норми права щодо регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторним органам або іншим органам державної влади та суб`єктами господарювання, отже відсутні підстави вважати дане рішення регуляторним актом.

Доказів протилежного представником позивача до суду не надано.

Крім того, слід звернути увагу, що Державна регуляторна служба України є уповноваженим органом у сфері реалізації державної регуляторної політики та наділена рядом спеціальних повноважень, визначених у статті 30 Закону України 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області 24.04.2026 звернулась до Східного Міжрегіонального сектору Державної регуляторної служби України з листом щодо надання висновку про наявність або відсутності ознак регуляторного акту в рішенні Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області VII сесії VIII скликання від 30 квітня 2021 року.

11.05.2026 р. за вхід. № 1942 до Безлюдівської селищної ради надійшли роз`яснення від Державної регуляторної служби України, в яких зазначено, що рішення Безлюдівської селищної ради від 30 квітня 2021 року «Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада» не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребувало реалізації процедур передбачених Законом України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, твердження представника позивача в цій частині є помилковими та необґрунтованими.

Також, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням з тих підстав, що ним запитувалася інформація в електронному вигляді, за надання якої не передбачено встановлення розпорядником такої інформації плати. При цьому, позивач посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2022 року по справі №9901/119/21.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункти 1 та 2 частини першої статті 3 Закону «Про доступ до публічної інформації»).

Згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних вебсайтах у мережі «Інтернет», на єдиному державному вебпорталі відкритих даних, на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно із частинами першою, другою статті 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з положеннями статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини 3 статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

В постанові від 17 лютого 2022 року по справі №9901/119/21, на яку посилався позивач, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

"5Відповідно до частини 3 статті 21 Закону про доступ до публічної інформації розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вказані правові норми регулюють питання відшкодування витрат саме на копіювання та друк (що передбачає виготовлення паперових копій документів) та не передбачають обмеження права на отримання інформації в електронному вигляді, зокрема не передбачають встановлення плати за сканування копій документів.

Крім того, аналіз частини 2 статті 34 Конституції України та частини 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну".

Разом з тим, в постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №9901/496/21 Велика Палата Верховного Суду також дійшла наступних висновків:

"Положення статті 21 Закону № 2939-VI встановлюють спосіб надання документів обсягом більше 10 сторінок, яким визначають «копіювання та друк», передбачають відшкодування запитувачем фактичних витрат за виготовлення і надання копій документів, встановлюють заборону вимагати відшкодування витрат за надання копій документів понад встановлений обсяг у разі, якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк документів.

Цей Закон не розрізняє паперові та цифрові копії документа, принаймні у ньому немає формулювань, за якими відшкодування фактичних витрат за копіювання / друк документа треба тлумачити вузько й пов`язувати тільки з паперовими носіями. За контекстними законодавчими приписами терміни «копіювання» та «друк» позначають насамперед будь-який процес виготовлення (множення) відповідних оригіналу документальних відомостей з використанням будь-яких засобів продукування (друку). Виготовлення електронних копій документа (якщо розпорядник їх не має і не зобов`язаний мати у своєму розпорядженні) є одним із таких способів; він теж вимагає залучення додаткового ресурсу й матеріально-технічних затрат, а отже, потребує їх відшкодування.

Положення Закону № 2339-VI, зокрема його статті 21, не дають підстав вважати, що електронний формат надання публічної інформації (на інформаційний запит) апріорі є безоплатним. Розпорядник інформації не зобов`язаний володіти усією (без винятків) інформацією в електронній формі. Можуть бути випадки, як-от у цій справі, коли документ, аби задовольнити запит на інформацію, потрібно оцифрувати. Цей процес не слід розцінювати як несуттєвий і безкоштовний, адже він теж затратний, позаяк розпорядник інформації повинен організувати сканування документа, а отже, задіяти матеріально-технічний ресурс, залучити працівників. Фактичні витрати розпорядника інформації в цьому випадку будуть меншими, аніж при виготовленні копій на паперових носіях, але вони будуть, і заявник, якщо вимагає саме цієї інформації й саме в обраний ним спосіб (в електронній формі), має бути готовим до того, що це може зумовити фінансові витрати.

Крім того, підтримуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №9901/496/21, в постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 9901/454/21 Велика Палата Верховного Суду також дійшла наступних висновків:

"У постанові у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №9901/496/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 2939-VI не розрізняє паперових та цифрових копій документа, принаймні у ньому немає формулювань, за якими відшкодування фактичних витрат за копіювання / друк документа треба тлумачити вузько й пов`язувати тільки з паперовими носіями. За контекстними законодавчими приписами терміни «копіювання» та «друк» позначають насамперед будь-який процес виготовлення (множення) відповідних оригіналу документальних відомостей з використанням будь-яких засобів продукування (друку). Виготовлення електронних копій документа (якщо розпорядник їх не має і не зобов`язаний мати у своєму розпорядженні) є одним із таких способів; він теж вимагає залучення додаткового ресурсу й матеріально-технічних затрат, а отже, потребує їх відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду враховує зазначені висновки щодо застосування норм права, оскільки вони є релевантними до правовідносин, що виникли у справі, яка розглядається, а відтак вважає помилковим висновок суду першої інстанції, згідно з яким вказані вище правові норми регулюють питання відшкодування витрат саме на копіювання та друк (що передбачає виготовлення паперових копій документів) та не обмежують право на отримання інформації в електронному вигляді, зокрема не передбачають встановлення плати за сканування копій документів.

При цьому згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду суди під час вирішення тотожних спорів повинні враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (яка у цьому випадку викладена в постанові від 27 жовтня 2022 року у справі № 9901/496/21), а відтак доводи позивача щодо необхідності врахування висновків, викладених у постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 9901/119/21 під час розгляду цієї справи, є помилковими".

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Зважаючи, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» передбачено визначення розпорядником інформації розміру фактичних витрат як за виготовлення паперових копій документів, так і за сканування копій документів, пунктом 4 Додатку 2 "Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада" до рішення Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області VII сесії VIII скликання від 30 квітня 2021 року "Про затвердження Порядку про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію у Безлюдівській селищній раді та розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Безлюдівська селищна рада", правомірно визначено вартість виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Як наслідок, не вирішується питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 132, 134, 139, 242-246, 250, 255, 264, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Зміївська, буд. 48, с-ще Безлюдівка, Харківський р-н, Харківська обл., 62489, код ЄДРПОУ 04396555) про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В.Шевченко