Рішення № 137597655, 22.06.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Суми Справа № 480/5294/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору. Клопотання сторін. Процесуальні дії суду.

Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком за нормами Закону України "Про державну службу". Відповідачем було відмовлено у призначенні. Рішенням суду скасовано рішення відповідача та зобов`язано його повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду. Відповідач виконав рішення суду та прийняв нове рішення про відмову у призначенні пенсії державного службовця, яке позивач вважає протиправним.

Тому позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.06.2024 про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України ''Про державну службу''; зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України ''Про державну службу''.

Судом було відкрито провадження у справі 19.06.2024.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що станом на 01.05.2016 позивач на посадах держаного службовця не працював, а тому підстав для його переведення на пенсію за віком, згідно з Закону України ''Про державну службу'', немає. Якщо позивач вважає, що рішенням відповідача, прийнятим на виконання рішення суду порушуються його права, то він повинен звертатися до суду, що ухвалив рішення із заявою в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з новою позовною заявою. Тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Встановлені судом фактичні обставини.

Згідно з записами трудової книжки позивач у період з 14.05.1993 до 26.09.2014 проходив службу в органах державної митної служби, де йому присвоювались персональні, спеціальні звання, а також ранги державного службовця. 10.07.1995 позивач прийняв присягу державного службовця.

Станом на 27.10.2023 позивач отримував пенсію за віком відповідно до норм Закону № 1058-IV та перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що не заперечується сторонами.

27.10.2023 позивач звернувся із заявою про переведення його з пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком, передбачену Законом України "Про державну службу". Рішенням відповідача від 30.10.2023 позивачу відмовлено у такому переведенні.

Рішенням суду у справі № 480/12047/23 скасовано рішення відповідача від 30.10.2023 та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.10.2023, з урахуванням висновків суду. У висновках рішення суду зазначено, що суд не обраховує загальний стаж роботи та стаж державної служби позивача, оскільки в межах розгляду даної справи судом не досліджувався обрахунок таких стажів.

На виконання рішення суду у справі № 480/12047/23 відповідач повторно розглянув заяву позивача від 27.10.2023 та прийняв рішення від 04.06.2024 № 184050001144 про відмову у перерахунку пенсії.

У рішенні зазначено, що зважаючи на те, що посадовим органам контролюючих органів згідно із ст.343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-XII, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби. У висновках суд зазначив, що не обраховує загальний стаж роботи та стаж державної служби позивача. Питання переведення на пенсію за віком згідно Закону № 889-VІІІ, порядку визначення стажу на підставі довідки про стаж державної служби (без реквізитів реєстрації, як вихідного документу) та обчислення заробітної плати для призначення пенсії державного службовця на підставі доідок про складові заробітної плати державного службовця від 19.10.2023 № 724-22-02/85 та № 724-22-02/86 у судовому засіданні не розглядалось. Станом на 01.05.2016 позивч на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, не працював. Зобов`язань перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону "Про державну службу" на відповідача рішенням суду у справі № 480/12047/23 не покладено.

Висновки суду та їх мотиви.

По-перше, щодо умов для призначення пенсії державного службовця.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби станом на 01.05.2016 (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі).

Така правова позиція міститься також в Постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 500/1404/23 (адміністративне провадження № К/990/43320/23).

По-друге, щодо зарахування періоду до стажу державної служби.

Згідно з пунктами 2-4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.

Отже, служба у Державній митній службі, де особі присвоювались персональні, спеціальні звання, ранги державного службовця, зараховується до стажу державної служби.

По-третє, щодо правомірності спірного рішення та способу захисту.

Судом встановлено, що відмовляючи позивачу у призначенні (переведенні) відповідачем було зазначено про відсутність у позивача стажу державної служби, оскільки, на переконання відповідача посади працівників державної митної служби (які мають спеціальні звання) ст.25 Закону № 3723-XII не віднесено до категорії посад державних службовців. Також відповідач зазначив, що станом на 01.05.2016 позивач не працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Вік позивача та його страховий стаж, необхідний для призначення (переведення) пенсії за нормами Закону України "Про державну службу" першим відповідачем не заперечується.

Як вже зазначалось, у період з 14.05.1993 до 26.09.2014 позивач проходив службу в органах державної митної служби, де йому присвоювались персональні, спеціальні звання, а також ранги державного службовця. Тому такий період повинен бути зарахований до стажу державної служби позивача. Крім того, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено право на пенсію за віком державного службовця, який станом на 01.05.2016 не займав посади державної служби, але має 20 років стажу державної служби. Хоча станом на 01.05.2016 не займав посади державної служби, але станом на 01.05.2016 має 20 років стажу державної сдлужби, то він має право на призначення пенсії державного службовця.

Зазначені факти відповідачем у рішенні не враховано, а тому таке рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним нормою ч.2 ст.2 КАС України, в тому числі, обгрунтованості. Отже, таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що даний спір є новим, а тому не вирішується у порядку ст.383 КАС України, оскільки у висновках рішення суду у справі № 480/12047/23 зазначено, що суд не обраховує загальний стаж роботи та стаж державної служби позивача, оскільки в межах розгляду даної справи судом не досліджувався обрахунок таких стажів. Цитування судом у рішенні періодів робти позивача у митниці та те, що з аналізу норм законодавства суд вбачає, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними сдужбовцями, а тому періоди служби в митних органах зараховуються до стажу державної служби з посиланням на позиції Верховного Суду не є висновком суду щодо зарахування позивачу до стажу державної служби періоду з 14.05.1993 до 26.09.2014. У резолютивній частині рішення суду у справі № 480/12047/23 зазанчено про зобов`язання відповідача здійснити повторний розгляд заяви саме з урахуванням висновків суду. Крім того, за результатами виконання рішення суду у справі № 480/12047/23 відповідачем було прийнято новий індивідуальний акт від 04.06.2024, правомірність якого суд оцінив у даній справі.

Суд зазначає, що справедливим буде не створення нових правових конфліктів, з урахуванням вже наявної та сталої позиції Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, а сприяння людині в реалізаціїї її соціальних прав, що і повинно бути, з урахуванням принципу верховенства права, основною метою діяльності як суду, так і відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п.4 частин 2,4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Отже, врахування правової оцінки спірного питання є обов`язком суб`єкта при вирішенні питання, з якого звернувся позивач.

Тому окрім визнання протиправним та скасування спірного рішення, то суд зобов`язує першого відповідача зарахувати позивачу до стажу державної служби період з 14.05.1993 до 26.09.2014. Крім того, суд зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні (щодо наявності у позивача стажу державної служби за вказаний вище період та щодо права позивача на пенсію державного службовця навіть у випадку коли станом на 01.05.2016 він не займав посади державної служби, але станом на цю дату мав 20 років стажу державної служби).

Вимоги зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України ''Про державну службу'', задоволенню не підлягають, оскільки на момент розгляду справи є передчасними.

Суд звертає увагу, що перший відповідач ще не зарахував до стажу державної служби зазначений судом у рішенні період, а також не вирішував питання призначення пенсії з урахуванням того, що позивач станом на 01.05.2016 мав 20 років стажу державної служби. Питання, яке стосується врахування наданих довідок не є спірним у цій справі, оскільки довідки про заробітну плату враховуються відповідачем саме при обчисленні пенсійної виплати, натомість на даний час позивача не переведено на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу". Довідки про реорганізацію та про стаж роботи позивача обов`язково враховуються відповідачем, але спочатку він повинен врахувати записи у трудовій книжці позивача, які також підтверджують реорганізацію митних органів та періоди державної служби позивача. Тому відповідач при обчисленні пенсійної виплати позивача зобов`язаний надати оцінку наданим довідкам про заробітну плату позивача, а також довідкам про реорганізацію та про стаж роботи позивача, а суд не підміняє відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд задовольняє частково вимоги з виходом за їх межі.

Судові витрати.

По-перше, щодо суудового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, проте даний спір виник внаслідок протиправного рішення відповідача, то суд, на підставі норми ч.8 ст.139 КАС України, стягує з нього на користь позивача судовий збір у повному обсязі у сумі 1211,20 грн.

По-друге, щодо правничої допомоги.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.

Суд звертає увагу, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22, від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 та від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.

Крім того, у разі, наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою ст.134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої ст.134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 340/4492/22.

Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у сумі 3711,20 грн, з яких 2500 грн витрат на правничу допомогу.

На підтвердження витрат позивачем надано копії документів: договір про надання правової допомоги від 10.10.2023 № 04-10/23, укладений між адвокатом Осьмаковим О.А. та позивачем; акт від 17.06.2024 № 08-06/24 виконаних робіт (надання послуг) на суму 2500 грн; квитанція до прибуткового касового ордера від 17.06.2024 на суму 2500 грн; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, яке видано Осьмакову О.А.

Отже, дана справа є справою незначної складності і була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). У даних правовідносинах наявна стала практика Верховного Суду. Представником позивача було складено та подано до суду обов`язковий процесуальний документ - позовну заяву. Судові засідання у справі не проводились, тому послуга щодо участі у судовому засіданні не надавалась. Справа не впливає на репутацію позивача та не викликає публічного інтересу.

Тому суд дійшов висновку, що розумно обґрунтованими і справедливими є витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн, які і підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань першого відповідача. В іншій частині стягнення витрат на правничу допомогу, то суд відмовляє, у зв`язку з необґрунтованістю.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.06.2024 № 184050001144.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (проспект Хіміків, 50, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву від 27.10.2023 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та прийняти рішення, зарахувавши до її стажу державної служби період з 14.05.1993 до 26.09.2014, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (проспект Хіміків, 50, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 21366538) за рахунок бюджетних асигнувань, 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. витрат зі сплати судового збору та 2000 (дві тисячі) грн витрат на правничу допомогу.

6. У стягненні витрат на правничу допомогу у сумі 500 грн - відмовити.

7. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

9. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук