Ухвала суду № 137597354, 22.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

22 червня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/8122/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці в якій просить:

Визнати протиправною бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 , а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який було накладено в межах виконавчого провадження 20941130 на підставі постанови про арешт майна від 24.09.2010р.

Зобов`язати Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ОСОБА_1 , а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який було накладено в межах виконавчого провадження 20941130 на підставі постанови про арешт майна від 24.09.2010р.

Приписами пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

За нормами пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Як зазначає позивач у своєму позові, "останній є одноосібним власником нерухомого майна - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 18.06.2001 року. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.05.2026р., щодо вищевказаної квартири обліковується запис про обтяження: Вид обтяження: арешт нерухомого майна, оголошення заборони відчуження; Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження, серія та номер: ВП № 20941130 від 24.09.2010; Орган, що наклав обтяження: Автозаводський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції (правонаступником якого є Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України).

Позивач звернувся до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою в якій просив: Прийняти цю заяву до розгляду та, у разі знищення архівних матеріалів виконавчого провадження ВП № 20941130 від 24.09.2010, невідкладно вжити заходів щодо їх відновлення для встановлення підстав його закінчення. Зняти арешт та скасувати заборону відчуження щодо нерухомого майна, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить мені, ОСОБА_1 , одноосібно, які були накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження в межах виконавчого провадження ВП № 20941130 від 24.09.2010. Винести постанову про зняття арешту з майна та надіслати її копію до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно для вилучення відповідного запису про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На заяву Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надав відповідь №100647 від 10.06.2026:

"Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомляє, що для зняття арештів накладених на майно Вам необхідно сплатити заборгованість по не виконаним постановам, а саме; Постанова №3-598 видана 10.04.2007 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з Вас на користь держави. Постанова ВІ 005326 видана 24.07.2009 УПП у м. Кременчуці, № 524/2967/13-ц видана 31.10.2008 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з Вас на користь держави. Судовий наказ № 524/2967/13-й, виданий 13.05.2013 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з Вас на користь АТ «Полтаваобленерго» заборгованості. Загальна сума заборгованості з урахуванням заборгованості, виконавчим збором та витратами виконавчого провадження передбачені статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового: виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 - складає 4569,71 грн. яку необхідно сплатити». Але виконавче провадження № 20941130 від 24.09.2010 за яким, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, було накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не може відноситися до жодної Постанов чи Судового наказу вказаних в листі відповідача №100647 від 10.06.2026р. зокрема і по даті їх винесення. Так, виконавче провадження № 20941130 за яким було накладено арешт відкрито в 2010 році. Постанови і судовий наказ вказані в листі відповідача №100647 датовані 2007, 2008, 2013 роком.

Згідно єдиного реєстру виконавчих проваджень відносно мене ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 не має жодного відкритого виконавчого провадження і я відсутній в Єдиному реєстрі боржників.

В той же час в Єдиному реєстрі боржників присутній ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що має заборгованість з оплати комунальних послуг.

Тому, очевидно, що арешт на моє майно накладено помилково".

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 13.05.2013 Автозаводським районним судом м.Кременчука винесено судовий наказ №24/2967/13-ц, згідно якого вирішено "Стягнути з ОСОБА_2 1979 р.н., iдентифiкацiйний номер НОМЕР_2 , мешкаючого(ї): АДРЕСА_2 , о/р № НОМЕР_3 , на користь ПАТ ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО в особі Кременчуцької філії, що знаходиться за адресою: 39601, м. Кременчук, вул. 60 р. Жовтня,8. р/р НОМЕР_4 філія Полтавського обласного управління ВАТ Ощадбанк, МФО 331 467, код 00131819, заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.01.2012 року по 28.02.2013 року, яка станом на 01.03.2013 року становить 2092.85 грн. (двi тисячi дев`яносто двi грн. 85 коп.). Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО в особі Кременчуцької філії нараховану суму встановленого індекса інфляції за період з 01.01.2012 року по 28.02.2013 року в розмірі 7.50 грн. (сiм грн. 50 коп.) за наступними реквізитами: р/р 260 050 545 011 24, МФО 331 401, код 257 171 18 у ПГРУ КБ ПриватБанк, одержувач: ПАТ ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО, м. Кременчук, вул. 60 р. Жовтня, 8. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО в особі Кременчуцької філії 3% річних від простроченої суми за період з 01.01.2012 року по 28.02.2013 року у розмірі 35.05 грн. (тpидцять п`ять грн. 05 коп.) за наступними реквізитами: р/р 260 050 545 011 24, МФО 331 401, код 257 171 18 у ПГРУ КБ ПриватБанк, одержувач: ПАТ ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО, м. Кременчук, вул. 60 р. Жовтня, 8. Стягнути з боржника на користь стягувача судовий збір у розмірі 114,70 грн. (Сто чотирнадцять грн. сімдесят коп.), що був останнім сплачений при подачі заяви за наступними реквізитами: р/р 260 050 545 011 24, МФО 331 401, код 257 171 18 у ПГРУ КБ ПриватБанк, одержувач: ПАТ ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО, м. Кременчук, вул. 60 р. Жовтня, 8" (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/Review/31253986).

У свою чергу згідно листа Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці від 10.06.2026 №100647 слідує, що для зняття арешту необхідно сплатити заборгованість по не виконаним постановам, а саме: постанова №3-298 видана 10.04.2007 Автозаводським районним судом м.Кременчука Полтавської області про стягнення боргу на користь держави; постанова №ВІ005326 видана УПП у м.Кременчуці, №524/2967/13-ц видана 31.10.2008 Автозаводським районним судом м.Кременчука Полтавської області про стягнення боргу на користь держави; судовий наказ №524/2967/13-ц.

Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, регламентований статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

За нормами частин першої та другої цієї статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною третьою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У частині четвертій статті 59 України «Про виконавче провадження» наведений перелік підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні. Ці підстави застосовуються виконавцем у випадках незавершеного виконавчого провадження.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як це передбачено частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця чи іншої посадової особи органів державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06.04.2016 (6-570цс16), від 22.03.2016 (808/3666/15), від 24.02.2016 (6-3077цс15) та в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 817/425/17.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Ураховуючи наведене та з огляду на те, що виконавче провадження, у межах якого накладено спірний арешт, вчинено з примусового виконання постанов та судового наказу Автозаводського районного суду м. Кременчука, заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У позовній заяві позивач взагалі не обґрунтовує з посиланням на норми права про можливість розгляду заявлених позовних вимог за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, суд зазначає, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною другою статті 30 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Оскільки з матеріалів позовної заяви не вбачається наявності публічно-правового спору між учасниками справи, тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 448 ЦПК України).

Зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого у порядку цивільного судочинства.

У випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами цивільного судочинства, розгляд таких скарг здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України, судом, який видав виконавчий документ.

Таким чином, враховуючи, що позивач був відповідачем у цивільній справі та є боржником у виконавчому провадженні, відкритого з приводу виконання виконавчого листа у цивільній справі, такий боржник не може пред`являти позов про скасування постанови про арешт коштів боржника, у тому числі у порядку адміністративного судочинства, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2020 року у справі №640/23588/19, де суд вказав, що оскільки позивач є боржником у виконавчих провадженнях (за виконавчим листом у цивільній справі) з примусового виконання цього рішення, то справа щодо зняття арешту з майна боржника, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо виконання судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 40).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №815/4232/17, від 22.04.2019 у справі №757/53656/17-а, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №643/5597/19, від 22.12.2022 у справі 160/12964/21, від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 23.06.2022 у справі №540/2725/21 та від 27.07.2023 у справі №521/11400/21.

У цій справі, як вже зазначалось вище, позивач, є боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання рішень виданих Автозаводським районним судом м.Кременчука про заборгованості.

Враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду та з огляду на спірні відносини, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не має ознак публічно-правового та має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального законодавства України, в порядку визначеному розділом VII ЦПК України, тобто шляхом звернення позивача зі скаргою, а не з позовною заявою, на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця. При цьому, така скарга має бути подана до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, яким є Автозаводський районний суд міста Кременчука,.

Також суд уважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

При цьому фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 у справі № 340/25/19 зазначила, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 у справі № 340/25/19 висловила правову позицію щодо підсудності справ цієї категорії. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для визначення юрисдикції такого спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатись у порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому, суд бере до уваги, що до адміністративного суду може бути оскаржено рішення виконавця про накладення арешту на майно, але виключно у тому разі, коли має місце порушення прав та інтересів особи у публічно-правових відносинах або таке рішення було винесено поза межами виконання судових рішень по цивільним чи господарським спорам.

Як зазначалося судом вище, за приписами статей 447-1, 448 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За таких обставин спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

На виконання вимог частини шостої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз`яснює скаржнику про право на звернення з такими позовними вимогами до суду, який видав виконавчий лист, тобто до Автозаводського районного суду міста Кременчука за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись статтями 170, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутись за захистом порушеного права в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Удовіченко