Ухвала суду № 137596687, 19.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17647/26

УХВАЛА

19 червня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторія ХОМ`ЯКОВА, розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління державної міграційної служби України в Одеській області,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної міграційної служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову в продовженні строку перебування в Україні від 04.06.2026 № 008053000281460 стосовно громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ;

зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про продовження строку перебування на території України громадянину Таджикистану ОСОБА_1 ;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн .

Ухвалою від 15.06.2026 відкрито спрощене провадження у справі. Залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045, ЄДРПОУ 37811384).

Призначено судове засідання на 11.08.2026 об 11 год. 00 хв.

Позові вимоги обгрунтовані тим, що позивач тривалий час знаходиться на території України, перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України понад два роки. 21.05.2026 звернувся до Головного управління ДМС в Одеській області із заявою про продовження строку перебування на території України з метою подальшого оформлення імміграції в Україну, проте отримав рішення про відмову в продовженні строку перебування в Україні від 04.06.2026 № 008053000281460, яке мотивовано п.п. 3 п. 25 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, а саме не подання відповідного підтвердження підстав для подальшого перебування на території України. На думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним, оскільки він має сімейні зв`язки з громадянкою України, фактично проживає на території України разом із сім`єю, подав документи, що підтверджують підстави для подальшого перебування.

18.06.2026 до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії відповідачу (Державній міграційній службі України) та всім її підрозділам у вигляді заборони вільного переміщення, проживання та перебування на території України позивачу ОСОБА_1 на період розгляду справи в судовому порядку, та шляхом заборони вчиняти певні дії відповідачу Державній міграційній службі та всім її підрозділам у вигляді заборони вчинення дій щодо видворення позивача ОСОБА_1 на період розгляду справи в судовому порядку. Позивач вважає за доцільне звернутись до суду з заявою про забезпечення позову, оскільки необхідним є його вільне та законне переміщення і проживання на території України на період розгляду справи в суді. Це є єдиним способом захисту порушеного права, щодо якого розглядається справа № 420/17647/26.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши в порядку письмового провадження заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Види забезпечення позову визначені ст. 151 КАС. Відповідно до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав, свобод (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Ч. 3 ст. 151 КАС визначені види забезпечення позову, застосування яких не допускається.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений нормами ст. 154 КАС. Згідно з ч. 5 ст. 151 КАС про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття таких заходів буде перешкоджати вільному та законному переміщенню і проживанню на території України на період розгляду справи в суді.

Проаналізувавши доводи представника позивача, викладені у в заяві про забезпечення позову, та надані суду документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Вимоги заборонити ДМС та її підрозділам вчинення дій щодо видворення позивача ОСОБА_1 на період розгляду справи в судовому порядку суд вважає таикми, що мають характер припущення, а тому не підлягають задоволенню. Позивач не надав суду доказів прийняття відповідачем рішення про примусове видворення або повернення позивача до країни походження або третьої країни. Примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; та ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Такі заходи забезпечення мають вживатися виключно в межах заявлених позовних вимог, наприклад, якщо оскаржується рішення про примусове повернення або видворення. В даному випадку предметом спору є рішення Державної міграційної служби України про відмову в продовженні строку перебування в Україні.

Оцінка законності дій відповідача щодо відмови позивачу у продовженні строку перебування на території України на даному етапі провадження судом не надається. Для перевірки наведених позивачем аргументів необхідне всебічне та повне з`ясування фактичних обставин у справі. Висновок про правомірність/протиправність дій відповідача, суд може зробити лише на наслідками розгляду справи по суті. Будь-яких ознак, які поза обґрунтованим сумнівом свідчать про очевидну протиправність оспорюваних дій , а також про те, що вони явно суперечать вимогам закону, порушують права або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення, суд не виявив.

Передбачені п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС підстави забезпечення позову в даному випадку відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 КАС підставою для забезпечення позову є існування таких обставин, які можуть призвести не до будь-яких ускладнень для виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних інтересів позивача, а лише до істотних ускладнень чи взагалі до унеможливлення виконання рішення чи ефективного захисту прав.

Керуючись ст. ст. 150-154, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА