Рішення № 137596568, 22.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4555/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Управління Служби безпеки України у Львівській області (далі також - відповідач, Управління), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 28.02.2018;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області та наказом начальника Управління від 29.01.2026 № 64-ОС/дск виключений зі списків особового складу з 31.01.2026 у зв`язку зі звільненням з військової служби. На адвокатський запит представника позивача відповідач листом від 03.03.2026 № 62/21/Л-120/274-2026 надав інформацію щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період 2016-2026 років, з якої вбачається, що у період з 01.01.2016 до 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Позивач вважає, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період має бути січень 2008 року, оскільки саме з 01.01.2008 на законодавчому рівні було встановлено (підвищено) розміри посадових окладів військовослужбовців, а наступне підвищення посадових окладів відбулося лише з 01.03.2018. З огляду на наведене позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 23.03.2026 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

08.04.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 28932), у якому проти задоволення позову заперечено повністю. Відзив обґрунтований тим, що порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям СБУ визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, Інструкцією, затвердженою наказом Центрального управління СБУ від 10.04.2018 № 515/ДСК, та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Відповідач послався на те, що у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 з 01.12.2015 істотно змінився порядок індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації розпочинається з січня 2016 року. На переконання відповідача, у зв`язку з періодичним підвищенням грошового забезпечення співробітників системи СБУ в розмірі, що випереджає прогнозний рівень інфляції, індексація за місяць, у якому відбулося зростання доходів, не провадилася; темпи зростання доходів позивача у 2016-2018 роках перевищували рівень річного індексу інфляції. Крім того, відповідач зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин Управлінням не вчинялося будь-яких протиправних дій щодо визначення базового місяця, а тому позовні вимоги є передчасними та безпідставними, оскільки права позивача ще не порушені. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області.

Наказом Голови Служби безпеки України від 19.12.2025 № 1733-ОС/дск позивача звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України за п.п. «б» п. 61 та п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області від 29.01.2026 № 64-ОС/дск позивача виключено зі списків особового складу Управління з 31.01.2026, що підтверджується витягом з відповідного наказу по особовому складу.

05.02.2026 представник позивача звернувся до начальника Управління з адвокатським запитом № 55/26, у якому, зокрема, просив надати інформацію про виплачене щомісячне грошове забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 до 31.01.2026 із зазначенням усіх його складових, у тому числі індексації грошового забезпечення.

Листом начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області від 03.03.2026 № 62/21/Л-120/274-2026 представнику позивача надано, зокрема, витяг з наказу по особовому складу від 29.01.2026 № 64-ОС/дск та інформацію щодо основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення та інших виплат за період 2016-2026 років.

З наданої відповідачем інформації щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача за 2016, 2017 та 2018 роки слідує, що у період з 01.01.2016 до 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Сторонами по суті не заперечується факт неврахування відповідачем січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для нарахування та проведення індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016 до 28.02.2018. Спір між сторонами зводиться до правильності визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення та до наявності підстав для задоволення позову.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-XII) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-III від 05.10ю2000 індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відтак, індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті, зокрема позивачу. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому суд зазначає, що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно, і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21 та від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а.

Щодо застосування базового місяця при проведенні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу суд зазначає таке.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 15.12.2015, істотно змінився порядок індексації заробітної плати та інших доходів населення.

Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових заробітної плати), то після прийняття Постанови № 1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (п. 5 Порядку № 1078). Якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі, коли зросла заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової заробітної плати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

Таким чином, починаючи з 15.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.

Разом з цим суд враховує, що п. 1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 15.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалося військовослужбовців. Тобто Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 15.12.2015 і до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінилися. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного військовослужбовця залежно від прийняття його на службу або зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займає.

Згідно з абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Розміри посадових окладів військовослужбовців на момент виникнення спірних правовідносин визначалися постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова № 1294), якою затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п. 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулися зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Постанова № 1294 діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та встановлено нові розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців з 01 березня 2018 року.

Таким чином, у період дії Постанови № 1294, тобто з 01.01.2008 до 01.03.2018, розмір посадових окладів військовослужбовців був незмінним, а зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливала на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що було б підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

З огляду на наведене суд відхиляє доводи відповідача про те, що базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення є грудень 2015 року, а також про те, що індексація не нараховувалася у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців СБУ випереджаючим шляхом. Підвищення грошового забезпечення позивача у спірний період відбувалося не за рахунок підвищення посадових окладів (тарифних ставок), а виключно за рахунок зміни розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, премій), що згідно з абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 не є підставою для визначення такого місяця базовим.

Натомість саме підвищення посадових окладів є підставою для встановлення базового місяця індексації.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 включно.

Суд також відхиляє доводи відповідача про передчасність та безпідставність позовних вимог з огляду на нібито відсутність порушення прав позивача. Факт ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 підтверджується наданою самим відповідачем інформацією щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення і сторонами не заперечується. Саме на відповідача як орган, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення, за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Невиконання цього обов`язку та застосування при нарахуванні індексації іншого, ніж січень 2008 року, базового місяця призводить до штучного заниження грошового забезпечення військовослужбовця і свідчить про порушення його прав.

Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок про застосування за період 2016-2018 років січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців є усталеним у практиці Верховного Суду та викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 19.05.2022 у справі № 380/11904/21, від 23.08.2022 у справі № 420/11641/21, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22 та від 19.04.2023 у справі № 380/10594/21.

Зокрема, у постанові від 19.04.2023 у справі № 380/10594/21 Верховний Суд виснував, що з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник; якщо на виконання пункту 3 Постанови № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)»; з огляду на те, що розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою № 1294, чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно є січень 2008 року.

Наведена правова позиція є сталою і підтверджена подальшою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.01.2026 у справі № 200/4742/24 та від 21.05.2026 у справі № 200/3777/25, у яких Верховний Суд відхилив доводи суб`єктів владних повноважень про відсутність бюджетного фінансування та підтвердив обов`язковість нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19 наголосив, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Щодо вимоги позивача про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно з п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою відповідного грошового забезпечення.

Оскільки індексація є складовою грошового забезпечення, з якого при виплаті утримується податок з доходів фізичних осіб, позивач має право на одночасну компенсацію сум цього податку, утриманих із донарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення.

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 та від 27.06.2024 у справі № 580/602/22, відповідно до яких військовослужбовці, у тому числі звільнені зі служби, мають право на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення, виплаченого у зв`язку з проходженням служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить із принципу верховенства права та принципу ефективності захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, яка звернулась за судовим захистом, без необхідності її додаткових звернень. Спосіб відновлення порушеного права шляхом зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію із застосуванням січня 2008 року як базового місяця є ефективним, оскільки виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та унеможливлює повторне звернення позивача до суду.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку індексацію з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно; своєчасно. Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.

Судові витрати не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця), з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.

Зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області (код ЄДРПОУ 20001591; місцезнаходження: 79011, м. Львів, вул. Д. Вітовського, буд. 55) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця), з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, та із урахуванням раніше проведених виплат.

Судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22.06.2026.

Суддя Потабенко В.А.