Ухвала суду № 137596251, 22.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/4977/26

У Х В А Л А

з питань ухвалення додаткового рішення

22 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОРЕС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,

в с т а н о в и в:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОРЕС» (81144, Львівська область. Львівський район, с. Чишки, вул. Л. Українки, 53; код ЄДРПОУ 38953610) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Т. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900536/2 від 26.09.2025.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900536/2 від 26.09.2025.

Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОРЕС» судовий збір в сумі 3328 (три тисяч триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

16.06.2026 за вх.№51786 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі. Зазначив, що під час розгляду справи було подано у підтвердження витрат на правову допомогу, однак судом не вирішено питання щодо стягнення таких на користь позивачки. Просить ухвалити додаткове рішення у справі №380/4977/26, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОРЕС» судові витрати пов`язані із розглядом справи в суді у розмірі 13016,00 грн (в т.ч.: витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 4016,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн).

Вирішуючи подану заяву, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 та ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 160/21030/21, а також від 12.08.2020 у справі № 340/2449/19.

Частиною восьмою статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи викладене, оскільки дана справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судових дебатів, то позивач повинен був подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, або ж заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення - до закінчення розгляду справи, виходячи з приписів частини третьої статті 143 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі №380/3999/21, яку суд в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України враховує при вирішенні поданої заяви.

Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування зазначених вище норм.

Так, в ухвалах та постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, від 08.01.2024 у справі №580/3758/19, від 23.01.2024 у справі №380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.

Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові КАС ВС від 20.08.2024 у справі №280/3862/20.

Так, зі змісту прохальної частини позовної заяви слідує, що позивач просив, зокрема, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Поряд з цим, жодних квитанцій та доказів понесених витрат на правову допомогу позивачем до позовної не долучалося, в ході розгляду справи не подавалося.

У вказаній вище постанові від 20.08.2024 у справі №280/3862/20 Верховний Суд також зазначив, що визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.

Таким чином, враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду можна зробити висновок, що позивач зазначив лише загальну вимогу щодо стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу; до ухвалення у справі рішення не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

При цьому, суд звертає увагу, що більшість поданих представником позивача доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу існували ще до ухвалення рішення у цій справі.

Наведене вище дає підстави вважати, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Суд наголошує, що частина 7 статті 139 КАС України містить імперативну вимогу про те, що докази понесених витрат можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду лише за однієї умови, а саме якщо що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (в даному випадку до закінчення розгляду справи). За відсутності відповідної заяви, така заява залишається без розгляду.

Натомість, в матеріалах справи відсутня така заява.

Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України.

За аналогічних обставин Верховний Суд у справі №280/3862/20 дійшов висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.

При цьому, вказана позиція є обов`язковою для врахування з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України.

Підсумовуючи усе вищенаведене, подання позивачкою заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, без попереднього звернення про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а також без обґрунтування поважності причин, які обумовлюють неможливість підтвердження витрат до завершення розгляду справи, спонукає до висновку про залишення такої заяви без розгляду відповідно до ч.7 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 121, 139, 143, 248, 252, 256, 293-297 КАС України суд, -

у х в а л и в :

заяву представника позивача щодо розподілу судових витрат у справі №380/4977/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОРЕС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна