Рішення № 137596041, 22.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1499/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової академії м. Одеса про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), Військової академії м. Одеса (далі відповідач 2) у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 426 від 13.02.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу;

- зобов`язати військову частину Військову академію м. Одеса виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини Військової академії АДРЕСА_1 та звільнити з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.07.2025 подав до відповідача 1 заяву та повний пакет документів на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі Закон №3543-ХІІ) у зв`язку зі здійсненням постійного догляду за своєю бабусею. Натомість ІНФОРМАЦІЯ_2 в порушення пункту 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560) не надав жодної відповіді на заяву протягом установленого терміну та 13.02.2026 мобілізував його на військову службу попри наявність нерозглянутої заяви та документально підтвердженого права на відстрочку.

Також вказує, що 12.02.2026 його було фактично затримано представниками Кропивницького без належних правових підстав. Внаслідок ініційованого судового розгляду, Подільський районний суд м. Кропивницького ухвалою від 13.02.2026 у порядку статті 206 КПК України зобов`язав ТЦК та СП негайно доставити позивача до суду для з`ясування підстав для позбавлення волі, однак того ж дня видано спірний наказ про його мобілізацію.

Стверджує про порушення процедури призову, оскільки в період з 12.02.2026 по 13.02.2026 він перебував під повним фізичним контролем представників відповідача 1 та був позбавлений можливості вільно пересуватися.

З цих підстав просить позов задовольнити.

ІНФОРМАЦІЯ_2 надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що заява позивача від 14.07.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації була розглянута комісією з питань надання відстрочок при ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатами розгляду комісією прийнято рішення від 16.07.2025, оформлене протоколом №63, про відмову у наданні відстрочки з підстав наявності в особи, яка потребує догляду, члена сім`ї першого ступеня споріднення матері позивача. При цьому позивач не надав документів, які б підтверджували, що його мати сама потребує постійного догляду або є особою з інвалідністю. Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом №5/11592 від 17.07.2025.

Зауважує, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №1/12017 від 25.07.2025 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн. Вказану постанову останній оскаржив у судовому порядку. У межах справи №404/11183/25 Фортечним районним судом міста Кропивницького ухвалою від 30.10.2025 було зупинено стягнення за зазначеною постановою як захід забезпечення позову. Відповідач звертає увагу, що у цій справі ОСОБА_1 надав витяг із мобільного застосунку «Резерв+», який не містив відомостей про наявність у нього чинної відстрочки. На думку відповідача, це свідчить про обізнаність позивача щодо результатів розгляду його заяви від 14.07.2025 та спростовує твердження про те, що йому не було відомо про прийняте комісією рішення.

Наголошує, що станом на дату винесення спірного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №426 від 13.02.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу відомості про діючу відстрочку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів були відсутні. Поряд з цим, такий наказ є індивідуальним правовим актом, що вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу. У свою чергу, рішенням військово-лікарської комісії від 12.02.2026 громадянин ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, а тому підлягав мобілізації.

Звертає увагу, що ухвала слідчого судді, постановлена в порядку статті 206 КПК України, була прийнята виключно на підставі доводів сторони захисту та не містить установлених фактів протиправних дій посадових осіб ТЦК та СП. Водночас матеріали справи не містять доказів застосування до позивача заходів фізичного примусу чи інших неправомірних заходів впливу.

Враховуючи наведене, вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні.

31.01.2026 позивач надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Додатково вказує, що рішення комісії з питань надання відстрочок при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.07.2025 не отримував, докази його надсилання засобами поштового зв`язку відсутні. Наведене може свідчити про оформлення протоколу №63 уже після його призову на військову службу. На переконання позивача недотримання відповідачем імперативного обов`язку щодо письмового повідомлення заявника про результати розгляду справи є самостійною та достатньою підставою для визнання дій ТЦК протиправними. Вважає, що розгляд заяви про відстрочку від 14.07.2025 проведений формально без з`ясування усіх обставин. Крім цього, постанова №1/12017 від 25.07.2025, на яку посилався відповідач 1 у відзиві на позовну заяву, рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького була скасована.

Військова академія м. Одеса також надала суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Зазначає, що заява позивача про надання відстрочки не відповідала формі, визначеній у додатку 4 до Порядку № 560. Бездіяльність ТЦК та СП щодо нерозгляду цієї заяви позивач не оскаржував. Проживання матері позивача за кордоном (у Великій Британії) не звільняє її від передбаченого законодавством обов`язку піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Крім того, матеріали справи не містять висновків ЛКК або МСЕК про те, що мати позивача сама потребує догляду, чи доказів об`єктивних обставин непереборної сили, які б унеможливлювали виконання нею обов`язку щодо догляду за власною матір`ю.

Вказує, що на момент видання спірного наказу №44 від 13.02.2026 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, останній був визнаний придатним до служби та не мав законних підстав для відстрочки. Відповідно, Військова академія м. Одеса не мала правових підстав відмовити позивачу у зарахуванні до списків особового складу.

Стверджує, що наказ про мобілізаційне розпорядження є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а процедура призову є незворотною. Стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» містить виключний перелік підстав для звільнення, серед яких немає такої підстави, як скасування судом наказу про призів. Отже, зобов`язання звільнити позивача з військової служби виходити за межі спірних правовідносин, є втручанням у процедуру проходження служби та не призведе до поновлення прав позивача.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

17.03.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

19.03.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано докази по справі.

02.04.2026 від представника позивача, через Електронний суд надійшло клопотання, у якому просила здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

06.04.2026 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи №340/1499/26 в порядку загального позовного провадження.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний зі званням молодший лейтенант (а.с. 7-10, 16).

14.07.2025 позивач особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву, в якій вказав, що є особою, яка на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Просив оформити йому довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Підтвердив відсутність інших членів сім`ї, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю. До заяви долучив копії: паспорту громадянина України та картки платника податків ОСОБА_1 ; витягу з реєстру територіальної громади від 18.07.2024; військово-облікового документу з "Резерв+"; акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 07.02.2025 (а.с. 15).

За результатами розгляду заяви позивача протоколом від 16.07.2025 №63 комісія щодо розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняла рішення про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації, вказавши на необхідність надати довідку МСЕК про інвалідність матері заявника (а.с. 63зв.)

17.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 оформив повідомленням від 17.07.2025 за № 5/11592, у якому зазначив, що за результатами розгляду протоколом від 16.07.2025 № 63 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомив, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах (а.с. 63).

12.02.2026 позивач пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК), за постановою якої був визнаний придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №426 від 13.02.2026 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 1996 р.н. призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та відправлено до військової частини Військова академія ( АДРЕСА_1 ) (а.с. 12).

Цього ж дня, слідчим суддею Подільського районного суду міста Кропивницького за результатами розгляду скарги представника позивача у порядку статті 206 КПК України на незаконне затримання, постановлено ухвалу у справі № 405/869/26, якою зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_6 негайно доставити ОСОБА_1 до зали судових засідань № 413 Подільського районного суду м. Кропивницького 13.02.2026 об 11:30 для з`ясування підстав позбавлення волі (а.с. 13).

Відповідно до витягу із наказу начальника Військової академії м. Одеса (по стройовій частині) №44 від 13.02.2026, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 з 13.02.2026 зараховано до списків особового складу академії, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду слухача штатного навчального курсу центру підвищення кваліфікації (а.с. 13зв.)

Згідно з відомостями з військово-облікового документа із застосунку "Резерв+" від 27.02.2026 позивача знято з військового обліку як військовозобов`язаного на підставі того, що він набув статусу військовослужбовця (а.с. 16).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Частиною 1 статті 4 Закону № 2232-XII передбачено, що збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII).

Частинами 5, 6 статті 4 Закону № 3543-XII встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом (частини першої статті 22 Закону № 3543-XII).

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Військовозобов`язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина п`ята статті 22 Закону № 3543-XII).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Законом №3543-ХІІ встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Так, статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина друга статті 4 Закону № 3543-XII).

Частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону № 3543-XII встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом (частини першої статті 22 Закону № 3543-XII).

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Військовозобов`язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина п`ята статті 22 Закону № 3543-XII).

Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно пункту 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Відповідно до частин 7, 8 статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, правове регулювання військового обов`язку здійснюється відповідно до Закону №2232-XII, а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону № 3543-XIII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.

Абзацами 1 та 2 пункту 58 Порядку №560 встановлено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що право на відстрочку виникає до моменту набуття особою статусу військовослужбовця та стосується стадії призову на військову службу під час мобілізації. Таке право врегульоване статтею 23 Закону №3543-XII та полягає у звільненні окремих категорій осіб від призову під час мобілізації за наявності визначених законом умов.

Реалізація права на відстрочку здійснюється шляхом подання військовозобов`язаним відповідної заяви, яка підлягає обов`язковому розгляду спеціально утвореною комісією при ТЦК та СП із прийняттям вмотивованого рішення по суті. Оформлення права на відстрочку має бути здійснено у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №280/6033/22.

Також, важливим є те, що з моменту подання такої заяви і до прийняття комісією відповідного рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний зі званням молодший лейтенант. 14.07.2025 подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII.

Однак, рішенням комісії щодо розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленого протоколом від 16.07.2025 №63, позивачу відмолено у наданні відстрочки.

Разом з тим, законність такого рішення не є предметом розгляду у даній справі, а тому суд не надає йому правової оцінки.

Таким чином, доводи позивача про порушення відповідачем 1 вимог пункту 60 Порядку №560 щодо заборони призову до прийняття комісією рішення не знайшли свого підтвердження, оскільки станом на 13.02.2026 (дата винесення оскаржуваного наказу № 426) рішення про відмову в наданні відстрочки вже було прийнято.

У зв`язку з відсутністю у позивача діючої відстрочки, чи бронювання станом на 12.02.2026 у ІНФОРМАЦІЯ_4 були наявні правові підстави для його направлення на медичний огляд для визначення придатності до військової служби, а станом на 13.02.2026 - для призову на військову службу.

З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку, що при винесенні спірного наказу №426 від 13.02.2026 "Про призов військовозобов`язаних, резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації до Військова академія (м. Одеса), відповідач 1 діяв в порядку та у спосіб, визначені нормами чинного законодавства.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надсилання ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлення від 17.07.2025 №5/11592 про прийняте комісією рішення та його отримання позивачем.

Разом з тим сама по собі відсутність таких доказів не є безумовною підставою для висновку про протиправність оскаржуваного наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого рішення про призов, суд повинен оцінювати не лише дотримання процедури інформування особи про результати розгляду її заяви, а й усю сукупність обставин справи, зокрема наявність або відсутність у позивача відстрочки, чи бронювання, факт прийняття рішення за результатами розгляду попередньо поданої заяви про відстрочку.

При цьому ОСОБА_1 були відомі встановлені законодавством строки розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. За таких обставин він мав можливість та повинен був проявляти належну обачність і розумну зацікавленість у з`ясуванні результатів її розгляду, зокрема шляхом звернення до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із відповідним запитом.

Позивач також посилається на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 13.02.2026 у справі №405/869/26, як на доказ його незаконного затримання та протиправності подальшої мобілізації.

Суд зазначає, що механізм статті 206 КПК України має на меті перевірку слідчим суддею підстав для позбавлення особи волі за заявою особи чи її представника. Ухвала про доставлення особи до суду для з`ясування обставин не є рішенням, яке встановлює факт вчинення посадовими особами ТЦК та СП незаконних дій, а тому у даному випадку не є підставою для визнання наказу №426 від 13.02.2026 протиправним.

У свою чергу, посилання ОСОБА_1 на примус та фізичне викрадення не можуть братись до уваги, позаяк не знаходять свого доказового підтвердження.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в частині зобов`язання військової частини Військова академія м. Одеса виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби, суд зазначає таке.

Зі змісту положень статті 23 Закону №3543-XII вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно абзацу третього пункту 2 частини п`ятої статті 37 Закону №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих навчальний закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.

Судом встановлено та учасниками справи не заперечується, що на даний час ОСОБА_1 є військовослужбовцем, наказом № 44 від 13.02.2026 зарахований до списків особового складу Військової академії м. Одеса.

Під час розгляду справи доводи позивача про протиправність прийняття оскаржуваного наказу №426 від 13.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 не знайшли свого підтвердження. Судом також не встановлено, що ОСОБА_1 станом на 13.02.2026 не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров`я чи з інших законодавчо встановлених підстав.

Стовно доводів позивача про наявність у нього права на відстрочку від призову на військову службу варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 14.05.2026 № 620/183/23 вказав, що «у випадку, коли особа, маючи передбачене законом право на відстрочку, не реалізувала його у визначений спосіб до моменту призову, а після призову була зарахована до списків особового складу військової частини, спірні правовідносини переходять у сферу проходження військової служби та регулюються спеціальним законодавством про військову службу.

Водночас такий висновок не означає, що будь-яке порушення права на відстрочку не може мати правових наслідків для оцінки правомірності рішень чи дій суб`єкта владних повноважень. Оцінка наслідків призову особи, яка мала право на відстрочку, має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи, у тому числі поведінки особи щодо реалізації такого права, характеру допущених порушень та стадії спірних правовідносин.

При цьому, право на звільнення з військової служби виникає після набуття особою статусу військовослужбовця та регулюється статтею 26 Закону № 2232-XII. Під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовця можливе виключно з підстав, прямо передбачених частиною четвертою статті 26 вказаного Закону.»

Враховуючи наведене, а також на попередній висновок суду про правомірність оскаржуваного наказу №426 від 13.02.2026, правові підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача 2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби відсутні.

Решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, викладені в адміністративному позові доводи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової академії м. Одеса про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 червня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач 1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач 2 - Військова академія м. Одеса (код ЄДРПОУ 24983020, вулиця Фонтанська дорога, 10, місто Одеса, Одеська область, 65009).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК