Рішення № 137596032, 22.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1072/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певних дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач) до Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області (надалі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області щодо невиконання виконавчого листа після спливу тримісячного строку;

- стягнути з відповідача на його користь 36 793,65 грн основний борг; 995,64 грн інфляційні втрати; 834,43 грн 3% річних;

- стягнути інфляційні втрати та 3% річних, нараховані по день ухвалення рішення суду, а також продовжити їх нарахування до дня фактичного виконання;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення по справі шляхом надання відповідачем звіту про виконання рішення в місячний строк з дати набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №405/3877/19 від 02.05.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області інфляційні збитки внаслідок несвоєчасного виконання рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011, за період з червня 2015 року по квітень 2019 року в розмірі 36793,65 грн.

З метою примусового виконання вказаного рішення суду від 02.05.2024 направив на виконання до Головного Управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області 26.02.2025 виданий Кіровоградським окружним адміністративним судом виконавчий лист №405/3877/19 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 36793,25 грн.

Вказує, що в порушення вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі Закон №4901-VI) відповідачем у тримісячний строк рішення суду не виконане, заборгованість з інфляційних збитків в сумі 36793,65 грн не стягнуто.

Вважає, що в результаті допущеної відповідачем бездіяльності наявні підстави для стягнення з відповідача на його користь основної суми боргу та за увесь період прострочення виконання наведеного вище судового рішення, починаючи з 27.05.2025, інфляційних втрат і 3% річних, які входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності компенсаційного характеру боржника за прострочення грошового зобов`язання, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 головуючим суддею по розгляду справи №340/1072/26 визначено суддю Науменка В.В.

04.03.2026 ухвалою суду заяву судді Науменка В.В. про самовідвід в адміністративній справі №340/1072/26 задоволено. Адміністративну справу №340/1072/26 передано до відділу організаційного забезпечення та контролю суду Кіровоградського окружного адміністративного суду для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 головуючим суддею по розгляду справи №340/1072/26 визначено суддю Савонюка М.Я.

Ухвалою суду від 10.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

10.03.2026 позивач подав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

16.03.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

27.05.2026 ухвалою суду витребувано у відповідача докази по справі.

Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області надало суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначає, що в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є мірою відповідальності боржника, яким у справі №405/3877/19 є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а не Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області, тому останнє не може нести відповідальності за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Вказує, що виконавчий лист в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заборгованості у справі №405/3877/19 у формі інфляційних збитків відповідно до статті 3 Закону України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон №4901-VI) приписів Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі Порядок №845), на даний час обліковуються на виконанні в Головному управлінні Казначейства. Заборгованість вказаними виконавчим листом віднесена до третьої черги та може бути погашена лише після виконання судових рішень, які обліковуються за першою-другою чергами та/або надійшли на виконання раніше за виконавчий лист.

При цьому, в ході виконання встановлено, що у боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, не має відкритих рахунків в органах Казначейства з яких може бути стягнуто кошти. У свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 04.03.2025 №1100-0801-5/13437 повідомило про неможливість виконання рішення суду у справі № 405/3877/19 через відсутність бюджетних призначень для виплати стягнутих сум за судовими рішеннями. Відтак, виконавчий лист щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області інфляційних втрат включено до виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Наголошує, що невиконання виконавчого листа у справі №405/3877/19 за рахунок КПКВК 3504040 спричинено виключно недостатнім обсягом бюджетного фінансування, тобто з незалежних від Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області обставин.

Звертає увагу, що відповідно до статті 5 Закону №4901-VI та пункту 50 Порядку №845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується та виплачується Казначейством на підставі рішення про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження заяв стягувачів після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4901-VI.

Наголошує, що не має повноважень здійснити списання коштів з Державного бюджету, що перевищували б обсяг затверджених Верховною Радою України бюджетних асигнувань.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні рішення суду.

12.06.2026 позивач подав суду відповідь на відзив, у якій зазначив про подання відповідачем відзиву на позовну заяву зі значним пропуском встановленого судом строку та без наведення поважних причин такого пропуску. Наголошує, що оскільки виконавчий лист ним було пред`явлено 26.02.2025, а отже такий мав бути виконаний до 26.05.2025. При цьому, відсутність бюджетних призначень не є підставою для невиконання рішення суду.

Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відзив відповідачем подано до суду не у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Однак, суд враховує встановлені статтею 2 КАС України основні засади (принципи) адміністративного судочинства, зокрема, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Наведені приписи кореспондуються з частиною 4 статті 9 КАС України, згідно якої суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, при ухваленні рішення суд враховує відзив відповідача, керуючись принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання (2 група) (а.с. 9).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №405/3877/19, залишеним без змін ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області інфляційні збитки внаслідок несвоєчасного виконання рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 р., за період з червня 2015 р. по квітень 2019 р. в розмірі 36793,65 грн.

На виконання зазначеного судового рішення Кіровоградським окружним адміністративним судом 26.02.2025 було видано виконавчий лист № 405/3877/19, у якому стягувачем зазначено ОСОБА_1 , а боржником Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (а.с. 44зв.)

Того ж дня, 26.02.2025, позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області із заявою про прийняття виконавчого листа № 405/3877/19 від 26.02.2025 до примусового виконання (а.с. 45).

Листом №1100-0801-5/13437 від 04.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило відповідача про відсутність у нього бюджетних асигнувань для здійснення виплат на виконання судових рішень щодо стягнення інфляційних збитків. Також зазначило, що виконання має здійснюватися органами Казначейства за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (а.с. 45).

Листом 04-14-10/2828 від 07.04.2025 Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області повідомило позивачу, що Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі №340/3877/19 прийнято до обліку та виконання з 26.02.2025. У зв`язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів рахунків боржника через відсутність відкритих в органах Казначейства рахунків виконання виконавчого документа буде здійснено за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" в порядку черги, з урахуванням бюджетних асигнувань, передбачених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та наявної поточної заборгованості за попередніми у черзі рішеннями суду, які підлягають виконанню за вказаною програмою. Виконавчий лист зареєстровано у Реєстрі судових рішень, виконання яких гарантуються державою, та заборгованість по яким буде погашатись у третю чергу (а.с. 45зв.-46).

Відповідно до витягу з АРМ «Реєстр судових рішень», виконавчий лист ОСОБА_1 обліковується в реєстрі під номером 1538033 у третій черзі виконання (а.с. 46зв.)

Проте, до цього часу рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №405/3877/19 не виконано, а присуджені кошти позивачу не перераховані.

Судом також встановлено, що Державна казначейська служба України листом від 5-05-1-05/14952 від 05.06.2026 зверталась до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 на суму 8529,59 млн грн (а.с. 47).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закон №4901-VI.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація.

За приписами частин 1 та 2 статті 3 Закону України №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 3 Закону №4901-VI встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4901-VI виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

З метою реалізації пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4901-VI постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок №440), пунктом 2 якого передбачено, що боржник - це зазначений у рішенні суду або виконавчому документі суб`єкт, який повинен сплатити кошти або вчинити інші дії майнового характеру щодо особи, на користь чи в інтересах якої ухвалено це рішення.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку №440 рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Заявник подає органу державної виконавчої служби заяву про виконання рішення із зазначенням (щодо кожного рішення подається окрема заява): реквізитів рахунка в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачі платіжних послуг (у разі наявності - довідку банку, фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг), на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через операторів поштового зв`язку (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), якщо зазначений рахунок відсутній; місця реєстрації (проживання); номерів засобу зв`язку.

До заяви додаються: оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірена його копія); копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); копія паспорта громадянина України; документи, що підтверджують повноваження представника, оформлені відповідно до вимог законодавства (у разі залучення).

Для отримання повідомлень, передбачених пунктами 9 і 17 цього Порядку, у заяві може зазначатися адреса електронної пошти.

У разі подання органу державної виконавчої служби виконавчого документа заявник додає до нього копію судового рішення (за наявності).

У разі зміни способу і порядку виконання рішення, зміни стягувача за судовим рішенням на його спадкоємця (правонаступника) до виконавчого документа або рішення суду заявник додає відповідну ухвалу суду.

У разі зміни даних (у тому числі зміни реквізитів рахунка в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачі платіжних послуг, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через операторів поштового зв`язку) або внесення змін до документів, що подані згідно з цим пунктом, заявник повідомляє про це органу державної виконавчої служби.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з пунктами 47-51 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

У разі коли у виконавчих документах, які надійшли до Казначейства, визначено боржником Кабінет Міністрів України, у якого відсутні рахунки в Казначействі, безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів:

Казначейством, якщо боржником є державний орган;

державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

У рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

Отже, держава гарантує виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів. Відповідальним за виконання судових рішень, що гарантовані державою є Державна казначейська служба України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

При цьому, перерахування коштів стягувачу у тримісячний строк здійснюється Казначейством за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Відповідальність за порушення строків перерахування реалізується через спеціальний механізм компенсації, що виплачується за заявою стягувача лише після повного погашення основної заборгованості за судовим рішенням.

Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №405/3877/19 стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області інфляційні збитки внаслідок несвоєчасного виконання рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011, за період з червня 2015 року по квітень 2019 року в розмірі 36793,65 грн.

На виконання зазначеного судового рішення Кіровоградським окружним адміністративним судом 26.02.2025 було видано виконавчий лист № 405/3877/19, який позивачем того ж дня пред`явлено для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області.

Головним управлінням Казначейства, в межах повноважень, встановлено, що у боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не має відкритих рахунків в органах Казначейства з яких може бути стягнуто кошти.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 04.03.2025 №1100-0801-5/13437 повідомлено відповідача про неможливість виконання рішення суду у справі № 405/3877/19 через відсутність бюджетних призначень для виплати стягнутих сум за судовими рішеннями.

Таким чином, виконавчий лист перебуває на обліку (виконанні) у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504040.

Частина друга статті 95 Конституції України визначає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до статті 96 Конституції України, Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України.

Згідно зі статтями 116, 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України розробляє проєкт закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Абзацом шостим пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4901-VI встановлено, що бюджетні асигнування на погашення заборгованості" визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з АРМ «Реєстр судових рішень», виконавчий лист ОСОБА_1 обліковується в реєстрі під номером 1538033 у третій черзі виконання, по черговості надходження виконавчих документів 247402, сума коштів за судовими рішеннями, що надійшли раніше значиться 8 097 788 368,70 грн (а.с. 46зв.)

За змістом листа Державної казначейської служби України №5-05-1-05/14952 від 05.06.2026 станом на 05.06.2026 на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» перебуває 272 604 судових рішень на загальну суму понад 8589,60 млн грн, для виконання яких Казначейству не вистачає щонайменше 8529,59 млн грн (а.с. 47).

Отже, наявна заборгованість за виконавчими листами може бути погашена після виконання судових рішень, які обліковуються за попередньою чергою та/або надійшли на виконання раніше, ніж зазначене рішення.

Разом з тим, суд зазначає, що пункт 49 Порядку №845 передбачає, що коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає Міністерству фінансів (далі - Мінфін) пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

У відповідних правовідносинах Казначейство та відповідач, як його структурний підрозділ, є винятково виконавцем судових рішень та має можливість списати кошти державного бюджету в тому розмірі, в якому вони передбачені Верховною Радою України у Законі про Державний бюджет України.

Відповідний висновок викладений у постановах Касаційного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі №804/3242/17, від 25.07.2018 у справі №466/3828/17, від 15.05.2019 у справі №688/4324/17, від 13.08.2020 у справі №818/1653/17, від 06.11.2019 у справі №803/1449/16.

Судом встановлено, що Державна казначейська служба України листом №5-05-1-05/14952 від 05.06.2026 зверталась до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040.

Окрім того, суд враховує, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" приймався в умовах воєнного стану, тому видатки державного бюджету першочергово були спрямовані на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Суд погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Однак у контексті встановлених у цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів трьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган або підприємство, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області допустило протиправну бездіяльність.

Також слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 30.04.2020 по справі №804/2076/17 сформована правова позиція, за якою сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

З огляду на викладене, підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №405/3877/19 від 02.05.2024, судом не встановлено, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог щодо стягнення з Головного управління Казначейства основної суми боргу в розмірі 36793,65 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з виконавчого листа у справі №405/3877/19, боржником у відповідному зобов`язанні щодо сплати 36793,65 грн інфляційних збитків є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Відповідно, саме на цей орган покладено матеріально-правовий обов`язок перед кредитором (позивачем) щодо виплати зазначених коштів.

У спірних правовідносинах Головне управління Казначейства не є стороною основного зобов`язання і не є боржником перед позивачем.

Органи Казначейства здійснюють виконання судових рішень та в межах наданих повноважень здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету (за бюджетною програмою КПКВК 3504040).

Заявлена ??позивачем вимога про стягнення основної суми боргу з відповідача фактично спрямована на зміну способу та порядку виконання раніше ухваленого судового рішення у справі №405/3877/19. Задоволення такої вимоги означало б безпідставне покладення майнового зобов`язання на державний орган, який не є боржником у цих правовідносинах.

Крім того, не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, слід зазначити таке.

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід засувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

У спірних правовідносинах між сторонами відсутні цивільно-правові правовідносини, що обумовлює відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними. Також, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №405/3877/19 від 02.05.2024.

Таким чином, в цій справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 ЦК України як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 в адміністративній справі №807/542/17.

Разом з тим, основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок виконання судового рішення у справі №405/3877/19, є Закон №4901-VI.

Відповідно до статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно із пунктом 50 Порядку №845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів:

Казначейством, якщо боржником є державний орган;

державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Таким чином, якщо держава протягом трьох місяців не виконає судове рішення, вона гарантує сплату стягувачу лише компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Разом з тим, для виникнення права на отримання компенсації не достатньо лише факту порушення Казначейством строків виконання судового рішення, за яким стягуються кошти з Державного бюджету України. З 16.03.2018 норма пункту 50 Порядку № 845 встановлює, що компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів.

Отже, у разі порушення встановленого законом строку перерахування коштів за рішенням суду для отримання компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми стягувач має звернутися до органу Державної казначейської служби і відповідною заявою, без якої обов`язок в останньої самостійно нарахувати компенсацію, передбачену статтею 5 Закону №4901-VI не виникає.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29.05.2025 у справі №580/3002/23.

При цьому, за обставинами даної справи стягувач не звертався до відповідача із заявою нарахування компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів, та у її нарахуванні йому не було відмовлено.

Таким чином, вимоги про стягнення з Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої суми боргу задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства, встановлених обставин справи та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки відповідачем в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправної бездіяльності, а відтак його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певних дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 червня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) .

Відповідач - Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 37918230, проспект Винниченка, 1а, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК