Ухвала суду № 137595816, 22.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"22" червня 2026 р. справа № 300/4254/26

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» до Державної податкової служби України, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В:

18.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковель» (далі ТОВ «Буковель», позивач) звернулося до суду із позовною заявою до Державної податкової служби України, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить визнати протиправним та скасувати Наказ ДПС України від 29.05.2026 №395 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Буковель», а також визнати протиправним та скасувати Наказ Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України №98 від 05.062026 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Буковель» (код ЄДРПОУ 40628724).

При цьому, 19.06.2026 позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у справі виконання Наказу ДПС України від 29.05.2026 №395 та Наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України №98 від 05.06.2026 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Буковель» (код ЄДРПОУ 40628724);

заборони до набрання законної сили судовим рішенням у справі Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) проводити позапланову документальну перевірку ТОВ «Буковель» (код ЄДРПОУ 40628724) за період з 01.01.2021 по 30.09.2025.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що на даний час відповідач, всупереч не допуску, намагається проводити позапланову документальну перевірку та вручив запит від 09.06.2026 №2058/6/33-00-07-02 про надання документів, а складання акту перевірки фактично унеможливить реалізацію прав позивача на оскарження такого наказу, бо останній після проведення контролюючим органом перевірки буде реалізований шляхом складання акту перевірки. За доводами позивача, у випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даній справі відповідачем буде проведено незаконну позапланову перевірку, а права позивача (зокрема, гарантії відсутності незаконного втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду) залишаться незахищеними. Поряд з цим, реалізація податковим органом своїх функцій податкового контролю шляхом проведення документальної позапланової виїзної перевірки може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а саме: до протиправного донарахування податкових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведених приписів, суд розглянувши заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та при її вирішенні, виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Забезпечення адміністративного позову це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі №826/14951/18).

Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. А заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №580/244/23.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суд також зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Суд також вказує, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

Проаналізувавши мотиви, якими представник позивача обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, з огляду на таке.

У розглядуваній справі предметом спору є перевірка і надання оцінки щодо правомірності спірних Наказів ДПС України від 29.05.2026 №395 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Буковель» та Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України №98 від 05.062026 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Буковель» (код ЄДРПОУ 40628724).

При цьому, як слідує із заяви про забезпечення позову, позивач просить зупинити виконання Наказу ДПС України від 29.05.2026 №395 та Наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України №98 від 05.06.2026 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Буковель» (код ЄДРПОУ 40628724) та заборонити Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України проводити позапланову документальну перевірку ТОВ «Буковель» (код ЄДРПОУ 40628724) за період з 01.01.2021 по 30.09.2025.

Суд зазначає, що обраний засіб забезпечення позову шляхом зупинення виконання спірних наказів, а також заборона Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України проводити позапланову документальну перевірку ТОВ «Буковель» на підставі спірного наказу є фактичним вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, направлений не на саме рішення, а на наслідки його виконання.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

ТОВ «Буковель» не довело існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди до ухвалення рішення у цій справі, а вказало лише на ймовірні негативні наслідки, які, на думку позивача, можуть настати внаслідок незабезпечення позову.

В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені у майбутньому.

Крім того, суд зауважує, що на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваних рішень суб`єктів владних повноважень, оскільки встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що, як уже зазначено вище, є неприпустимим на цій стадії судового процесу.

Також суд не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірних наказів може убезпечити ТОВ «Буковель» від понесення майнових витрат (у разі необхідності оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки), проте суд враховує, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі наказу.

Суд також звертає увагу, що за своєю сутністю саме лише проведення перевірки не створює незворотних наслідків, не зупиняє господарську діяльність платника податків; у разі виявлення у ході такої перевірки порушень платник не позбавлений права захистити свої права у випадку їх порушення, зокрема, шляхом судового оскарження наслідків такої перевірки із зазначенням, в тому числі, обставин про процедурні порушення при призначенні перевірки.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 01.07.2025 по справі №160/25408/24.

Суд звертає увагу, що заявником не визначено конкретних прав та/або інтересів, які можуть бути порушенні в разі не вжиття заходів забезпечення позову, наведених у відповідній заяві про забезпечення позову. В той час, як обставини, на які посилається ТОВ «Буковель» та чинні документи станом на час звернення заявника із клопотанням про забезпечення позову свідчать більше про обґрунтування позову, а не заяви про забезпечення позову.

Окрім цього, ТОВ «Буковель» не зазначено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який наведено у поданій заяві, може призвести чи істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, враховуючи наявне у заявника право не допускати податковий орган до перевірки у разі, якщо він вважає, що Наказ, на підставі якого буде здійснюватися перевірка, є протиправним. Більше того, заявник має право оскаржувати рішення, винесенні за результатами такої перевірки, у тому числі з підстав протиправності Наказу на перевірку, і оцінку в казаним обставинам суд буде надавати під час розгляду справи по суті вказаних позовних вимог, що в свою чергу забезпечить можливість відновлення можливого порушення прав та інтересів заявника.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обсяг заявлених позовних вимог, виходячи з принципу співмірного вжиття заходів забезпечення позову, та з огляду на приписи статті 150 КАС України, за відсутності обґрунтованих підстав та доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» до Державної податкової служби України, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування наказів відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.