Ухвала суду № 137595369, 19.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

19 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3549/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гаврилко С.Є., вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Мукачівського міськрайонного суду в особі керівника апарату суду, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мукачівського міськрайонного суду в особі керівника апарату суду (89601, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Андрія Літуна, 13, код ЄДРПОУ 37358617), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 30, код ЄДРПОУ 26213408), в якому просить: « 1. Визнати протиправним та скасувати наказ від 17.12.2025 року № 63/02.3-03 «Про звільнення з посади начальника відділу документального забезпечення (канцелярія) ОСОБА_1 Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області та поновлення на займаній посаді; 2. Стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу; 3. Здійснити виплату компенсації всіх сум ненарахованих при звільненні працівникові; 4. Відшкодувати суму за час затримки при звільненні.».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року даний позов було залишено без руху та надано позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме позивачу необхідно було подати мотивовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог в частині вимог, що стосуються визнання протиправним та скасування наказу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2025 року № 63/02.3-03 «Про звільнення ОСОБА_2 », поновлення на займаній посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

05 червня 2026 року позивач на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, відповідно до якої зазначила, що в січні 2026 року вже зверталася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2025 року № 63/02.3-03, однак рішенням від 16 березня 2026 року їй було відмовлено у задоволенні позовних вимог. В подальшому позивач неодноразово зверталася до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу від 17 грудня 2025 року № 63/02.3-03, поновлення на займаній посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації всіх сум перерахованих при звільненні, однак позивачу було відмовлено у відкритті провадження, оскільки вказаний спір підсудній Закарпатському окружному адміністративному суду. У зв`язку із тим, що ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2026 року було відмовлено у відкритті провадження у вищевказаній справі, позивач вважає, що звернулася із даним позов до суду в місячний строк.

Статтею 122 частинами 1, 2 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 122 частиною 5 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Початок місячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов`язково. Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 05 липня 2018 року по справі №810/384/17.

Отже, законодавством передбачено, що у разі, якщо особа мала реальну можливість дізнатись про порушення свого права, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Позивач оскаржує, зокрема наказ Мукачівського міськрайонного суду від 17 грудня 2025 року № 63/02.3-03 «Про звільнення ОСОБА_2 », водночас, з даним позовом до суду позивач звернулася лише 19 травня 2026 року, тобто із пропуском місячного строку звернення до суду.

Отже, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого статтею 122 частиною 5 КАС України строку звернення до суду.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Як вбачається із КП «Діловодство спеціалізованого суду» 16 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом, зокрема про визнання протиправним та скасування наказу від 17 грудня 2025 року № 63/02.3-03 «Про звільнення Лариси Шелемби» та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу документального забезпечення (канцелярія) Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/188/26 від 16 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Звертаючись із позовом у справі № 260/188/26, позивачем було самостійно долучено до позовної заяви оскаржуваний наказ від 17 грудня 2025 року № 63/02.3-03.

Окрім того, у тексті позовної заяви (справа № 260/188/26), позивач вказала, що 22 грудня 2025 року зверталася до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області зі скаргою про визнання протиправним та скасування наказу від 17 грудня 2025 року № 63/02.3-03, проте відповіді на таку отримано позивачем не було.

Таким чином, починаючи, як мінімум, з 22 грудня 2025 року позивач був обізнаний про існування оскаржуваного нею наказу, оскільки в цю дату, як зазначив позивач, скаржився на його протиправність відповідачеві.

Однак, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом лише 19 травня 2026 року тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 частиною 5 КАС України.

При цьому необхідно зазначити, що наявність судових рішень з приводу, зокрема оскарження наказу від 17 грудня 2025 року № 63/02.3-03 не змінює моменту, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 вказав, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Водночас, як зазначив Верховний Суд, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

Водночас, Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №9901/325/19 вказала, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

До того ж, суд зауважує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу.

З урахуванням наведеного, суддя дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, клопотання про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Тому позовна заява в частині позовних вимог, що стосується визнання протиправним та скасування наказу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2025 року № 63/02.3-03 «Про звільнення Лариси Шелемби», поновлення на займаній посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає поверненню позивачу на підставі статті 169 частини 4 пункту 9 КАС України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.

Відповідно до статті 123 частини 2 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно статті 169 частини 4 пункту 9 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведене дану позовну заяву через пропуск строку звернення до суду необхідно повернути позивачу в частині позовних вимог в частині позовних вимог, що стосуються визнання протиправним та скасування наказу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2025 року № 63/02.3-03 Про звільнення ОСОБА_2 », поновлення на займаній посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У період з 01 червня 2026 року по 12 червня 2026 року головуючий суддя Гаврилко С.Є. перебував у відпустці. У період з 15 червня 2026 року по 18 червня 2026 року перебував в тимчасовій непрацездатності. 19 червня 2026 року перший робочий день.

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 122, 123, 241, 243, 248 КАС України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мукачівського міськрайонного суду в особі керівника апарату суду (89601, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Андрія Літуна, 13, код ЄДРПОУ 37358617), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 30, код ЄДРПОУ 26213408) в частині позовних вимог що стосуються визнання протиправним та скасування наказу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2025 року № 63/02.3-03 «Про звільнення ОСОБА_2 », поновлення на займаній посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.Є. Гаврилко