Рішення № 137594741, 22.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокуСправа №160/3688/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ухилення від обчислення розміру моєї пенсії виходячи з отриманого заробітку з 17.04.1992 до 11.12.2002 за період роботи в СХП «Овощевод» (с. Коряки Елизовского района Камчатской области рф) (мовою оригіналу) на підставі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №262 від 18.11.2021, №263 від 18.11.2021, №264 від 18.11.2021, виданих ТОВ СП «Овощевод» відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців підряд по 30.06.2000;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 , виходячи з заробітку за період з 17.04.1992 до 11.12.2002 відповідно до довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №262 від 18.11.2021, №263 від 18.11.2021, №264 від 18.11.2021, виданих ТОВ СП «Овощевод» (с. Коряки Елизовского района Камчатской области рф) (мовою оригіналу) відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців підряд по 30.06.2000 з 12.01.2026 (дня звернення до відповідача з відповідною заявою).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 24.10.2024. Також, позивач вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №160/1919/25, серед іншого, зобов`язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 період роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , виданої (заповненої) 02.09.1986 за записами №10-№13 в СХП «ОВОЩЕВОД» з 24.10.2024. Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 10.10.2025 №52134-38874/Р-01/8-0400/25 позивача повідомлено, що рішення суду взято в обробку та буде виконано відповідно до покладених судом зобов`язань. 12.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру пенсії на підставі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, виданих ТОВ СП «ОВОЩЕВОД» відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) з врахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяці підряд 30.06.2000. Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.02.2026 №12494-3292/Р-01/8-0400/26 позивача повідомлено про незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 17.04.1992 до 11.12.2002 на території російської федерації, оскільки Україна вийшла із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. При цьому, відповідно до долученого розрахунку стажу, даний період пенсійним органом врахований до страхового стажу позивача. Також, позивач наголошує, що відповідачем не проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі наданих довідок про заробітну плату, а також не зазначено підстав відмови у проведенні такого перерахунку. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач відзив до суду не подав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

За принципом екстериторіальності заява була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області та рішенням від 24.10.2024 №045650020027 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №160/1919/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області №045650020027 від 31.10.2024 в частині відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 17.04.1992 до 11.12.2002 відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.09.1986 за №№ 10 - 13 в СГП «Овощевод» (с. Коряки Елізовського району Камчатської області);

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, викладеної у формі листа № 3319-878/Р- 01/8-0400/25 від 20.01.2025, у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_2 періоду роботи з 17.04.1992 до 11.12.2002 відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.09.1986 за №№ 10-13 в СГП «Овощевод» (с. Коряки Елізовського району Камчатської області);

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 , виданої (заповненої) 02.09.1986 за записами №.№10-13 в СГП «Овощевод» (с. Коряки Елізовського району Камчатської області) з 24.10.2024.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 залишено без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №160/1919/25 набрало законної сили 05.08.2025.

На виконання вказаного рішення суду, ОСОБА_1 з 24.10.2024 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

12.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив розрахувати розмір його пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, виданих ТОВ СП «ОВОЩЕВОД» відповідно до статті 40 Закону №1058-IV з врахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяці підряд 30.06.2000.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.02.2026 №12494-3292/Р-01/8-0400/26 позивача повідомлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зарахований період роботи з 17.04.1992 до 11.12.2002 на території російської федерації, оскільки Україна вийшла із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, отже її положення не діють та, відповідно, відсутні підстави для зарахування вищезазначеного періоду роботи.

Разом з цим, згідно з копією розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , період з 17.04.1992 до 11.12.2002 зарахований до страхового стажу позивача.

Матеріали справи містять копії таких документів:

- архівної довідки ТОВ СП «ОВОЩЕВОД» ТОВ СП «ОВОЩЕВОД» від 18.11.2021 № 264, виданої ОСОБА_1 , відповідно до якої наведено відомості про розмір заробітної плати позивача за періоди з квітня до грудня 1992 року, з січня до грудня 1993 року, з січня до грудня 1994 року, з січня до грудня 1995 року та з січня до грудня 1996 року;

- архівної довідки ТОВ СП «ОВОЩЕВОД» від 18.11.2021 № 264, виданої ОСОБА_1 , відповідно до якої наведено відомості про розмір заробітної плати позивача за періоди з січня до грудня 1997 року, з січня до грудня 1998 року, з січня до грудня 1999 року, з січня до грудня 2000 року, з січня до грудня 2001 року та з січня до грудня 2002 року.

Втім, пенсійним органом не проведено обчислення пенсії позивача з урахуванням довідок про заробітну плату ТОВ СП «ОВОЩЕВОД» від 18.11.2021 №264, від 19.11.2021 №263.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії та врахуванні до заробітку для обчислення пенсії архівні довідки від 18.11.2021 №264, від 19.11.2021 №263 протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1911 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

Статтею 65 Закону №1788-XII визначено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, згідно якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи, починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Такими первинними документами є: розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості по заробітній платі, особові рахунки по заробітній платі або ж платіжні відомості по заробітній платі.

Таким чином, у разі надання особою заяви на призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01.07.2000, зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розміру пенсії тільки після обов`язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058-ІV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1).

У додатку №1 до Порядку №22-1 передбачено, що в довідці про заробітну плату повинно бути зазначено назви первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якими можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

Згідно з пунктом 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відповідно до пункт 4.2. Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

З аналізу наведених норм слідує, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Відповідно до частини 1 статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія.

Тому, в разі сумніву в розмірі заробітної платні, яка враховується при обчисленні пенсії, пенсійний орган має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив розрахувати розмір його пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, виданих ТОВ СП «ОВОЩЕВОД» відповідно до статті 40 Закону №1058-IV з врахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяці підряд 30.06.2000.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.02.2026 №12494-3292/Р-01/8-0400/26 не надано інформації з приводу питання обчислення пенсії на підставі наданих позивачем довідок.

В свою чергу, відповідач вказав, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зарахований період роботи з 17.04.1992 до 11.12.2002 на території російської федерації, оскільки Україна вийшла із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, отже її положення не діють та, відповідно, відсутні підстави для зарахування вищезазначеного періоду роботи.

Разом з цим, згідно з копією розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , період з 17.04.1992 до 11.12.2002 зарахований до страхового стажу позивача.

Окремо суд звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

13.03.1992 Україна стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (далі - Угода).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

В силу положень статті 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Проте суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.

Як було зазначено вище, у листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.02.2026 №12494-3292/Р-01/8-0400/26 не надано інформації з приводу питання обчислення пенсії на підставі наданих позивачем довідок від 18.11.2021 №264, від 19.11.2021 №263.

Водночас судом встановлено, що зазначені довідки містять відомості про суми заробітної плати позивача, які можуть бути враховані при обчисленні пенсії, із помісячною розшифровкою заробітку за відповідні періоди. Крім того, довідки підписані уповноваженими посадовими особами та скріплені печаткою підприємства, що свідчить про їх належне оформлення.

Отже, надані позивачем документи містять необхідні відомості для вирішення питання щодо врахування зазначеного заробітку при обчисленні пенсії, тоді як відповідачем не наведено мотивів, з яких такі довідки не були взяті до уваги або не могли бути використані для здійснення відповідного розрахунку.

За умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Суд зазначає, що проведення відповідних перевірок поданих документів та перевірки інформації, поданої для призначення пенсії, передбачені законодавством та належать до його компетенції.

При цьому суд зауважує, що виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не неможливість проведення перевірки, є підставою для неврахування довідки.

Будь-яких посилань на невідповідність довідок чинному законодавству (або їх недостовірності) відповідач не навів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.06.2020 у справі №265/4170/17.

Крім того, суд зауважує, що пенсійним законодавством визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, а тому, останні мають виключну компетенцію в даних питаннях.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, належним способом захисту прав позивача є, зокрема, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з урахуванням архівних довідок від 18.11.2021 №264, від 19.11.2021 №263, виданих ТОВ СП «ОВОЩЕВОД».

Також суд зазначає про передчасність вимог позивача щодо здійснення перерахунку пенсії.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем прийнято рішення за результатами розгляду поданих позивачем архівних довідок від 18.11.2021 № 264 та від 19.11.2021 № 263 щодо можливості їх врахування при обчисленні пенсії

Відтак, вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії є передчасними, оскільки на час розгляду справи відсутнє рішення суб`єкта владних повноважень, яке б свідчило про вирішення питання щодо врахування спірних довідок при обчисленні пенсії.

Щодо довідки від 18.11.2021 № 262, на яку посилається позивач як на документ, що підлягає врахуванню при обчисленні пенсії, суд зазначає таке.

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що вона не містить відомостей про розмір заробітної плати позивача, суми нарахованого заробітку чи інші дані, необхідні для обчислення пенсії. Натомість вказаний документ містить інформацію щодо перейменування підприємства.

Отже, довідка від 18.11.2021 № 262 за своїм змістом не є довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії та не може бути використана як документ, що підтверджує заробіток позивача за відповідні періоди роботи. У зв`язку з цим доводи позивача щодо необхідності врахування зазначеної довідки при обчисленні розміру пенсії є безпідставними.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією №0030710027 від 11.02.2026.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у нерозгляді питання щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітку, отриманого за період роботи у ТОВ СП «ОВОЩЕВОД» з 17.04.1992 до 11.12.2002, на підставі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 19.11.2021 №263 та від 18.11.2021 №264, виданих ТОВ СП «ОВОЩЕВОД» відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути питання щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 19.11.2021 №263 та від 18.11.2021 №264, виданих ТОВ СП «ОВОЩЕВОД», та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар