Рішення № 137594594, 22.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокуСправа №160/13522/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно нездійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 по 28.02.2021 року та виплачених у березні 2021 року протиправною;

здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 по 28.02.2021 року виплачених разом із затримкою у березні 2021. Розрахунок компенсації здійснити шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки до виплати у березні 2021 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

виплатити загальну суму компенсації втрати частини доходів з нарахуванням індексу інфляції та 3% річних, від простроченої суми, за весь час прострочення - з березня 2021 року до моменту виконання судового рішення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що в межах судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/2533/20 за період з 07.10.2009 по 28.02.2021 року доплата пенсії була виплачена відповідачем на відділення «Укрпошти» лише у березні 2021. При цьому до виплаченої суми не було включено компенсацію втрати частини доходів через несвоєчасну виплату пенсії із індексом інфляції та 3% річних, від простроченої суми, за весь час прострочення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року відкрито провадження у справі №160/13522/2/56, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом доставлення 22.04.2026 до його електронного кабінету ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Ухвалою суду від 16.04.2026 продовжено строк розгляду справи на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 - перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримувала пенсію за віком.

08.03.1998 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, внаслідок чого виплата пенсії була припинена.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про відновлення виплати пенсії, в якій було відмовлено.

Відмова Головного управління Пенсійного фонду була оскаржена позивачем до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 у справі №160/2533/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у поновленні пенсії, яке викладене у листі від 13.02.2020 року №531/02.16-20.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення ОСОБА_1 та виплату пенсії за віком з 15 січня 2020 р., відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 е рішення суду першої інстанції було змінено в частині дати поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , а саме - з 07 жовтня 2009 р.

В подальшому позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 (залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025) прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08 листопада 2024 р., із урахуванням уточнень від 11 грудня 2024 р., про виконання рішення у справі №160/2533/20, та завершено процедуру судового контролю за виконанням рішення.

Позивач вказує, що зі звіту відповідача від 07.11.2024 вбачається, що виплачена у березні 2021 сума у розмірі 74 422,71 грн. є пенсією за період з 07.10.2009 по 28.02.2021 року. При цьому, до виплаченої суми не включено компенсацію втрати частини доходів через несвоєчасну виплату пенсії.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача по невиплаті компенсації втрати частини доходів через несвоєчасну виплату пенсії із індексом інфляції та 3% річних, від простроченої суми, за весь час прострочення, вважаючи її протиправною, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів звернувся до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За визначенням у ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (Закон № 2050-ІІІ) і Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (Порядок № 159).

Статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

За п. 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому, право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ і Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12.06.2019 у справі № 425/38/17, від 21.06.2018. у справі №523/1124/17, від 19.09.2019 у справі №522/9778/16-а, від 17.09.2020 у справі №300/544/19.

За ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (ст. 6 Закону №2050-III).

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Пунктами 3 та 4 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Обчислення суми компенсації передбачене Порядком №159 кореспондується з ст.3 Закону №2050-III, в якому зазначено, що обчислення суми компенсації шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-III).

Таким чином, недоотримання позивачем сум пенсії за період з 07.10.2009 по 28.02.2021 відбулось з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом:

визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року по 28.02.2021 року та виплачених у березні 2021 року ;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року по 28.02.2021 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Щодо позовних вимог в частині виплатити загальну суму компенсації втрати частини доходів з нарахуванням індексу інфляції та 3% річних, від простроченої суми, за весь час прострочення - з березня 2021 року до моменту виконання судового рішення, відповідно до ст. 625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 і ч.1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведеної норми, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд враховує, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Вказане відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

За позицією Верховного Суду у постанові від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570, за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач у позовній заяві обґрунтовує вказану позовну вимогу тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання встановленого в Законі, таким чином він зобов`язаний виконати його - нарахувати та виплатити компенсацію з нарахуванням індексу інфляції та 3% річних, від простроченої суми, за весь час прострочення до моменту виконання судового рішення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Такі доводи відхиляються судом.

Як положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і положення ч. 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у кореспонденції із нормами Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" запроваджують рівнозначні та однакові за правовою природою міри майнової відповідальності за вчинення одного і того ж діяння - порушення суб`єктом владних повноважень строку проведення грошового платежу з виплати пенсії.

Відтак, у силу приписів ст.61 Конституції України положення наведених норм закону не можуть застосовуватись одночасно, а пріоритет у застосуванні належить віддати положенням ч. 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у поєднанні із положеннями Закону України від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" як спеціальним нормам права у сфері пенсійного забезпечення.

У постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

За наведених законодавчих норм, які регулюють спірні відносини і обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем і Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як суб`єктом владних повноважень. Між сторонами у справі відсутні договірні зобов`язання щодо нарахування та виплати пенсії, оскільки вказане питання, а саме - своєчасна виплата пенсії, врегульоване спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відсутнє цивільно-правове порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 29.04.2025 у справі №580/9536/23, компенсація пенсіонерам втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, врегульовані спеціальним законом - Законом України № 2050-ІІІ, а тому норми статті 625 ЦК України в такому випадку не застосовуються.

Таким чином, в цій справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 ЦК України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних відносин.

Підстави для стягнення на користь позивача суми 3% річних та втрат від інфляції відсутні.

Позивач в прохальній частині позовних вимог просить також встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Суд відмовляє позивачу у задоволенні даного клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки в даному випадку такі вимоги є передчасними, враховуючи наступне.

За приписами ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом наведеної норми суд на власний розсуд приймає рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконувати в рамках законодавства.

Позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 5 ст.382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, тому суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.

За приписами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією ІD 6645-0630-5646-6695 від 16.04.2026.

Суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 484,48 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд., 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року по 28.02.2021 року та виплачених у березні 2021 року 05.12.2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування і виплатити ОСОБА_1 (( АДРЕСА_1 ); ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 року по 28.02.2021 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

В решті позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд., 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона