Ухвала суду № 137594166, 22.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

22 червня 2026 р. Справа № 120/9268/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії №103/3819 від 19 травня 2022 року ОСОБА_1 , на підставі статей 74А, 40В, графи ІІ Розкладу хвороб, військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Однак, у застосунку «РЕЗЕРВ+» позивачем виявлено інформацію про те, що він перебуває на військовому обліку у статусі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та відповідно до постанови ВЛК від 02.04.2019 року є «Придатним» до військової служби. 28.05.2026 року ОСОБА_1 направив заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення ними відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку.

Однак, на вказану заяву ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов лист за №6862 від 03.06.2026 року, згідно з яким позивачу запропоновано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою постановки його на військовий облік.

Позивач із зазначеною бездіяльністю не погоджується, вважає її протиправною, а тому звернувся до суду.

Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії, пов`язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , окрім внесення інформації в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №120/9268/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Також, представник позивача зауважив, що ОСОБА_2 вручено повістку №773362 від 14.06.2026, якою зобов`язано позивача з`явитись з метою: уточнення своїх облікових даних 24.06.2026 о 14:00.

Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Як слідує із прохальної частини позовної заяви, предметом оскарження в межах даного адміністративного позову є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_3 , а саме про визнання його непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку згідно з довідкою ВЛК за №103/3819 від 19.05.2022.

При цьому, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник зазначає, що невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв`язку із вчиненням відповідачем дій по мобілізації. Забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов`язків позивача до розгляду справи по суті, оскільки відносно останнього може бути прийняте рішення про переміщення до військової частини, в тому числі в зону бойових дій, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та значно ускладнить виконання рішення суду.

Втім, такі доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Більше того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.

В цьому контексті варто врахувати і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

На переконання суду відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не має наслідком того, що позивач безальтернативно буде призваний на військову службу.

Щодо посилань представника позивача про те, що відповідач сформував повістку, якою зобов`язав позивача з`явитись з метою уточнення своїх облікових даних, суд зазначає що сам по собі факт зміни облікової категорії та вручення повістки для уточнення облікових даних не свідчить про безпосереднє прийняття рішення про призов позивача на військову службу та його відправлення до військової частини, що є завершальними етапами процедури мобілізації.

Відтак, твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.

Інші обставини, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, підлягають з`ясуванню під час розгляду справи за поданою позивачем позовною заявою.

Підводячи підсумок вищевикладеному суд враховує, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Наведені заявником доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, доходжу висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, відтак, в задоволенні заяви позивача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович