Ухвала суду № 137594163, 22.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Вінниця

22 червня 2026 р. Справа № 120/1207/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши заяву про забезпечення позову в справі за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує на протиправність постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 23.01.2026 №03 про застосування до Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» штрафу згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» в розмірі 36 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 119 808,00 грн.

Представником позивача 19.06.2026 подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що 16.06.2026 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №81258276 з примусового виконання постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 23.01.2026 №03.

Заявник звертає увагу, що відкриття виконавчого провадження створює реальну загрозу фактичного стягнення з позивача не лише спірної суми штрафу у розмірі 119 808,00 грн, а й виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Водночас, як вказує представник позивача, зупинення стягнення лише забезпечує збереження існуючого становища сторін до ухвалення судового рішення та унеможливлює виникнення негативних наслідків примусового виконання акта, законність якого є предметом судового розгляду.

За наведених обставин заявник вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 23.01.2026 №03 про застосування до Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» штрафу у розмірі 119 808,00 грн, що здійснюється в межах виконавчого провадження №81258276, відкритого Першим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/1207/26.

Частинами 1-3 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Враховуючи достатність наданих заявником пояснень та доказів суд вважає можливим здійснити розгляд заяви в письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

Отже, за змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з заявленими позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

За обставинами цієї справи, позивачем оскаржується постанова Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 23.01.2026 №03 про застосування до Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» штрафу згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» в розмірі 36 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 119 808,00 грн.

З доданих позивачем до заяви про забезпечення позову доказів встановлено, що головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №81258276 з примусового виконання постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 23.01.2026 №03 про стягнення штрафу в сумі 119 808,00 грн.

Отже, в межах виконавчого провадження №81258276 здійснюється примусове виконання на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 23.01.2026 №03, яка є предметом судового оскарження в цій справі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.

Статтею 10 Закону №1404 встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII визначено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що подальше проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №81258276 може призвести до того, що в разі задоволення судом позовних вимог за результатами розгляду даної адміністративної справи, позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права, у тому числі щодо повернення примусово стягнутих коштів, зокрема шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень.

На думку суду, належним заходом забезпечення позову є зупинення, до набрання законної сили судовим рішенням в справі №120/1207/26, стягнення на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 23.01.2026 №03 про застосування до Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» штрафу згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» в розмірі 36 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 119 808,00 грн, яке здійснюється в межах виконавчого провадження №81258276, що відкрито 16.06.2026 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пращуком Вадимом Володимировичем.

Обрання такого способу забезпечення позову є логічним, а не вжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів позивача, у разі задоволення позову.

У свою чергу, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів стягувача чи інших осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача про забезпечення адміністративного позову та наявність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" задовольнити.

Зупинити, до набрання законної сили судовим рішенням по справі №120/1207/26, стягнення на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 23.01.2026 №03 про застосування до Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» штрафу згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» в розмірі 36 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 119 808,00 грн, яке здійснюється в межах виконавчого провадження №81258276, що відкрито 16.06.2026 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пращуком Вадимом Володимировичем.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини 3 статті 156 КАС України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали надіслати учасникам справи, а також для негайного виконання Першому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, ЄДРПОУ 33126849).

Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (вул. Праведників світу, 19, м. Вінниця, ЄДРПОУ 40310643).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна