Ухвала суду № 137593865, 22.06.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 707/1897/26

Провадження № 2/712/4438/26

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви

про забезпечення позову

22 червня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Пономаря В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Леськівської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Леськівської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків.

Разом із заявою про усунення недоліків позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового порядку його участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Заява мотивована тим, що у провадженні суду перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини та встановлення порядку спілкування. На думку заявника, відповідачка фактично перешкоджає його спілкуванню із сином, тривалий час не забезпечує можливості бачитися з дитиною, внаслідок чого існує ризик втрати емоційного зв`язку між батьком і дитиною та ускладнення ефективного захисту його батьківських прав.

Позивач зазначає, що не бачив сина протягом восьми місяців, сумлінно виконує обов`язок щодо утримання дитини, сплачує аліменти, однак за відсутності тимчасового судового порядку спілкування позбавлений реальної можливості брати участь у вихованні малолітнього сина. Також заявник посилається на логістичні та фінансові труднощі, пов`язані з необхідністю долати значну відстань до місця проживання відповідачки без гарантії побачення з дитиною.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом встановлення тимчасового графіка спілкування з дитиною щотижня з 09:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі за місцем проживання батька, визначити порядок передачі та повернення дитини, а також зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому та дитині перешкод у реалізації встановленого судом тимчасового порядку спілкування.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується, у тому числі встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 01.12.2025 у справі № 752/3128/25.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Наведені положення процесуального закону не свідчать про автоматичність застосування заходів забезпечення позову у кожному випадку звернення одного з батьків із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Заявник має довести не лише наявність спору між сторонами, а й існування реальної загрози істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту його прав у разі невжиття саме того заходу забезпечення позову, про який він просить суд.

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 посилається на блокування відповідачкою його спілкування з дитиною, психологічне відчуження дитини від батька, маніпулювання свідомістю малолітнього сина, а також на відсутність контакту з дитиною протягом восьми місяців.

Однак такі доводи заявника не підтверджені належними та достатніми доказами саме на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

Суд також враховує, що заявлений позивачем тимчасовий графік передбачає перебування малолітньої дитини з батьком щотижня з ранку п`ятниці до вечора неділі, тобто фактично охоплює всі вихідні дні кожного тижня. Такий графік не є мінімально необхідним тимчасовим заходом для збереження контакту між батьком і дитиною, а передбачає істотне втручання у звичний режим життя дитини та відповідачки, з якою дитина фактично проживає.

У постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 643/16210/17 зазначено, що визначення порядку участі батька у вихованні дитини в усі передвихідні та вихідні дні є неприйнятним, оскільки порушуються права дитини на спілкування з матір`ю у вільний від занять час. Хоча зазначений висновок сформульований під час вирішення спору по суті, він є релевантним і для оцінки співмірності заявленого заходу забезпечення позову, оскільки суд при вирішенні заяви має враховувати баланс інтересів обох батьків та першочергово найкращі інтереси дитини.

Заявлений ОСОБА_1 графік тимчасового спілкування фактично позбавляє дитину можливості проводити вихідні дні з матір`ю, не містить поступового механізму відновлення спілкування з батьком з урахуванням віку дитини та тверджень самого заявника про тривалу перерву у контакті, а також не обґрунтовує, чому саме такий обсяг спілкування є необхідним і співмірним на стадії забезпечення позову.

Враховуючи малолітній вік дитини, наявність спору між батьками, відсутність у матеріалах заяви належних доказів реального та безпосереднього ризику унеможливлення ефективного захисту прав позивача без вжиття заявленого заходу, а також надмірний характер запропонованого графіка спілкування, суд дійшов висновку, що заявлений спосіб забезпечення позову не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості, співмірності та збалансованості інтересів сторін і дитини.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином у заявленому ним обсязі, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 149, 150, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Леськівської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 22.06.2026.

Суддя В.О. Пономар