Рішення № 137593817, 15.06.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 2/712/1472/26

Справа № 712/17412/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі ШЕВЧЕНКО О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (адреса: м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного 12) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення, посилаючись на те, що КП «Черкасиводоканал» ЧМР надає населенню міста Черкаси послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до законодавства України, що регулює відносини, які виникають між виконавцями житлово-комунальних послуг та їх споживачами, зокрема і на будинок АДРЕСА_2 , який приєднаний до мережі централізованого водопостачання та водовідведення.

За адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано два споживачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (неповнолітній).

За даною адресою відсутній розподільний засіб обліку (квартирний лічильник) водопостачання. Нарахування за послуги водопостачання та водовідведення здійснюються згідно до затверджених нормативів водоспоживання, за встановленими тарифами з розрахунку відповідно до кількості споживачів.

Всупереч вимогам чинного законодавства, відповідач не виконує своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати коштів за водопостачання та водовідведення, внаслідок чого станом на 01.11.2025 року утворилася заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 7 919 грн. 71 коп.

Просить стягнути з відповідач на користь КП «Черкасиводоканал» борг на загальну суму 7 919 грн. 71 коп. та судові витрати по справі.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2025 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

29 січня 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, при розгляді справи просила врахувати пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснювалася.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами житлового законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, особовий рахунок № НОМЕР_1 за послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 відкритий на ім`я ОСОБА_2 .

За адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано два споживачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (неповнолітній).

За даною адресою відсутній розподільний засіб обліку (квартирний лічильник) водопостачання. Нарахування за послуги водопостачання та водовідведення здійснюються згідно до затверджених нормативів водоспоживання, за встановленими тарифами з розрахунку відповідно до кількості споживачів.

КП «Черкасиводоканал» ЧМР надає населенню міста Черкаси послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до законодавства України, що регулює відносини, які виникають між виконавцями житлово-комунальних послуг та їх споживачами.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач своєчасно та не в повному обсязі оплачує надані позивачем послуги, та у відповідності до наданого позивачем розрахунку, станом на 01.11.2025 року утворилася заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 7 919 грн. 71 коп.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказала, що позивачем не надано доказів фактичного надання послуг, зокрема даних про показники засобів обліку, актів зняття показників, актів приймання-передачі послуг або інших первинних документів, що унеможливлює встановлення реального обсягу споживання, та перевірки правильності нарахувань. Позивач не надав доказів укладення індивідуального договору з відповідачем, сам по собі факт проживання у житловому приміщенні не є доказом виникнення зобов`язань зі сплати коштів. Разом з тим, зазначила, що у разі, якщо суд дійде висновку про наявність між сторонами правовідносин, просила застосувати строк позовної давності, що охоплює період понад три роки до дня звернення позивача з позовом до суду.

Статтею 67, 68 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

З моменту надання послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу, в силу норм житлового законодавства, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у нього виникли правовідносини, які полягають у виконанні зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Відповідно до ст.ст. 156, 162 ЖК України плата за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить на праві приватної власності, здійснюється з затвердженими в установленому порядку тарифами. Власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг

Нарахування за користування послугами водопостачання та водовідведення проводиться виходячи з розміру затверджених тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку, відповідно до кількості осіб проживаючих за вказаною адресою.

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204св18).

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц, 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц, 18.12.2019 у справі № 522/2625/16-ц, 25.03.2020 у справі № 211/3347/18-ц, 18.05.2020 у справі № 176/456/17, Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8196/20 від 07.07.2020. Велика Палата Верховного Суду у справі № 712/8196/20 погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачку від обов`язку оплати за надані такі послуги.

Особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, якщо фактично користується (чи є намір користуватися) цими послугами. Обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникають у споживачів з моменту користування цими послугами.

У постановах Верховного Суду від 2 квітня 2020 р. у справі №757/29813/17-ц, від 25 червня 2020 року у справі 520/16591/16-ц сформульована правова позиція про те, що обов`язок по утриманню майна, включаючи обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг, покладається законом на відповідача як на власника частини квартири незалежно від факту його реєстрації чи проживання у житловому приміщенні.

Не зважаючи на відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг з позивачем, відповідач отримувала такі послуги і повинна їх оплачувати.

Тому відповідач є споживачем комунальних послуг (з водопостачання), що надаються позивачем. У зв`язку із зазначеним суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ЗУ«Про житлово-комунальні послуги», та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ України № 630 від 21 липня 2005 року.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.

Разом з цим, посилання відповідача щодо позовних вимог суд оцінює критично, оскільки надання послуг з водопостачання та водовідведення підтверджено наданими позивачем доказами. Відповідач до позивача з претензіями щодо неналежної якості житлово-комунальних послуг не звертався, об`єктивних доказів невиконання позивачем обов`язку з надання житлово-комунальних послуг суду не надав.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд, вирішуючи цю справу, має встановити чи надав позивач належні, допустимі, достовірні і достатні докази наявності у відповідача заборгованості за централізоване водопостачання та водовідведення у заявленому розмірі, а також чи надали відповідачі належні, допустимі, достовірні і достатні докази сплати такої заборгованості.

Надаючи оцінку доказам, що додані позивачем до позовної заяви, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням сум окремо за кожен місяць. Належних доказів, які б спростовували цей розрахунок, або свій розрахунок, відповідачем не надано, тому суд приймає його за основу при винесенні судового рішення.

Стосовно строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період з січня 2023 року по листопад 2025 року. Позивач звернувся до суду з позовом 23.12.2025 року, тобто в межах строку позовної давності.

Крім того, як вбачається з Розрахунку заборгованості відповідач на початку 2023 року сплатила частково кошти в рахунок погашення заборгованості, що свідчить про визнання нею заборгованості перед КП «Черкасиводоканал», що на думку суду, є підтвердженням того, що нею фактично було визнано публічний договір приєднання та надання послуг позивачем.

У зв`язку з цим, підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог судом не вбачається.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги КП «Черкасиводоканал» підлягають до задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 7 919 грн. 71 коп.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь КП «Черкасиводоканал» ЧМР підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 3 028 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, ст. 68 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради, юридична адреса: м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 12, код 03357168, борг за водопостачання та водовідведення станом на 01.11.2025 року в сумі 7 919 грн. 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн., а всього 10 947 грн. 71 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: