Рішення № 137593715, 23.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 708/268/26

Провадження № 2/711/2866/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Шемшур Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

13.03.2026 позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», в особі представника адвоката Столітнього М.М., звернувся до Чигиринського районного суду Черкаської області з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2061110 від 21.01.2025 у розмірі 32 134,00 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2061110 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у гривні, а ОСОБА_1 зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Відповідно до п. 1.3., 1.4., 2.1. Договору тип кредиту кредит, сума кредиту складає 13 200,00 грн. Строк кредиту 358 днів, з 21.01.2025 по 15.01.2026. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 , уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачкою вказано особисто під час укладання Договору. ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання виконало та надало відповідачці кредит в сумі 13 200,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Оскільки ТОВ «Слон Кредит» не є банківською установою, то зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідачки відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № 31102024-4 про організацію переказу коштів від 31.10.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Пейтек». У період з 21.01.2025 по 13.08.2025 відповідачкою здійснено оплати на рахунокТОВ «Слон Кредит» в розмірі 10 000,00 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту. 13.08.2025 ТОВ «Слон Кредит» на підставі Договору факторингу № 13082025-1 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки за Договором № 2061110 від 21.01.2025 у розмірі 28 414,00 грн., у тому числі: 3 200,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 18 614,00 грн. заборгованість за процентами; 6 600,00 грн. штрафні санкції. Оскільки станом на дату укладення Договору факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025 строк дії Договору № 2061110 від 21.01.2025 не закінчився, тому з 14.08.2025 по 15.01.2026 позивач нарахував проценти за користування кредитом у розмірі 3 720,00 грн. Після укладення Договору факторингу та переходу права вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором № 2061110 від 21.01.2025 у розмірі 32 134,00 грн., яка складається з: 3 200,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 18 614,00 грн. заборгованість по нарахованих процентах первісним кредитором; 3 720,00 грн. - заборгованість по нарахованих процентах ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»; 6 600,00 грн. штрафні санкції. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідачки у повному обсязі, а також понесені судові витрати у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 14.04.2026 позовну заяву передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

08.05.2026 цивільна справа надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу передана для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2026 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позовну заяву. Позивачу встановлено п`ятиденний строк із дня отримання відзиву для подання відповіді на нього.

01.06.2026 представник відповідачки адвокат Клименко О.С. подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в частині стягнення процентів за користування кредитом та неустойки. Заперечення обґрунтував тим, що відповідачка визнає факт укладення кредитного договору, отримання коштів у розмірі 13 200,00 грн. та наявність заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 200,00 грн., яка не була нею погашена через скрутні життєві обставини. Разом з тим, представник відповідачки вказав на безпідставність та незаконність вимог позивача в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) у розмірі 6 600,00 грн. та процентів у загальному розмірі 22 334,00 грн. Зокрема, заперечуючи проти стягнення неустойки, представник відповідачки зазначив, що відповідно до приписів пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем, а нараховані у цей період штрафні санкції підлягають списанню. Оскільки спірні правовідносини виникли та існували в період дії воєнного стану, нарахування пені та штрафу є протиправним. Стосовно нарахування процентів, представник відповідачки наголосив, що їхній розмір є неспівмірним, несправедливим, суперечить засадам добросовісності, розумності та встановлює істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживачу, що є прямим порушенням вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». З огляду на викладене, представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків та неустойки, а також покласти на позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

15.06.2026 представник позивача адвокат Столітній М.М. подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що позивач не погоджується з доводами відповідачки, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. На обґрунтування своєї позиції представник зазначив, що 21.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи було укладено Договір № 2061110 про надання споживчого кредиту у розмірі 13 200,00 грн. строком на 358 днів (до 15.01.2026). Зазначений договір підписаний відповідачкою шляхом введення одноразового ідентифікатора «Х035», що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та правових висновків Верховного Суду за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Суму кредиту в розмірі 13 200,00 грн. було перераховано на вказану відповідачкою банківську картку № НОМЕР_1 через платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» на підставі договору про організацію переказу коштів № 31102024-4 від 31.10.2024. Щодо заперечень відповідачки проти нарахування процентів та посилань на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів» про їх несправедливий характер, представник позивача вказав, що нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором, а тому вони не є компенсацією за невиконання зобов`язань та не можуть бути визнані несправедливими. Розрахунок денної процентної ставки виконано за формулою, наведеною в Законі України «Про споживче кредитування», що не перевищує 1% в день і не суперечить вимогам закону. Заперечуючи проти тверджень про неправомірність стягнення штрафних санкцій через дію воєнного стану, представник наголосив, що положення пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) поширюються виключно на договори, укладені до 24.01.2024. Оскільки спірний договір підписаний сторонами 21.01.2025 обмеження на ці правовідносини не поширюються, а нарахування штрафу у сумі 6 600,00 грн. за порушення строків виконання грошових зобов`язань є правомірним. Крім того, представник позивача зауважив, що відступлення права вимоги за Договором факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025 відбулося відповідно до пункту 4.1 кредитного договору, а відповідачку було належним чином повідомлено про зміну кредитора через особистий кабінет та шляхом направлення текстового повідомлення. Зважаючи, що відповідачка не здійснила жодного платежу на виконання своїх зобов`язань, нарахування процентів новим кредитором за погодженою пільговою ставкою 0,75% в день у сумі 3 720,00 грн. є обґрунтованим. На підставі викладеного, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі в розмірі 32 134,00 грн. та відмовити у задоволенні клопотання відповідачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У позовній заяві та відповіді на відзив адвокат Столітній М.М. просив проводити розгляд справи без участі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. 11.06.2026 представник відповідачки адвокат Клименко О.С. подав клопотання, у якому просив розглядати справу без участі відповідачки та її представника.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи,всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - споживач) укладено Договір № 2061110 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» (а.с. 169-185).

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 1.4. Договору товариство зобов`язалося надати споживачу кредит у безготівковій формі у розмірі 13 200,00 грн. на строк 360 днів, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Згідно з пунктами 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 Договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит); стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 19.02.2025 включно; знижена процентна ставка становить 0,3% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 19.02.2025 або протягом 3 календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою протягом періоду її дії до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача у період дії стандартної ставки здійснюється за стандартною процентною ставкою, на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка протягом періоду її дії, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки користування кредитом за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки протягом періоду її дії; пільгова процентна ставка становить 0,75 % в день та застосовується з 20.02.2025 (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (пункт 2.1. Договору).Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (пункт 2.5. Договору).

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, перерахувавши 21.01.2025 суму кредиту в розмірі 13 200,00 грн. на вказану платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» № 20250820-2221 від 20.08.2025 (а.с. 161). Належність зазначеної банківської карти відповідачці ОСОБА_1 підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260512/69004-БТ від 11.05.2026 (а.с. 213).

З розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Слон Кредит», встановлено, що відповідачка порушила умови Договору № 2061110 від 21.01.2025 щодо своєчасного й повного повернення коштів та сплати відсотків, здійснивши лише два платежі: 17.03.2025 - у розмірі 10 000,00 грн. (зараховано на погашення тіла кредиту); 07.05.2025 - у розмірі 1 000,00 грн .(зараховано на погашення відсотків). Внаслідок неналежного виконання зобов`язань станом на 13.08.2025 розмір заборгованості ОСОБА_1 становив 28 414,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 200,00 грн.; заборгованість за процентами - 18 614,00 грн.; заборгованість по штрафним санкціям - 6 600,00 грн.

13.08.2025 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (далі фактор) та ТОВ «Слон Кредит» (далі клієнт) укладено Договір факторингу № 13082025-1, відповідно до умов якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення прав грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктами 1.2., 3.3. Договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печаткою Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

13.08.2025 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Слон Кредит» підписано і скріплено печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025.

Відповідно до Реєстру боржників від 13.08.2025 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги за Договором № 2061110, укладеним із ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким складає 28 414,00 грн., у тому числі: 3 200,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 18 614,00 грн. заборгованість за процентами; 6 600,00 грн. заборгованість по штрафним санкціям.

З розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» встановлено, що з 15.08.2025 по 15.01.2026 включно ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснило донарахування відсотків на залишок основного боргу у загальному розмірі 3 696,00 грн.

На час розгляду справи судом Договір про надання споживчого кредиту № 2061110 від 21.01.2025 у встановленому законом порядку недійсним чи розірваним не визнаний, доказів належного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором суду не надано.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зокрема те, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 200,00 грн.

Доводи відповідачки про те, що заборгованість за тілом кредиту становить 2 200,00 грн., оскільки вона здійснила платежі на загальну суму 11 000,00 грн. (10 000,00 грн. - 17.03.2025 та 1 000,00 грн. - 07.05.2025), суд вважає безпідставними.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що платіж від 17.03.2025 в розмірі 10 000,00 грн. був зарахований первісним кредитором у рахунок погашення тіла кредиту, внаслідок чого його залишок зменшився з 13 200,00 грн. до 3 200,00 грн. Щодо платежу від 07.05.2025 фв розмірі 1 000,00 грн., то він був зарахований у рахунок погашення відсотків.

Таким чином, твердження відповідачки про те, що платіж у розмірі 1 000,00 грн. не був зарахований позивачем, повністю спростовується матеріалами справи.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

З наявних у матеріалах справи розрахунків заборгованості за Договором № 2061110 від 21.01.2025 встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховані наступним чином: ТОВ «Слон Кредит» за період з 21.01.2025 по 13.08.2025 (до моменту відступлення права вимоги) у розмірі 18 614,00 грн; ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період з 15.08.2025 по 15.01.2026 у розмірі 3 696,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість нарахування вказаних сум, суд враховує, що згідно з пунктами 1.3 та 1.4 Договору строк кредитування становить 360 днів, а саме з 21.01.2025 по 15.01.2026. Таким чином, як первісний кредитор, так і позивач здійснювали нарахування відсотків за користування грошовими коштами виключно в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Посилання представника відповідачки на те, що заявлений до стягнення розмір процентів за користування кредитом є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить принципам розумності, добросовісності й створює істотний дисбаланс, суд вважає безпідставними.

Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Договір № 2061110 від 21.01.2025 містить інформацію про розмір процентної ставки за користування кредитом та строк кредитування, протягом якого кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом.

Підписуючи кредитний договір відповідачка добровільно погодилася з усіма його умовами, зокрема, зі строком кредитування та розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини з ТОВ «Слон Кредит», якщо вважала встановлений розмір процентів несправедливим. Натомість, вона свідомо та без будь-яких застережень погодила умови договору, що підтверджується її підписом (шляхом введення одноразового ідентифікатора). Отже, умови договору, в тому числі щодо сплати відсотків, є обов`язковими для виконання сторонами.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом у загальному розмірі 22 310,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачки штрафних санкцій у розмірі 6 600,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

У пункті 6.4. Договору № 2061110 від 21.01.2025 сторони погодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 1 320,00 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежно виконання; та у розмірі 264,00 грн. починаючи з 5 дня за кожен день невиконання та/або неналежно виконання

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 342/2026 від 27.04.2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 02.08.2026.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Щодо доводів представника позивача про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит та на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, суд зазначає наступне.

Частиною 1, 2 статті 4 ЦК України встановлено, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

У Рішенні від 13.03.2012 № 5-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України внесені не були, застосування доктрини lex posterior derogat priori (пізніший закон скасовує попередній) неможливе. Норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта.

З огляду на викладене, враховуючи, що на момент укладення договору, виникнення прострочення та розгляду справи судом на території України діє воєнний стан, відповідачка в силу закону звільняється від обов`язку сплати на користь кредитора неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання. За таких обставин, позовна вимога щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 6 600,00 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню. З відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором № 2061110 від 21.01.2025 у загальному розмірі 25 510,00 грн, з яких: 3 200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18 614,00 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит»; 3 696,00 грн - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 25 510,00 грн., що складає 79,39% від загальної ціни позову (32 134,00 грн.), то із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 113,58 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладений з адвокатом Столітнім М.М.; заявку № 16391 від 09.02.2026 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; акт № 16391 від 10.03.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; рахунок на оплату № 16391-10/03-2026 від 10.03.2026; ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2148543 від 10.03.2026; свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18.09.2020.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача надано: договір про надання правничої (правової) допомог) від 17.11.2025, укладений з адвокатом Клименком О.С.; додаткову угоду № 2 від 20.05.2026 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.11.2025; акт приймання-передачі наданих послуг від 01.06.2026 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.11.2025 та додаткової угоди № 2 від 20.05.2026 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.11.2025.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

У даному випадку, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи та обсяг виконаної адвокатами роботи (адвокати участі у судовому засіданні не приймали, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним), а також принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу сторін до 5 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено на 79,39%, позивач має право на пропорційне відшкодування понесених ним та зменшених судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідачки у розмірі 79,39% від суми 5 000,00 грн., що становить 3 969,50 грн.

З тих же підстав відповідачка, з огляду на відмову в задоволенні позову в частині 20,61%, має право на пропорційне відшкодування понесених нею та зменшених судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок позивача у розмірі 20,61% від суми 5 000,00 грн., що становить 1 030,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження юридичної особи: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, м. Київ) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2061110 від 21.01.2025 у розмірі 25 510,00 грн., судовий збір у розмірі 2 113,58 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 969,50 грн., а всього 31 593,08 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження юридичної особи: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1 030,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова