Рішення № 137593464, 28.05.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/879/25

провадження № 2/691/203/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

з участю секретаря судового засідання Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» звернулося в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач мотивує, що 22 грудня 2024 року ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту та мобільного застосунку уклали договір надання коштів у кредит ( з комісією за надання кредиту) №8488272, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 030381 у розмірі 17000,00 грн. на строк 30 календарних днів. Відповідач за допомогою мережі «Інтернет» перейшов на офіційний сайт товариства, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заяву, в якій вказав свої персональні дані, а саме прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адрес електронної пошти, номер банківської картки для перерахунку коштів та місця реєстрації/проживання. Правилами кредитного договору передбачено, що відповідач у заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні товариству для прийняття рішення про кредитування чи ненадання кредиту, і при цьому набував обов`язку оновлювати ці дані в електронному кабінеті не пізніше трьох днів з дня виникнення таких змін. За результатами перевірки даних про особу та аутентифікації платіжної картки згідно з стандартами відповідних платіжних систем, було прийнято рішення про кредитування відповідача. Відповідач підписав кредитний договір №8488272 від 22 грудня 2024 року електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 030381, а саме ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «так», що є підтвердженням підписання кредитного договору. Укладення кредитного договору з використанням сайту, не можливе без дотримання вищевказаного алгоритму дій відповідачем. ТОВ «ФК «Фінекспрес» інформувало кредитодавця про те, що операція була успішна та кошти зараховані на карту відповідача НОМЕР_4. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує у зв`язку з чим утворилася заборгованість станом на дату подання позову до суду становить 28161,00 грн., при цьому сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (а.с.1-13).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 04 липня 2025 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред`явлення зустрічного позову (а.с.68).

11 серпня 2025 року, ухвалою суду, в цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд (а.с.129).

У судове засідання представник позивача, будучи вчасно та належним чином повідомленим, не з`явився, у позовній заяві просив про розгляд цивільної справи без його участі, в якому зазначив що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 будучи вчасно та належним чином повідомленим про розгляд цивільної справи, шляхом надіслання рекомендованих повідомлень, судових повісток та розміщення оголошення про виклик до суду, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://gd.ck.court.gov.ua., у судові засідання не з`явився.

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду по суті, так як сторони повідомлені вчасно та належним чином. При прийнятті рішення суд орієнтований і на судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Так, згідно п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, п.27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява № 8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, зміст клопотання представника позивача про розгляд у його відсутність, враховуючи належне повідомлення відповідача, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач повинен зазначити і довести підстави позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов`язує свої матеріально-правові вимоги.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 610,611,1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України.

Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин - зобов`язання і є зобов`язальними та регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», з врахуванням наступного.

Згідно до ст.509 Цивільного Кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

В ході судового розгляду із досліджених судом доказів встановлено.

ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи зареєстровано за адресою Площа Арсенальна, №1-Б, м.Київ, 01010, код ЄДРПОУ 39861924 (а.с.53). ТОВ «ФК «Фінекспрес» присвоєно відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи код 39706018, юридична адреса вул.Гетьмана Вадима, №8/26, поверх 6, офіс 6-1, м.Київ (а.с.40). Сторони, ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , уклали договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8488272 від 22 грудня 2024 року. За цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Відповідно п.2.1.2. вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов договору - надання коштів у кредит. Сума кредиту 17000,00 грн. 2.2.2. Строк кредитування/строк договору 30 днів. Параметри, порядок і графік повернення кредиту, сплати процентів та комісії за надання кредиту визначено в додатку №1 до цього договору. Інформація про умови, що дозволяють зміну процентної ставки або розміру комісії за надання кредиту. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Згідно п.3. для отримання кредиту, позичальник має бути зареєстрований в ІКС, для чого він проходить процедуру реєстрації на сайті. Реєстрація на сайті відбувається на сторінці реєстрації. Для проходження процедури реєстрації, позичальник заповнює всі поля форми реєстрації, керуючись, при необхідності, підказками сайту. При реєстрації на сайті, позичальник вказує дані своєї банківської картки, на яку він хоче отримати кредит. Зазначена картка проходить прив`язку до особистості позичальника і верифікацію. При проходженні процедури верифікації картки позичальник вводить у відповідне поле код операції, отриманий від свого банку. При проходженні процедури верифікації позичальник надає згоду на обробку своїх персональних даних та підтвердження ознайомлення з політикою конфіденційності. 4.1. Після реєстрації на сайті (та/або мобільному додатку) в ІКС та створенняо кабінету, позичальник подає заявку на отримання кредиту шляхом вибору на сайті бажаних умов надання кредиту: суми та строку кредиту. 5.1. Перед укладанням (підписанням) договору, позичальник ознайомлюється з паспортом споживчого кредиту та офертою, що містить в тому числі проект договору, політикою конфіденційності, правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті кредитодавця. 5.6. Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 8.2. Позичальник зобов`язується надавати кредитодавцю повні, точні, достовірні й актуальні інформацію, відомості та дані, в тому числі персональні дані і нести повну відповідальність за це. Позичальник несе відповідальність за використання інформації, відомостей і даних третіх осіб. У п.12 зазначено юридичні адреси та реквізити сторін. Зі сторони кредитодавця - ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» Україна, 01010, м. Київ, площа Арсенальна, №1Б, ЄДРПОУ 39861924, тел.: 0 800 353 461, ліцензія НБУ від 12.03.2024 року на надання коштів та банківських металів у кредит, безстрокова, а зі сторони позичальника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт Серія НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер електронного платіжного засобу НОМЕР_4, електронний підпис одноразовим ідентифікатором 030381 (а.с.15-23). Перед підписанням відповідач ознайомився із Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с.24-30). Згідно Паспорту споживчого кредиту відповідачу надано споживчий кредит у розмірі 17000,00 грн. строком на 30 днів з метою задоволення потреб, який було підписано одноразовим ідентифікатором 868201 (а.с.31-32). Довідкою про ідентифікацію підтверджено отримання відповідачем одноразового ідентифікатора 30381 на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.33). Відповідно довідки №КД-000028816/ТНПП від 14 травня 2025 року ТОВ «ФК «Фінекспрес» перерахувало 17000,00 грн. на картковий рахунок відповідача, маска карти НОМЕР_4 (а.с.35). Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 станом на 12 травня 2025 року становить 28161,00, з яких: 17000,00 грн. - тіло кредиту, 49,30 грн. - проценти, 8500,00 грн. - понадстрокове користування, 2755,70 грн. - комісія, 144,00 грн. - було сплачено відповідачем за користування кредитом (а.с.37-38).

Суд бере до уваги, що договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8488272 від 22 грудня 2024 року підписано електронним підписом ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора 030381, що був надісланий на вказану відповідачем електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» і укладений в електронній формі за допомогою веб-сайту.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ст.ст. 626,628 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, згідно ст.ст.205,207 ЦК України.

Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-ІІІ від 12 липня 2001 року, договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розмішено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією Верховного Суду в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, відповідно до яких Верховний Суд застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, підписаний був лише електронний договір.

На думку суду, слід зазначити для відповідача ОСОБА_1 , що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання відповідачем особистої інформації у виді ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, номера банківської карти для зарахування коштів НОМЕР_4 , та без попереднього погодження оферти кредитного договору та правил надання грошових коштів у позику, укладання кредитного договору технічно не можливе, що у свою чергу відповідає ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» і підтверджує перед судом кредитування відповідача ОСОБА_1 згідно до змісту досліджених письмових доказів у виді підписання кредитного договору електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 030381, що був надісланий на електронну пошту відповідача у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, Верховний Суд у справі № 524/5556/19 у постанові від 12.01.2021 вказав, що "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення".

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

Суд, при прийнятті рішення у справі, не встановив жодних звернень відповідача ОСОБА_1 до правоохоронних органів щодо незаконного використання його персональних даних позивачем без його згоди чи вчинення щодо нього шахрайських дій, які б спростовували обставини кредитування. Відтак у суду першої інстанції не має підстав для висновку сумніватися про доведеність укладення з відповідачем відповідного кредитного договору у електронній формі, для протилежних висновків.

Та обставина, що, власне, перерахунок коштів кредиту здійснюється не безпосередньо кредитором, а шляхом виконання домовленостей останнього з третіми особами щодо обслуговування рахунків, на що може звертати увагу відповідач ОСОБА_1 , то за приписами законодавства перевірені і досліджені судом письмові докази в справі, не свідчать про те, що відповідний договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8488272 від 22 грудня 2024 року є нікчемним, недійсним чи таким, що не укладався, адже позичальник, відповідач ОСОБА_1 фактично отримав те, на що розраховував при укладенні договору та фактичне перерахування коштів на його рахунок іншою особою не призвело до збільшення обсягу зобов`язань по кредиту.

Таким чином, підписанням договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8488272 від 22 грудня 2024 року, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VШ зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму, ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІV.

Відповідно до умов договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8488272 від 22 грудня 2024 року вбачається, що кредитодавець при взаємодії з позичальником має право використовувати його дані зазначені у договорі або окремо повідомлені позичальником кредитодавцю у будь-який спосіб та законно отримані кредитодавцем з інших джерел, в тому числі не виключно бюро кредитних історій та інших відкритих джерел), зокрема дані про місце проживання, електронну адресу, додаткові контактні дані споживача (а.с.15-23).

Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем станом на 12 травня 2025 року становить 28161,00, з яких: 17000,00 грн. - тіло кредиту, 49,30 грн. - проценти, 8500,00 грн. - понадстрокове користування, 2755,70 грн. - комісія, 144,00 грн. - було сплачено відповідачем за користування кредитом (а.с.37-38).

Вказана сума встановлена судом на підставі наявних у справі доказів та не змінена позивачем у справі в ході судового розгляду. Суд звертає увагу, що відповідач відзиву не подав, доказів щодо спростування суми заборгованості не надав. Розрахунок заборгованості за процентами містить суму заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі, визначеному договором, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) відповідно до якого у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. З розрахунку заборгованості, наданого до матеріалів справи позивачем, нарахування тіла кредиту і відсотків по кредиту здійснено у межах погоджених строків кредитування, укладаючи договір кредиту, сторони надали належну оцінку його умовам у аспекті отримання бажаних результатів від вступу у кредитні правовідносини, що передбачають для позичальника, отримання певного грошового блага з одночасним покладенням обов`язку щодо повернення таких коштів та сплату відсотків за їх тимчасове використання. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач, при кредитуванні зважив пропозицію на ринку позик (кредитів) та обрав найвигідніший для себе варіант щодо отримання коштів у позику, з урахуванням, зокрема, розміру відсоткової ставки та строку повернення отриманих від позикодавця коштів. Саме тому у відповідача не має підстав стверджувати, що умови договору позики в частині оплати відсотків за кредитом є несправедливими, так як він самостійно погодився на відповідну відсоткову ставку та сам вирішив своєчасно не повертати позичені кошти такий тривалий час, що й обумовило тривалий строк нарахування утвореної заборгованості і її розмір.

У позовній заяві позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача комісії у розмірі 2755,70 грн. та плати за понадстрокове користування кредитом у розмірі 8500,00грн.. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Параграфом 2 глави 71 ЦК України не передбачено встановлення комісії за дії, які банк вчиняє на власну користь (ведення справи, договірне оформлення, контроль, облік заборгованості тощо). Правовий аналіз положень Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить, що фінансові установи не мають права стягувати з позичальника плату за послуги, які є супутніми, або за дії, які банк вчиняє для забезпечення власної діяльності (ведення обліку, супровід кредиту). Такі дії не є самостійною послугою, що надається споживачу. Встановлення у кредитному договорі умов про сплату комісії за послуги, які є обов`язковими для укладення чи виконання договору на користь банку, є несправедливою умовою договору в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Враховуючи, що оспорювана комісія за своєю суттю є платою за дії банку, які він вчиняє для організації власної діяльності та контролю за виконанням зобов`язань, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення комісії є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

У своїх рішення Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, вказує, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язаань щодо погашення суми позики, і це є істотним порушенням договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8488272 від 22 грудня 2024 року і тому, суд обґрунтовано стверджує, на підставі досліджених доказів, що в результаті дій позивача, відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості отримати належну суму боргу, сплатити тіло кредиту і відсотки у погоджений строк і тому слід з нього, як відповідача стягнути на користь позивача відповідно до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8488272 від 22 грудня 2024 року заборгованість в розмірі 16905,30 грн., без стягнення комісії у розмірі 2755,70 грн. та плати за понадстрокове користування у розмірі 8500,00 грн..

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у виді судового збору.

Так, позивач звернувся до суду з позовною заявою і сплатив судовий збір на підставі п.1 ч.2 ст.4 з врахуванням вимог Закону України «Про судовий збір», що підтверджується платіжною інструкцією №9edd59 від 05 червня 2025 року зі сплатою суми судового збору у розмірі 3028,00 грн. (а.с.14), які суд стягує з відповідача у повному обсязі, на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, так як вважає їх підтвердженими у відповідності із цивільно-процесуальним законодавством України.

В позовній заяві стороною позивача було заявлено і вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 7100,00 грн. (а.с.1-13).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та Адвокатське бюро «Правовий курс» 02 вересня 2024 року уклали договір №0924-1 про надання правничої допомоги та додаткові угоди до нього (а.с.41-47). Згідно акту №5 до договору про надання правничої допомоги, надано на суму 7100,00 грн. (а.с.50).

Задовольняючи частково, з використанням принципу співмірності, вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що такі витрати є не в повній мірі доведеними та документально не підтверджують їх сплату. Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 755/18750/20 сформував висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, саме такі обставини суд встановив під час розгляду цивільної справи стосовно відповідача ОСОБА_1 , з огляду на сталість судової практики у вказаній категорії справ, складність справи та витрачений адвокатом час.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.55, 129 Конституції України, ст. ст. 207, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд,-

ухвалив:

позовну заяву ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт Серія НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» код ЄДРПОУ 39861924, юридична адреса площа Арсенальна, №1Б, м.Київ, заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8488272 від 22 грудня 2024 року у розмірі 16905 (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 30 коп., яка складається із тіла кредиту 16856,00 грн. та відсотків у розмірі 49,30 грн..

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт Серія НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» код ЄДРПОУ 39861924, юридична адреса площа Арсенальна, №1Б, м.Київ, судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та частково витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп..

В задоволенні інших позовних вимог позивача відмовити.

Копію рішення суду надіслати позивачу і відповідачу, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd.ck.court.gov.ua.

Суддя О. М. Савенко