Ухвала суду № 137593214, 15.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14180/26

1-кс/569/5060/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12026180000000055 від 27.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, звернувся в суд із вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що 30.07.2025 молодшого сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду старшого розвідника 2 групи спеціальної розвідки роти спеціальної розвідки військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина.

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на військовослужбовців покладаються такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 16, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Стаття 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Стаття 4 вказаного статуту вказує, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги , неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Так, молодший сержант ОСОБА_5 , не маючи відповідного дозволу на придбання, зберігання, перенесення та збут, маючи умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання з метою подальшого збуту бойових припасів, не раніше березня 2026 року, більш точнішої дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, придбав за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин: запал УЗРГМ-2, корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, які при конструктивному поєднанні є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1, та наступальну осколкову ручну гранату М67, які в подальшому переніс та зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці з метою збуту.

В подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи умисел на збут вибухових речовин та вибухових пристроїв, в порушення Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, та «Положення про дозвільну систему», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 576 (зі змінами від 31.01.2018), діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, не маючи відповідного передбаченого Законом дозволу на збут вибухових речовин та вибухових пристроїв, 09.04.2026 у період часу з 12:40 год по 12:55 год, перебуваючи в автомобілі марки та моделі «Kia Sportage» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який знаходився поблизу магазину «Ассоль», що по вул. Василя Червонія, 3 в м. Рівне, під час проведення оперативної закупки, за грошову винагороду у розмірі 5 000 гривень збув для ОСОБА_7 :

1)гранату М67, яка відповідно до висновку експерта, є наступальною осколковою ручною гранатою М67, яка належить до бойових припасів;

2)корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 та засіб підриву (підривач), уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, які відповідно до висновку експерта, при конструктивному поєднанні є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1, яка належить до бойових припасів.

Крім того, молодший сержант ОСОБА_5 , не маючи відповідного дозволу на придбання, зберігання, перенесення та збут, маючи умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання з метою подальшого збуту бойових припасів, не раніше квітня 2026 року, більш точнішої дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, придбав за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин: предмети, візуально схожі на два електродетонатори типу «ЕДП-р», дві бризантні вибухові речовини промислового виготовлення тротил, які є, конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини бризатної дії тротил, а саме тротиловими шашками по 200 г кожна, та 30 патронів калібру 5,45х39 мм, які є боєприпасами до вогнепальної стрілецької зброї, які в подальшому переніс та зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці з метою збуту.

В подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи умисел на збут вибухових речовин та вибухових пристроїв, в порушення Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, та «Положення про дозвільну систему», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 576 (зі змінами від 31.01.2018), діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, не маючи відповідного передбаченого Законом дозволу на збут вибухових речовин та вибухових пристроїв, 14.06.2026 близько 16:05 год, перебуваючи в автомобілі марки та моделі «Kia Sportage» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який знаходився поблизу магазину «Ассоль», що по вул. Василя Червонія, 3 в м. Рівне, під час проведення оперативної закупки, за грошову винагороду у розмірі 8 000 гривень збув для ОСОБА_7 предмети, візуально схожі на:

1)два електродетонатори типу «ЕДП-р», які відносяться до категорії боєприпасів;

2)дві бризантні вибухові речовини промислового виготовлення тротил, які є, конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини бризатної дії тротил, а саме тротиловими шашками по 200 г кожна, які відносяться до категорії вибухових речовин;

3)30 патронів калібру 5,45х39 мм, які є боєприпасами до вогнепальної стрілецької зброї, які відносяться до категорії боєприпасів.

14.06.2026 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

Причетність підозрюваного до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, а саме:

-протоколами допитів свідка ОСОБА_7 , який повідомив обставини збуту ОСОБА_5 вибухових речовин та бойових припасів;

-протоколами огляду та вручення грошових коштів; добровільної видачі; вилучення та огляду товару, придбаного в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки;

-висновками експерта № СЕ-19/118-26/5764-ВТХ від 06.05.2026, № СЕ-19/118-26/5765-ВТХ від 05.05.2026, відповідно до яких збуті

ОСОБА_5 бойові припаси являються наступальною осколковою ручною гранатою М67 та оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1;

-протоколами обшуків квартири за місцем проживання ОСОБА_5 та автомобіля, який перебуває в його користуванні.

-іншими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваного, а тому є підстави вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти заявленим ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України, і не зможуть гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, що реалізувати вказані ризики можливо лише перебуваючи на свободі.

В судовому засіданні прокурор та слідчий повністю підтримали клопотання щодо застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили його задоволити з підстав викладених у ньому.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні просив запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що cлідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026180000000055 від 27.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

За вищевказаних обставин, 14.06.2026 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Так, обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, є те, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263 КК України відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. З матеріалів провадження також вбачається, що підозрюваний володіє паспортом для виїзду за кордон, що дає змогу йому перетинати кордон України як в законний так і незаконний спосіб. Враховуючи тяжкість вчинення злочинів у яких підозрюється ОСОБА_5 , існує ризик втечі підозрюваного за межі України з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.

Обґрунтування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є те що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, а саме незаконному носінні, зберіганні, придбанні та збуті вибухових речовин та боєприпасів без передбаченого законом дозволу, а в ході досудового розслідування, на даний час не встановлено весь механізм злочинів, не встановлено також причетність інших учасників вказаної групи осіб та місце зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, інших речей та документів, а тому, існує ризик того, що підозрюваний знищить, сховає або спотворить речі та документи, які мають відношення до вчинення кримінальних правопорушень.

Обґрунтування ризику, передбаченого ч. 3 та ч. 4 ст. 177 КПК України, тобто незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 може шляхом умовляння, залякування та здійснення інших активних дій може впливати на свідка ОСОБА_7 та інших свідків із метою надання ними показань для покращення свого становища. Водночас, ОСОБА_5 , являючись військовослужбовцем Збройних сил України, має широке коло зв`язків та впливу, має доступ до зброї та бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, мав можливість перебувати у місцях, де знаходиться зброя, боєприпаси, вибухові речовини та вибухові пристрої, що може бути використано для впливу на свідків з метою зміни їх показань або взагалі відмову від їх надання. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, на даний час досудовим розслідуванням проводиться перевірка факту причетності інших осіб до вчинення злочину ОСОБА_5 , встановлення можливого місця зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, факт їх можливого привласнення з однієї із військових частин чи незаконного заволодіння у зоні проведення бойових дій, а відтак останній може здійснювати вплив на невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб з метою перешкоджання встановленню істини у справі.

Обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є те, що ОСОБА_5 підозрюється у збуті вибухових речовин та бойових припасів під час воєнного стану.

Також, на даний час досудовим розслідуванням не встановлено місця придбання ОСОБА_5 вибухових речовин та бойових припасів, не встановлено причетність інших осіб до вчинення вказаних кримінальних правопорушень.

Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_5 являється військовослужбовцем Збройних сил України, має доступ до зброї та бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, мав можливість перебувати у місцях, де знаходиться зброя, боєприпаси, вибухові речовини та вибухові пристрої, органом досудового розслідування задокументовано 2 епізоди вчинення ОСОБА_5 збуту вибухових речовин та бойових припасів, а тому, на думку сторони обвинувачення, можливий ризик вчинення нових злочинів ОСОБА_5 , в тому числі погроз свідку з метою зміни його показань або взагалі відмови від них. Крім того, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, останній з метою уникнення покарання може вчинити самовільне залишення військової частини, або дезертирство, тобто вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 або ст. 408 КК України.

Таким чином, з урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 25 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 83 200 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для нього суд не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. ст. 131-132, 176, 177, 181, 183, 194, 196, 199, 205 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 13.08.2026.

Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.

Одночасно визначити заставу у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83 200 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;

- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 13.08.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя