Рішення № 137592564, 02.06.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2646/25

Провадження № 2/376/334/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.

за участю секретаря судових засідань Литвичнук М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 1211-3121 від 25.05.2023 р. у розмірі 41 783,00 грн., а також судові витрати пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.05.2023 року між сторонами за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використання технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1211-3121.

Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор НОМЕР_1 , для підписання кредитного договору № 1211-3121 від 25.05.2023 р., підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 9 400,00 грн., строк кредитування 300 днів; базовий період 21 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день.

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання не виконував, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором станом на 04.08.2025 р. утворилась заборгованість у розмірі 86 809,00 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом 9 400,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 77 409,00 грн..

Разом тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 45 026,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 41 783,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом 9 400,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 32 383,00 грн., а тому позивач просить суд стягнути не повну суму заборгованості а лише її частину.

Ухвалою суду від 26.09.2025 р. провадження у зазначеній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.06.2026 р. представник відповідача подав клопотання к якому вказав, що прострочена заборгованість за кредитом складає 9 400 грн., максимальний розмір простроченої заборгованості за процентами 28 200 грн., разом це становить 37 600 грн.. Окрім того вказує, що відповідач є учасником бойових дій, а тому підлягає звільненню від сплати судового розбору.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав клопотання про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, у клопотанні просили проводити розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в зв`язку з наступним.

25.05.2023 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1211-3121. Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (номер пароля) А9770 (а. с. 18-29).

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, кредитодавець ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відкриває позичальнику ОСОБА_1 кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому даним договором.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А9770, для підписання кредитного договору № 1211-3121 від 25.05.2023 р., підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 9 400,00 грн., строк кредитування 300 днів; базовий період 21 день; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день. Дата повернення кредиту 19.03.2024 р..

З довідки про перерахування суми кредиту № 1211-3121 від 25.05.2023 р. вбачається що ОСОБА_1 відбулась видача (перерахування) коштів за допомогою системи LiqPay (а.с.55).

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач використав кредитні кошти, однак, умов договору не виконав і не борг не погасив, у результаті чого станом на 04.08.2025 р. утворилась заборгованість у розмірі 86 809,00 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом 9 400,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 77 409,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 1211-3121 від 25.05.2023 р. (а.с.56-63).

Позивачем було прийнято рішення про можливість застосувати до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме, часткове списання заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 45 026,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 41 783,00 грн..

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 3,6,203,626,627 ЦК України, визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 1054,1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Матеріалами справи встановлено, що оспорюваний договір укладений в електронній формі, окрім того відповідач визнала факт укладення даного договору.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, згідно з ч. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вже зазначалося раніше, з матеріалів справи вбачається, що 25.05.2023 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та фізичною особою ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено в електронній формі кредитний договір № 1211-3121 від 25.05.2023 р..

На виконання зазначених вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А9770, для підписання кредитного договору № 1211-3121 від 25.05.2023 р., підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

На підтвердження укладання кредитного договору № 1211-3121 з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було надано електронний доказ в паперовій формі, підписаний одноразовим ідентифікатором «А9770».

Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

Також суд враховує, що відповідач частково погашав наявну у нього заборгованість за кредитним договором № 1211-3121, що у свою чергу свідчить про вчинення ним конклюдентних дій на визнання вказаного договору укладеним отримання грошових коштів за вказаним договором.

Вказане узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) та у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц.

Щодо посилань відповідача на не співмірність розміру відсотків із тілом кредиту суд зазначає наступне.

Так, за умовами укладеного сторонами договору кредитної лінії від 25.05.2023 р. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало ОСОБА_1 суму кредиту 9 400,00 грн., а останній зобов`язався повернути гроші у повному обсязі протягом 300 днів до 19.03.2024 року.

Факт укладання договору й отримання грошових коштів відповідачем не оспорюється.

Пунктом 4.10 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступного ставкою: стандартна процентна ставка - 3,00 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 04.08.2025 р. утворилась заборгованість у розмірі 86 809,00 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом 9 400,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 77 409,00 грн. (а.с.56-63).

Разом з тим позивачем було прийнято рішення про можливість застосувати до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме, часткове списання заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 45 026,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 41 783,00 грн..

Тобто позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41 783,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом 9 400,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 32 383,00 грн..

Тобто, заборгованість за відсотками у більше ніж три рази перевищують заборгованість за основним боргом.

Суд зазначає, згідно з ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.02.2025 року, у справі № 679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 9 400 грн..

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 18 800 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом 9 400,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 9 400,00 грн..

Доводи представника відповідача про те, що відповідач звільнений від сплати судового збору суд відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд бере до уваги те, що за приписами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

04 червня 2025 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу у справі № справа № 905/1426/23, провадження № 12-27гс25, в якій зазначила, що відсутні підстави необхідності відступлення від вказано висновку. На переконання Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" не містить застереження з приводу кола питань, які дають підстави для звільнення від сплати судового збору учасникам бойових дій, тому повинен застосовуватись при зверненні до суду осіб, які в ньому зазначені, у зв`язку з порушенням будь-яких їхніх прав, а не тільки безпосередньо пов`язаних з відповідним їхнім статусом (учасник бойових дій, постраждалий учасник Революції Гідності, Герой України), незалежно від характеру, предмета та підстав їхніх позовів. Водночас Велика Палата Верховного Суду вказала, що із часу ухвалення нею 09.10.2019 постанови у справі № 9901/311/19 і постанови від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII немає підстав стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого висновок із цих постанов втратив би зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.

Спір стосується стягнення кредитної заборгованості. Спір не пов`язаний із захистом порушених прав відповідача саме як учасника бойових дій, тому він не звільнений від сплати судового збору за правилами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (44,99% ) в сумі 1 089,94 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково.

Керуючись ст.ст. 16, 526-530,549, 610-612, 625, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 137,141, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» код ЄДРПОУ 38548598 - заборгованість за кредитним договором № 1211-3121 від 25.05.2023 р. у розмірі 18 800 (вісімнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» код ЄДРПОУ 38548598 - судовий збір у сумі 1 089 (одна тисяча вісімдесят дев?ять) грн. 94 коп..

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Батовріна