Ухвала суду № 137592192, 23.06.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1267/26

Номер провадження 2-з/289/8/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Кириленко О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною заявою, в якій просить заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу у власність, користування чи обтяження спірних транспортних засобів, заборонити Головному сервісному центру МВС України, будь-яким територіальним сервісним центрам МВС України та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вантажних транспортних засобів: VOLVO, моделі FE09, 2008 року випуску, колір білий, VIN НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , шасі: НОМЕР_1 , SCANIA, випуску, колір білий, VIN моделі НОМЕР_3 , 2011 року НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , шасі: НОМЕР_6 , які належать на праві власності ОСОБА_2 відповідно до договору дарування транспортного засобу №1845/2025/5486118 від 18.07.2025 і договору дарування транспортного засобу №1845/2025/54861279 від 18.07.2025, та VOLVO, моделі FL6, 2005 року випуску, колір білий, VIN НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , шасі: НОМЕР_7 , який належить на праві власності ОСОБА_3 відповідно до договору дарування транспортного засобу №1845/2025/5486714 від 18.07.2025, у тому числі перереєстрацію права власності, зняття з обліку, внесення змін до реєстраційних даних, а також видачу дублікатів реєстраційних документів чи свідоцтв про реєстрацію.

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що має намір звернутися до Радомишльського районного суду з позовною заявою, предметом спору в якій буде визнання спільною сумісною власністю подружжя трьох вищевказаних вантажних транспортних засобів, які було придбано заявницею та ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі, визнання вказаних договорів дарування транспортних засобів, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , недійсними, скасування державної реєстрації права власності та застосування наслідків недійсності правочинів. Підставою для звернення до суду з майбутнім позовом є дії ОСОБА_4 щодо відчуження майна без відому заявниці шляхом укладення трьох договорів дарування транспортного засобу з метою уникнення в подальшому визнання такого майна спільною сумісною власністю.

Ознайомившись з даною заявою, суд вважає, що у її задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 4 постанови Пленуму Верхового Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За таких обставин, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Водночас, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з норм статей 11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Як вбачається з матеріалів заяви про забезпечення позову про укладення 18 липня 2025 року вищевказаних договорів дарування заявниця ОСОБА_1 дізналась ще у 2025 році з листа Територіального сервісного центру МВС №1845 від 01.11.2025. Натомість шлюб між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано 28 квітня 2026 року, що підтверджується заочним рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області.

Проте, матеріали заяви не містять будь-яких доказів того, що із часу розірвання вказаного шлюбу власники вище перелічених транспортних засобів вживали заходів їх відчужити у будь-який спосіб. Водночас загроза правам заявниці має носити очевидний та об`єктивний характер.

Отже, суд вважає, що припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення цього позову є недостатньо обґрунтованим, у зв`язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 259-261, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви відмовити.

На ухвала може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. О. Кириленко