Рішення № 137591805, 23.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1396/26

Провадження № 2/161/2602/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Мазура Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Дручок О.М.,

представника позивача: Шульгана Ф.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Луцької міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтовано тим, що службою у справах дітей встановлено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов?язків по вихованню та утриманню неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.06.2012 ОСОБА_2 і ОСОБА_4 уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилася дочка ОСОБА_1 . Згідно з випискою № 8381 із медичної карти амбулаторного хворого, дитина народилась з інвалідністю. Сімейне життя не склалося, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.12.2018 шлюб між подружжям було розірвано. Після розлучення, за усною домовленістю між батьками, ОСОБА_5 залишилася проживати з матір?ю за адресою: АДРЕСА_1 .

З моменту окремого проживання батько періодично цікавився життям здоров?ям дочки, вітав її зі святами та днем народження, надавав кошти на придбання одягу, взуття, продуктів харчування для дитини. Проте на початку 2023 року ситуація змінилась: ОСОБА_4 втрати роботу, почав зловживати спиртними напоям та самоусунувся від участі у вихованні та матеріальному утриманні дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується до свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 20.11.2025. Позивач вказує, що ОСОБА_7 неналежно виконує батьківські обов?язки щодо дочки, а саме не створила дитині умов для проживання, не дбає про її здоров?я, не забезпечує ОСОБА_1 матеріально. ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, не працює, а кошти, які отримує на дитину використовує для власних потреб. Всі обов?язки щодо дочки ОСОБА_8 перекладені на ОСОБА_9 , яка є хресною матір`ю ОСОБА_1 .. Відповідач ОСОБА_2 постійно чинить перешкоди працівникам служби у справах дітей при обстеженні умов проживання: не відчиняє двері, не відповідає на телефонні дзвінки, ігнорує запрошення у службу.

Позивач зазначає, що ОСОБА_10 неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов?язків. З 3 січня 2023 року ОСОБА_2 проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_11 , який теж зловживає спиртним, не працює, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за насильство в сім?ї. Враховуючи вищевикладене, 15.07.2022 ОСОБА_1 була взята на облік у службі у справах дітей як така, що зазнала фізичного насильства і перебуває у складних життєвих обставинах. ОСОБА_1 навчається у Володимирській спеціальній школі з 2019 року. Протягом навчального року учениця мешкає в гуртожитку при навчальному закладі, лише на вихідні та на канікули приїжджає додому. Дирекція школи щоразу письмово повідомляє службу у справах дітей про період перебування ОСОБА_5 вдома. Згідно з інформацією зі школи від 13.11.2025 № 156 дитина систематично відвідує навчальний заклад завдяки своїй хресній, тітці ОСОБА_9 , яка привозить і забирає дитину, на канікулах ОСОБА_1 теж перебуває у хрещеної матері за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_5 створено належні умови для навчання, розвитку та відпочинку, що підтверджено актом обстеження умов проживання від 14.01.2026. Оскільки матір малолітньої самоусунулась від виконання батьківських обов?язків щодо дочки, ОСОБА_9 31.10.2025 звернулась у службу у справах дітей із заявою про тимчасове влаштування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в її сім?ю, про що 03.11.2025 було видано відповідний наказ № 26.

У своїх поясненнях від 14.01.2026 ОСОБА_1 повідомила, що хоче проживати із хрещеною, оскільки її матір не турбується про неї, вживає алкогольні напої, вчиняє сварки та бійки.

За вказаних обставин, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.164 СК України,ст.166 СК України позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Передати неповнолітню ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Луцької міської ради для подальшого її влаштування до сімейних форм виховання.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з усіх видів заробітку, починаючи від дня пред?явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття на рахунок дитини в АТ «ОЩАДБАНК».

30 січня 2026 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

16 червня 2026 протокольною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області, було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні ОСОБА_13 , позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі, позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав, стягнути на користь неповнолітньої ОСОБА_1 , аліменти у розмірі частини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 15.06.206 о 11:40 не з`явилась, належним чином повідомлена про дату та час судового засідання. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Батько ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 18 листопада 2025 року.

Згідно висновку Служби у справах дітей Луцької міської ради від 12.12.2025 року № 316, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №847-1 від 26.12.2024 року, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом Володимирської спеціальної школи Волинської обласної ради від 13.11.2025 повідомлено, що ОСОБА_1 систематично відвідує школу завдяки своїй хресній, тітці ОСОБА_9 , яка цікавиться успіхами дитини, зв`язується з класним керівником. Мама ОСОБА_2 привозила і забирала дитини дуже рідко. На вихідних і канікулах, дитина перебуває у хресної, звідки повертається у гарному настрої спокійна, чиста.

Відповідно до листів ГУПН у Волинській області Луцького районного управління поліції, з ОСОБА_2 неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності, в тому числі працівниками поліції складались адміністративні матеріали за вчинення домашнього насильства відносно своєї доньки ОСОБА_1 .. Також в ході спілкування та подальших профілактичних дій з боку працівників поліції ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно листа ГУНП у Волинській області Луцького районного управління поліції Дайнеко О.М., вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 в присутності її малолітньої доньки ОСОБА_1 ..

23 вересня 2022 року постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді попередження. Згідно постанови, ОСОБА_2 будучи матір`ю малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а саме дитина проживає в антисанітарних умовах, матір ображає її та б`є, участі у вихованні не приймає.

01 травня 2026 року постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком 30 годин. Згідно постанови, ОСОБА_2 перебуваючи в магазині «СІМ-23» викрала мобільний телефон, спричинивши матеріальну шкоду в сумі 2500,00 грн..

Відповідно до відповіді на лист від Служби у справах дітей Луцької міської ради, 08.07.2024 ОСОБА_1 , повідомила свою тітку, що вона разом із матір`ю декілька днів проживає у покинутій будівлі по АДРЕСА_3 . Працівниками патрульної поліції було виявлено за даною адресою матір та дочку. ОСОБА_2 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, а тому ОСОБА_1 була влаштована на тимчасове проживання до тітки.

ОСОБА_9 звернулась до Служби у справах дітей з заявами про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , а також про надання дозволу на тимчасове влаштування ОСОБА_1 в свою сім`ю.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 взята на облік у службі у справах дітей як така, що перебуває в складних життєвих обставинах. Мати дівчинки ОСОБА_2 періодично зловживає спиртними напоями. В стані алкогольного сп`яніння вона та її співмешканець ОСОБА_14 поводять себе агресивно, сваряться, б`ються, часто потерпає від таких дій ОСОБА_1 ..

В судовому засіданні 27.04.2026 ОСОБА_1 повідомляла, що заперечує, щодо позбавлення її батьківських праві відносно дочки, проте за період розгляду справи у суді, вона ні разу не навідувала доньку, не проявляла жодного інтересу до дитини, грошові кошти, які ОСОБА_2 отримує на дитину, витрачаються нею на оплату комунальних послуг та інші витрати пов`язані з її проживанням, а не безпосередньо на потреби дитини.

Виконуючи приписи ч. 1 ст. 264, ч. 4 ст. 265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним позивачем, як учасником справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також доказам, якими вони підтверджуються, з урахуванням засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України (далі - СК України) право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом по справі встановлено, що позивач по справі, будучи органом опіки та піклування, має право на звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернення позивача до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, здійснено у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини у п.п.47-49 рішення від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручання у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя). Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей п.2 ст.8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як того вимагає ст.8. Також Суд зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у п.54 рішення від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України» (заява №31111/04) зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Питання взаємовідносин між батьками та дитиною також регулюються ст.ст.151, 153, 157, 158, 159 СК України, якими передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

З матеріалів справи, зокрема, письмових доказів, вбачається, що участь відповідача як матері у вихованні доньки ОСОБА_1 , дійсно була недостатньою, її поведінка свідчить про нерозуміння нею обов`язку піклуватись про дитину, брати участь у її вихованні та утриманні, підтверджує не бажання відповідача приймати участь у її житті, здійснювати забезпечення дитині всім необхідним.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Разом з тим це, насамперед, є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з`ясувати та оцінити який позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Як вказано в ч.1 ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").

Щодо заперечення відповідача проти позову про позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в продовж розгляду справи, відповідач так і не бачилася із дочкою, жодним чином не цікавився її життям, її потребами.

Суд дійшов висновків про те, що відповідач нехтує потребами своєї доньки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. ОСОБА_2 не довела зміну своєї поведінки щодо дочки, прагнення здійснювати належне піклування за нею. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення її батьківських прав не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Наведене узгоджується з висновком, який викладений Верховним Судом у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.

Зазначені фактори в сукупності свідчать про свідоме та умисне нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками. Безвідповідальне ставлення до дітей свідчить про умисне самоусунення від виконання батьківських обов`язків, а також про розрив спорідненого зв`язку із дитиною, що призводить до негативних наслідків для дитини, не забезпечує найкращих інтересів дитини, яка не отримує належної батьківської уваги та піклування.

Подібна поведінка відповідача свідчить про її байдуже ставлення як до юридичного обов`язку, так і до природної потреби піклуватися про свою дитину, нерозуміння нею необхідності брати участь у її вихованні та утриманні, що, як наслідок оцінюється судом як небажання відповідача приймати участь у житті дитини, здійснювати забезпечення її всім необхідним для нормальної життєдіяльності та розвитку.

Даний висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №203/3505/19.

З огляду на викладене, детально проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача, крайнього заходу впливу, передбаченого ст.164 СК України, у виді позбавлення її батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини, що, виходячи із дійсних правовідносин сторін та добровільної позиції відповідача, яка не бажає приймати в будь-якій формі участі у житті своєї дитини, не суперечить ст.9 Конвенції про права дитини та ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у зв`язку з чим позов підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Отже, вирішення судом питання про стягнення аліментів з особи, стосовно якої ухвалене рішення про позбавлення батьківських прав, має імперативний характер та не залежить від змісту поданого до суду позову, тобто не охоплюється принципом диспозитивності цивільного судочинства, передбаченим ст.13 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст.1 81 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджується у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (ч.2 ст.183 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач по справі є фізичною особою працездатного віку; належних доказів на підтвердження стану здоров`я, наявності аліментних та (або) грошових зобов`язань перед іншими особами, а також тяжкого матеріального становища, які б унеможливлювали чи істотно впливали на виконання нею обов`язку щодо утримання своєї дитини, відповідачем суду надано не було, суд, приходить до висновку про спроможність відповідача брати участь в утриманні дитини шляхом сплати аліментів в частині від їх заробітку (доходу), а саме, з ОСОБА_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини, усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, на особистий рахунок дитини а АТ «ОЩАДБАНК».

Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із вимог діючого законодавства України та необхідності захисту інтересів дітей, що мають першочергове значення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст .430 ЦПК України суд вважає на необхідне допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 167 СК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам. Іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Матеріалами цивільної справи підтверджується, що батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наявності інших родичів чи осіб, передбачених ч.4 ст.167 СК України, яким би за їх заявою могла б бути передана для подальшого влаштування неповнолітня ОСОБА_1 , встановлено не було. Матеріали справи відомостей про наявність таких осіб не містить.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» соціальний захист та захист прав дітей у межах своєї компетенції здійснюють районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчих органів міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Відповідно до п. 3 «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Відповідно до п. 35 вказаного Порядку після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім`ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу).

З огляду на викладене, позовна вимога про передачу подальшого влаштування неповнолітньої ОСОБА_1 , органу опіки та піклування Луцької міської ради підлягає задоволенню, як така, що відповідає вимогам закону та обумовлена забезпеченням найкращих інтересів дитини.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, який складається з двох позовних вимог: 1) про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дітей з передачею подальшого їх влаштування органу опіки та піклування (вимога немайнового характеру) та 2) стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.

Згідно положень п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закону) судовий збір не справляється за подання заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

За змістом ч. 1, п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. За подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 грн.00 коп..

Отже, судовий збір, від сплати якого при поданні позову до суду був звільнений позивач по справі, становив 3328 грн.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги задоволення позову в межах всіх заявлених вимог з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3328 грн. від сплати якого при поданні позову до суду був звільнений позивач.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, передбачені ч. 3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Виконавчого комітету Луцької міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини, усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, на особистий рахунок дитини а АТ «ОЩАДБАНК».

Передати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 органу опіки та піклування Луцької міської ради для подальшого влаштування до сімейних форм навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки та піклування (місцезнаходження: м. Луцьк. вул. Б.Хмельницького,19; код ЄДРПОУ 04051327);

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_2 ).

Дата складання повного тексту рішення 23 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур