Рішення № 137591420, 05.06.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3462/26

провадження № 2/650/3385/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 право власності в цілому на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що є власником спірного будинку, який належав померлому, що свідчіть з виписки з погосподарської книги, якої не достатньо для реєстрації права власності.

У встановленому законом порядку позивач не може оформити свої права, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Дослідивши надані суду письмові докази, а також проаналізувавши наведені позивачем доводи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Після смерті вітчима позивача ОСОБА_2 , залишилось нерухоме майно у вигляді житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , що вказано в витязі з погосподарської книги №5,6 за 2006-2020 роки Малоолександрівського старостинського округу Великоолександрівської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області село Мала Олександрівка, вулиця Космічна, буд. 10, зміст якого також вказує, що номер об єкта погосподарського обліку 0525. тип об єкта погосподарського обліку Код - 1.

І. Відомості про членів домогосподарства з реєстрацією місця проживання на території Великоолександрівської селищної територіальної громади:

1.1 Голова домогосподарства з 2007 року до дня смерті ( дата смерті невідома ) ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - член домогосподарства з 1997 року по теперішній час. Рік побудови - 1965. Матеріал стін - кам`яні. Матеріал покрівлі - шифер.

Загальна площа - 53.6 кв.м., Житлова площа - 24.7 кв.м.. Кількість кімнат - 3.

Вказаний витяг виданий Великоолександрівською селищною війсковою адміністрацією Бериславського району Херсонської області 04.05.2026 року за № 1845 з посиланням, що «Витяг з погосподарської книги виданий для оформлення права власності у державного реєстратора чи визнання права власності в судовому порядку».

Позивач як єдиний член домогосподарства, який фактично з 16.10.1997 року зареєстрований за вище зазначеною адресою, після смерті власника несе тягар утримання будинку на правах власника, виготовив на своє ім я технічний паспорт, будь яких інших осіб, що претендують на вказане майно немає, разом з тим не може розпоряджатися спірним нерухомим майном в повній мірі, факт його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . підтверджено записом в паспорті серії НОМЕР_2 .

Так, на момент смерті ОСОБА_2 володів житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Коли померлий ОСОБА_2 , придбав зазначений будинок, державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995року №56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5і (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року.

За весь час користування будинком, позивач утримує його на правах власника, здійснювала ремонт, сплачує комунальні послуги, доглядає за будинком та прибудинковою територією, але разом з тим, не може підтвердити своє право власності на будинок, з причини відсутності належних правовстановлюючих документів, так як на момент придбання будинку не було передбачено державної реєстрації нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01 липня 2004 року), права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. За частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспувід 13грудня 1995року №56; Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 і зареєстрованим у Міністерства юстиції України від 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Закону України «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» від 1 липня 2004 року. В листі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертає увагу судів на наступне: за змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Згідно технічного паспорта з реєстраційним номером у реєстрі будівельної діяльності ТІ1:94 19-8750-0471-2381, замовленого ОСОБА_1 , рік спорудження будинку 1965. тобто запис свідчить про те. що до 1965 року будинок за адресою: АДРЕСА_1 . вже був наявний як завершений об`єкт нерухомого майна, тому, можна стверджувати, що його побудовано в 1965 році, що узгоджується з витягом з погосподарської книги.

З урахуванням часу побудови будинку, а також відсутності реєстрації прав на нерухоме майно у сільській місцевості до 1996 року, правовстановлюючі документи на нього відсутні, а містяться лише записи в погосподарських книгах, які велись на той час.

Отже, майно, набуте у власність до 13.12.1995, можна вважати виниклим і набутим в установленому законом порядку.

Починаючи з 1996 року і до моменту смерті, ОСОБА_2 , за відсутності необхідності в сільській місцевості, не зареєстрував за собою право власності на будинок. Через те, Позивач, після смерті вітчима, володів та користувався будинком без юридичного оформлення права власності за новими вимогами, а на підставі відомостей погосподарських книг.

Позивач є інвалідом II групи, хворіє, перебував в окупації Херсонської області вдома, пережив обстріли та небезпеку через вторгнення росії на територію України, на даний час постійно перебуває за кордоном, і лише зараз віднайшов можливість оформити право власності.

Так додатково слід вказати, що виготовлення технічного паспорта на будинок, збирання документів на нього, тягар утримання будинку, використання його на правах власника протягом тривалого часу у відповідності до законодавства яке діяло на той момент, свідчить, що дії позивача абсолютно кореспондуються з метою та бажанням оформлення власності у відповідності до законодавства яке діє на даний час.

Однак, з огляду на те, що будинок збудовано в 1965 році, а зазначені вище документи не є правовстановлюючими документами на підставі яких можливо здійснити реєстрацію права власності, права Позивача підлягають захисту шляхом визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями в цілому, в судовому порядку, адже рішення суду є підставою для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Як роз`яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає стаття 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до частин першої та другої статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Таким чином, системний аналіз наведених положень закону та наданих судами вищих інстанцій роз`яснень дозволяє дійти висновку, що право особи, яка володіє нерухомим майном, втім не може підтвердити своє право власності на нього перед третіми особами, може бути захищене шляхом визнання на нею такого права в судовому порядку. Аналізуючи фактичні обставини справи, а також положення діючого на момент набуття позивачем права на спірний будинок, суд дійшов висновку про належність на праві власності позивачу вказаного житлового будинку, оскільки його було набуто у встановленому законом порядку та не вбачається підстав для припинення такого права на моменту розгляду справи. Підставою звернення позивача до суду є неможливість доведення перед компетентним органом, свого права власності на вказаний будинок. Таким чином, зважаючи на те, що суд встановив належність на праві власності спірного нерухомого майна на праві власності позивачці, але таке її право не визнається, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання права власності за позивачкою в судовому порядку, а отже позов підлягає задоволенню. Обраний позивачем спосіб захисту невизнаного права відповідає вимогам закону та змісту правовідносин. Ухвалюючи рішення, суд врахував, що при такому вирішенні спору буде досягнуто справедливий баланс інтересів як позивача, який на законних підставах володіє належним йому нерухомими майном, проте не може це право підвередити перед третіми особами, а отже реалізувати свої пов`язані із цим похідні права.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої та частини третьої статті 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору суд покладає на позивача, враховуючи при цьому, що право останнього не було невизнане неправомірними діями або бездіяльністю відповідача, вирішення вимоги позову не віднесено до його компетенції, відповідачем позовні вимоги не заперечувалися з приводу підстав та предмету позову.

Керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 265 ЦПК України, а також наведеними положення цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 право власності в цілому на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: ___ О.О. Сікора