Постанова № 137591294, 23.06.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/902/26

Провадження № 3/515/1512/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Татарбунари

Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Дем`янова О.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованої, рнокпп НОМЕР_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2026 року ОСОБА_1 ухилилася від передбачених законодавством обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який під час уроку англійської мови в Трапівському ліцеї Лиманської сільської ради вчинив неправомірні дії, а саме: кидав циркулем та підручниками в інших учнів, таким чином вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, клопотання про відкладення справи суду не надала. На адресу суду повернувся рекомендований лист з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «Відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності.

Відповідно до статті 268 Кодексу під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП не передбачається обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 , яка знаючи про наявність щодо неї адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 184 КУпАП, уникає від явки до суду та не повідомила про причину неявки, не подав будь яких заяв. Таку поведінку суд розцінює як спосіб зволікання з розглядом справи з метою уникнення від адміністративної відповідальності.

Відтак, розгляд справи здійснений судом на підставі наявних у матеріалах доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їхній сукупності та співставленні, вважаю, що обставини справи з`ясовані повно і об`єктивно, що дає можливість суду дати належну оцінку зібраним по справі доказам та прийняти законне і обґрунтоване рішення, в межах і на підставі протоколу, складеного уповноваженими органами.

Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 180025 від 20.05.2026 року, заяви та клопотання не надходили, ОСОБА_1 протокол підписала та отримала на руки його копію; клопотанням директора Трапівського ліцею Лиманської сільської ради Н.Лисинюк від 11.05.2026 про сприяння у розв`язанні ситуації, що склалася в ліцеї через агресивну поведінку учня 3 класу ОСОБА_2 , рухаючи диван в коридорі ліцею, зламав пластикову трубу опалювальної системи, що викликало витік води. Далі на уроці англійської мови бігав по класу, лякаючи однокласників циркулем, голосно кричав, через його дії один з однокласників отримав удар у ніс, через що у нього почалася кровотеча. ОСОБА_2 постійно вживає нецензурну лексику, кидає по дітях різні важкі предмети (пуфи, стільці, тощо), неодноразово в кабінеті перекидав меблі. На зауваження тех..працівників та вчителів реагує агресивно із вживанням нецензурних висловлювань; доповідною запискою класного керівника 3 класу Трапівського ліцею Лиманської сільської ради ОСОБА_3 від 11.05.2026 щодо агресивної поведінки на уроці англійської мови учня ОСОБА_2 та її письмовими поясненнями; письмовими поясненнями учня 3 класу ОСОБА_4 від 20.05.2026 з викладенням обставин спричинення конфліктної ситуації ОСОБА_2 ; характеристикою учня 3 класу Трапівського ліцею Лиманської сільської ради ОСОБА_2 ; відеофайлом, зафіксованим на CD-диск.

Підтвердження реагування матері малолітнього ОСОБА_2 на звернення вчителів Трапівського ліцею до неї матеріали справи не містять, на виклики до школи не реагує. Після телефонних дзвінків з Трапівського ліцею матері ОСОБА_2 , спостерігається погіршення його поведінки в ліцеї.

Вважаю доведеним те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідальність за частиною першою статті 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Ухилення від виконання батьківських обов`язків полягає у бездіяльності матері, пов`язаної з неналежним вихованням її неповнолітніх дітей.

Відповідно до санкції ч.1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, майновий стан, її негативну характеристику, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд також враховує небажання ОСОБА_1 впливати на свого малолітнього сина, натомість з матеріалів справи вбачається ігнорування нею звернень вчителів щодо неналежної поведінки ОСОБА_2 в ліцеї та небажання запобігти негативним наслідкам його вчинків.

Беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самою правопорушницею так і іншими особами, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у максимальному розмірі в межах санкції ч.1 ст.184 КУпАП.

Відповідно до статті 40-1 Кодексу, частини п`ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.40-1,ч.1 ст.184,280,283-284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп.

Штраф повинен бути сплачений протягом 15 днів з дня отримання даної постанови, шляхом його внесення за наступними реквізитами: Одеська область, отримувач: ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку:UA848999980313080149000015001, код КДБ: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. за наступними реквізитами: стягувач ГУК у м.Києві/м.Київ 22030106, код за ЄДРПОУ37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Згідно із статтями 307, 308 Кодексу штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя О.А.Дем`янова