Рішення № 137590772, 18.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2026 Справа №607/19965/25 Провадження №2/607/1826/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом представника ОСОБА_1 адвоката Коцюби Надії Ярославівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про визнання нікчемним окремого пункту кредитного договору та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №455132-КС-001 від 21.10.2022 у розмірі 39722,86 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.10.2022 сторони уклали договір №455132-КС-001, відповідно до умов якого відповідач отримала у позивача кредит у розмірі 14000,00 грн. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, внаслідок чого, станом на 04.09.2025 утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 39722,86 грн, з яких: 14000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24861,16 грн - заборгованість за процентами, 861,70 грн заборгованість за комісією.

Ухвалою судді від 23.10.2025 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У відзиві на позов представник відповідача Коцюба Н.Я. щодо задоволення позову заперечила частково. Зазначає, що відповідач не заперечує щодо укладення нею кредитного договору та отримання кредитних коштів. Однак, укладаючи кредитний договір сторони погодили, що відповідач повинна повернути кредит в сумі 14000,00 грн та проценти в розмірі 13340,00 грн. Доказів того, що відповідач повинна сплатити відсотки в розмірі 24861,16 грн позивачем не надано. Також заперечує щодо стягнення комісії, оскільки умови договору є нікчемними відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування».

У відповіді на відзив представник позивача Козачок М.О. позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Зазначає, що відповідач, підписуючи кредитний договір, погодилась з усіма його умовами. Заборгованість нарахована відповідно до умов договору, тому підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Також, представник відповідача Коцюба Н.Я. звернулась до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», у якому просить встановити нікчемним пункт 2.5. Кредитного договору про надання споживчого кредиту № 455132-КС-001 від 21.10.2022 року, укладеного між Товариством з обмежено відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» здійснити ОСОБА_1 перерахунок заборгованості за Кредитним договором про надання споживчого кредиту № 455132-КС-001 від 21.10.2022 року, шляхом зарахування вже сплаченої ОСОБА_1 плати, яка є комісією за надання кредиту в сумі 1238,30 грн в рахунок погашення тіла кредиту та списати нараховану заборгованість зі сплати комісії в сумі 861,70 грн.

В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» порушило права відповідача, як споживача фінансових послуг та ввело її в оману, включивши в умови договору про надання споживчого кредиту оплату додаткових послуг, які відповідно до законодавства надаються безкоштовно та в подальшому здійснює неправомірне стягнення цієї плати за надання кредиту. Зі змісту договору про надання споживчого кредиту укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 вбачається, що позивачу встановлено плату за надання кредиту, який за законом повинен надаватися безоплатно, відповідно пункт кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемним. З огляду на вищевикладене та виходячи з нікчемності пункту 2.5. кредитного договору про надання споживчого кредиту від 21.10.2022 про встановлення плати за надання кредиту, просить суд у порядку застосування наслідків нікчемності правочину, зобов`язати ТОВ «Бізнес Позика» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 , шляхом зарахування вже сплаченої 04.11.2022 комісії в сумі 1238,00 грн в рахунок обов`язкових платежів, а саме тіла кредиту.

У відзиві на зустрічний позов представник ТОВ «Бізнес Позика» Козачок М.О. у задоволенні зустрічного позову просить відмовити. Вказує на те, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Тому позивач за зустрічним позовом обрала неналежний спосіб захисту. Крім того, кредитним договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 2100,00 грн. ОСОБА_1 ознайомилась з умовами кредитного договору, добровільно погодилась з ним, в тому числі із обов`язком сплатити комісію за надання кредиту. Також позичальник протягом строку дії договору та після його закінчення не звернулась із заявою про визнання недійсним кредитного договору в цілому або його окремих частин.

Ухвалою суду від 04.12.2025 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднано позови в одне провадження та присвоєно об`єднаній справі єдиний номер 607/19965/25 (провадження номер 2/607/5571/2025). Також, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання 09.06.2026 представник позивача не з`явився, просить розглянути справу без його участі, первісний позов підтримує в повному обсязі, про що зазначив у прохальній частині позову.

У судовому засіданні 09.06.2026 представник відповідача щодо задоволення первісного позову заперечила частково, з мотивів наведених у відзиві на позов. Зустрічний позов просить задовольнити в повному обсязі, керуючись обґрунтуваннями, викладеними у ньому ж.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 10:00 год. 18.06.2026.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

21.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір про надання кредиту №455132-КС-001, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.2.1 Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 14000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Кредит надається строком на 16 тижнів (п.2.3 Договору).

Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2%, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,16269455, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку договору (п.2.4 Договору).

Комісія за надання кредиту 2100,00 грн (п.2.5 Договору).

Загальний розмір наданого кредиту 14000,00 грн (п.2.6 Договору).

Строк дії договору до 10.02.2023 (п.2.7 Договору).

Дата видачі кредиту 21.10.2022 (п.2.10 Договору).

Дата повернення кредиту 10.02.2023 (п.2.11 Договору).

Спосіб перерахування позичальнику кредиту: в безготівковій формі, шляхом переказу коштів на поточний рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведений в розділі 8 договору (п. 7.12 Договору).

У п.7.4.4 договору позичальник підтвердила, що ознайомлена з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх.

У розділі «Реквізити та підписи сторін», серед іншого, зазначені прізвище, ім`я, по батькові позичальника, дані її паспорта, РНОКПП, номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0069.

Згідно з анкетою клієнта ОСОБА_2 номер банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки про перерахування коштів ТасРау, 21.10.2022 о 13:38 ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало на платіжну картку НОМЕР_3 грошові кошти в розмірі 14000,00 грн. Призначення переказу: перерахунок коштів ОСОБА_2 згідно з кредитним договором № 455132-КС-001 від 21.10.2022.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №455132-КС-001 від 21.10.2022 станом на 31.07.2025 становить 39722,86 грн, що складається з тіла кредиту 14000,00 грн, процентів 24861,16 грн. (проценти по кредиту нараховані за період з 21.10.2022 по 10.02.2023), 861,70 грн комісії.

У цьому ж розрахунку вказано про те, що 04.11.2022 відповідач сплатила 3680,00 грн в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Ця сума була розподілена позивачем наступним чином: 2441,70 грн на погашення відсотків, 1238,30 грн на погашення комісії. Ця обставина визнається двома сторонами.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 виданого 27.01.2023, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.01.2023 уклала шлюб із ОСОБА_3 , після чого змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору №455132-КС-001 від 21.10.2022, підписавши даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

В ході судового розгляду представник відповідача визнала факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії в розмірі 861,70 грн за надання кредиту, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, положення пункту 2.5 кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовна вимога ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення комісії в розмірі 861,70 грн за надання кредиту, задоволенню не підлягає.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 статті 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 статті 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Згідно із статтею 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 3.5. кредитного договору передбачено, що уразі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості: 1) У першу чергу прострочена сума Кредиту та прострочені Проценти за користування Кредитом; 2) У другу чергу сума Кредиту та Проценти за користування Кредитом; 3) У третю чергу неустойка (штраф) та інші платежі відповідно до Договору.

Таким чином, так як п. 2.5. кредитного договору нікчемний, відповідач сплатила, а позивач зарахував кошти в сумі 1238,30 грн в рахунок погашення комісії на підставі нікчемного пункту кредитного договору, а також станом на 04.11.2022 (дата платежу) прострочених процентів не було, суд, в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, вважає за необхідне сплачені відповідачем кошти зарахувати в рахунок погашення суми кредиту.

Щодо вимог первісного позову про стягнення суми кредиту та процентів.

Згідно з розрахунком позивача, загальна заборгованість за кредитним договором становить 39722,86 грн, що складається з тіла кредиту 14000,00 грн, процентів 24861,16 грн, 861,70 грн комісії.

Відсотки за користування кредитними коштами нараховані за зниженою процентною ставкою 1,16269455% в день (п.2.4 договору) за період з 21.10.2022 по 26.11.2022 (37 днів) в розмірі 3581,16 грн ((14000 х 1,16269455% х 37 днів) 2441,70 грн сплата відсотків 04.11.2022)).

Відсотки за користування кредитними коштами нараховані за стандартною процентною ставкою 2% в день (п.2.4 договору) за період з 27.11.2022 по 10.02.2023 (76 днів) в розмірі 21280 грн ((14000 х 2% х 76 днів).

Однак, як було встановлено вище, на підставі нікчемного пункту 2.5. кредитного договору позивач 04.11.2022 незаконно зарахував 1238,30 грн, сплачених відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за комісією. В порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину суд зарахував ці кошти (1238,30 грн) на погашення тіла кредиту.

Отже, належний розрахунок заборгованості зміниться наступним чином.

Тіло кредиту 14000 1238,30 = 12761,70 грн.

Проценти:

За період з дня видачі кредиту 21.10.2022 до дня сплати 04.11.2022 (15 днів) (14000 х 1,16269455% х 15 днів) усі нараховані відсотки в розмірі 2441,70 грн сплачені відповідачем 04.11.2022. Тіло кредиту зменшилось до 12761,70 грн.

За період з 05.11.2022 по 26.11.2022 (22 дні) (12761,70 х 1,16269455% х 22 дні) = 3264,35 грн.

За період з 27.11.2022 по 10.02.2023 (76 днів) (12761,70 х 2% х 76 днів) = 19397,78 грн.

А всього, процентів 19397,78 + 3264,35 = 22662,13 грн.

Таким чином, суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала свої зобов`язання згідно із кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, і, як наслідок, позовні вимоги про стягнення суми кредиту та відсотків слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 35423,83 грн, з яких 12761,70 грн заборгованість за тілом кредиту, 22662,13 грн заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти цих вимог належить відмовити, враховуючи вищевикладені мотиви.

Вирішуючи правомірність зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення нікчемності умов кредитного договору № 455132-КС-001 від 21.10.2022 про сплату комісії суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положення ч. 2 ст. 215 ЦК України встановлюють, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс19) дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 виснувала, що якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи встановлення судом при вирішенні первісного позову нікчемності положень пункту 2.5 кредитного договору № 455132-КС-001 від 21.10.2022 щодо обов`язку позичальника сплатити одноразову комісію за надання кредиту, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про встановлення нікчемності п.2.5 кредитного договору слід відмовити, у зв`язку із обранням неналежного способу захисту порушеного права.

Також слід відмовити у задоволенні вимоги зустрічного позову про зобов`язання ТОВ «Бізнес Позика» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 455132-КС-001 від 21.10.2022, зарахувавши сплачену нею комісію за надання кредиту в розмірі 1238,30 грн в рахунок погашення основного кредиту розмірі 14000,00 грн.

Суд, в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункту правочину), вже зарахував сплачені відповідачем 04.11.2022 1238,30 грн в рахунок погашення основного кредиту та здійснив відповідний розрахунок (перерахунок) заборгованості з урахуванням цієї суми.

Після цього, порушене право відповідача (позивача за зустрічним позовом) вже відновлене судом та захисту не потребує.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як первісний позов задоволений на 89,18% (35423,83 / 39722,86 х 100%), з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика» слід стягнути 2160,30 грн судового збору (89,18% від 2422,40 грн), сплачених позивачем при зверненні до суду.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів». Тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у цій частині слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому КМУ.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту №455132-КС-001 від 21.10.2022 у розмірі 35423,83 грн, з яких 12761,70 грн заборгованість за тілом кредиту, 22662,13 грн заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2160,30 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 18.06.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук