Рішення № 137590643, 28.05.2026, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1512/25

провадження №2/457/51/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючої-судді Марчук В.І.,

секретар судового засідання Ярова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в м. Трускавці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.04.2024 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» URL: https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 7084372. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 7084372 від 05.04.2024, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 7084372 від 05.04.2024 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 10000 грн. Відповідач не виконує належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст. 526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 28.11.2024 згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 28112024, ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 7084372 від 05.04.2024 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача. Згідно з договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 19612,04 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7028,24 грн; заборгованість за відсотками становить 11583,80 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 1000 грн. Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі № 7084372 від 05.04.2024, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору № 7084372 від 05.04.2024. Не зважаючи на це, позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором № 7084372 від 05.04.2024. Просить стягнути з відповідача 19612,04 грн заборгованості за кредитним договором, сплачений судовий збір та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Галишина А.В. надійшов відзив, у якому він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 . Позивачем не доведено ідентифікацію ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції - ТОВ «Мілоан», що є обов`язковою умовою за приписами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, позивачем взагалі не доведено отримання згоди від ОСОБА_1 на укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, що є обов`язковою умовою за приписами ст. 639 ЦК України для того щоб вважати договір укладеним у письмовій формі. Отже, позивачем не доведено укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору від ? 7084372 a?a 05.04.2024шляхом прийняття пропозиції (акцепт) у електронній формі. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що кошти були перераховані ОСОБА_1 , а також не надано доказів, що зазначені кошти могли бути перераховані саме на виконання кредитного договору від ? 7084372 a?a 05.04.2024. Крім цього, позивач вийшов за межі дії кредитного договору під час нарахування відсотків користування кредитом.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача зазначає, що заява про надання кредиту знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит № 7084372 від 05.04.2024, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Одноразовий ідентифікатор, як і лог підпису Кредитора (логи (лог-файли) - містять інформацію про роботу сервера і зберігають в собі певні дії користувача або програми), зафіксовано у Кредитному договорі, переданому первісним кредитором Позивачу у pdf.форматі, проте є зашифрованим, у зв`язку із чим при стандартному завантаженні до електронного кабінету чи під час друку не відображається. ТОВ «Мілоан» є зареєстрованою у належному порядку фінансовою установою, що надає фінансові послуги, зокрема з кредитування, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та свідоцтвом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «Мілоан» на виконання умов договору про споживчий кредит № 7084372 від 05.04.2024 перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 10000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 127490400 від 05.04.2024, копія якого знаходиться в матеріалах справи. 05.04.2024 року відповідачу було видано кредит у розмірі 10000 грн, На підтвердження законності нарахування заборгованості за відсотками та комісією до матеріалів справи позивачем долучені відомість про щоденні нарахування та погашення, яка сформована первісним кредитором ТОВ «Мілоан».

Сторони у судове засідання не з`явилися.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники розгляду справи не з`явилися у судове засідання, суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви на кредит № 7084372 від 05.04.2024між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладеного Договір про споживчий кредит № 17084372. За умовами кредитного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 10000 грн. Кредит надавався на 105 днів з 05.04.2024. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2250 грн, які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, а проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 20700 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Паспортом споживчого кредиту, що підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, встановлено суму кредиту 10000 грн, строк кредитування 105 днів, мета отримання кредиту на задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

05.04.2024 на кредитний рахунок відповідача від ТОВ «Мілоан» надійшли кошти у розмірі 10000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №127490400 від 05.04.2024.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно із пунктом 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Договір, укладений у електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника, що підтверджується платіжним дорученням 127490400 від 05.04.2024 та інформацією з банку.

Крім того, в матеріалах справи, наявна відомість про щоденні нарахування та погашення, з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання, в результаті чого виникла заборгованість в загальній сумі 19612,04 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7028,24 грн; заборгованість за відсотками становить 11583,80 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 1000 грн.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1,2 ст. 1056-1 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (положення кодексу, що регулюють договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

28.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №28112024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором № 7084372 від 05.04.2024, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 19612,04 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7028,24 грн; заборгованість за відсотками становить 11583,80 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 1000 грн.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк відповідачем не погашено, доказів належного виконання суду не надано.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача як нового кредитора, заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7084372 від 05.04.2024, у розмірі 19612,04 грн грн.

З приводу твердження сторони відповідача про те, що позивачем не доведено факт передачі коштів відповідачу розмірі 10000 грн, спростовується матеріалами справи. Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору. У свою чергу, платіжне доручення № 127490400 від 05.04.2024 містить усі необхідні для перерахування коштів реквізити сторін, дату здійснення операції, платіжну систему, чітке призначення платежу, а отже, документ, наданий Позивачем до позовної заяви є достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів позивачем та отримання цих коштів ОСОБА_1 .

З приводу виходу позивачем за межі дії кредитного договору під час нарахування відсутків користування кредитом суду зазначає наступне. Звертаючись до суду із вказаними позовними вимогами, ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 7084372 від 05.04.2024 у розмірі 19612,04 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7028,24 грн; заборгованість за відсотками становить 11583,80 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 1000 грн

Згідно п. 1.1. Договору № 7084372 від 05.04.2024 Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до положень п.2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.

Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на, три, сім і п`ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).

Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами.

Стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1000 грн передбачено п. 1.5.1 кредитного договору, підписаного відповідачем.

З наведеного вбачається, що підписанням договору про споживчий кредит № 7084372 від 05.04.2024 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування відсотків за кредитним договором № 7084372 від 05.04.2024 в загальному розмірі 19612,04 грн грн є правомірним.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем, не довів відсутність заборгованості.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зокрема, ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості у вказаній справі позивачем до суду подано: копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 05.05.2025, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та АО «Анастасії Міньковської», акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 29.07.2025, детальний опис робіт, виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської».

Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу слід задовольнити частково, з урахуванням принципу співмірності позивачу слід відшкодувати 2000 грн.

Окрім цього, з врахуванням ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст. 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526-527, 530, 1050 та 1054 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 7084372 від 05.04.2024 у розмірі 19612,04 грн, 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп., а всього 24034 (двадцять чотири тисячі тридцять чотири) грн 44 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: В. І. Марчук