Рішення № 137590510, 18.06.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/11164/25

Провадження № 2/463/513/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Нора Н.В.

за участю секретаря Заверухи О.Б.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Мельник Г.Я.

третьої особи ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Львова справу за позовом ОСОБА_1 до Четвертої Львівської держаної нотаріальної контори Львівської області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного нотаріусу Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г. Я. від 04 листопада 2025 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер приблизно у квітні 2025 року у місті Львові. Зобов?язати Четверту Львівську державну нотаріальну контору розглянути заяву N? 1399 ОСОБА_1 від 04.11.2025 про прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивує тим, що після смерті його брата ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) приблизно у квітні 2025 року, як про це зазначено та підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , відкрилась спадщина, яка складається з однокімнатного житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 28,1 кв.м., сараю, вбиральні та земельної ділянки площею 0,0146 га за цією ж адресою. Що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія якої додається до цієї позовної заяви. Оскільки батько ОСОБА_7 та старший від нього на 19 років брат - ОСОБА_6 проживали разом за вказаною адресою, окремо від позивача, жодної участі при цьому у його вихованні та житті не брали, спілкування не підтримували, відповідно він не одразу достовірно дізнався про обставини життя та точну дату смерті батька, а потім і брата. Так, оскільки в ході його усного звернення 23.10.2025 до відділення державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції йому підтвердили факт смерті мого батька, 1939 року народження, та не надали точної інформації щодо його брата - ОСОБА_6 , він звернувся за правовою допомогою, уклавши відповідний договір з адвокатом Курилець Христиною Зіновіївною. І як повідомили його представника в ході особистого звернення 29.10.2025 в його інтересах до органу РАЦС смерть брата настала / була зареєстрована 09.05.2025. Вважає, що оскільки смерть брата відповідно до свідоцтва про смерть могла настати, зокрема, у будь-який з днів квітня 2025 року, у тому числі в перших числах квітня, строки, встановлені, зокрема, статтею 1270 ЦК України, слід обраховувати з дня актового запису про його смерть - 09.05.2025. Таким чином, достовірно розуміючи, що є спадкоємцем другої черги спадкування, відтак для нього строк 3 місяці на звернення з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальних органів розраховується після 6 місячного строку, який відведено для подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцями першої черги спадкування, а також оскільки є підстава для застосування п. 20 перехідних положень ЦК України. За результатами розгляду заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2025 отримав постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, яка була мотивована тим, що ним був пропущений встановлений законом строк для

прийняття спадщини.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.11.2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Четвертої Львівської держаної нотаріальної контори Львівської області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Відповідачу судом було надано встановлений законодавством строк на подання відзиву, однак таким правом представник відповідача не скористалась.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23.02.2026 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

У судове засідання з`явились позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , представник відповідача Мельник Г.Я. , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та надали пояснення аналогічні тим, які викладені ними раніше.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

У відповідності ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено що з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 31.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_6 помер приблизно у квітні 2025 року.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається з однокімнатного житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 28,1 кв.м., сараю, вбиральні та земельної ділянки площею 0,0146 га за цією ж адресою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Померлий ОСОБА_6 є рідним братом позивача ОСОБА_1 , заначений факт стронами неоспорюється.

04.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Постановою нотаріуса Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, Мельник Г.Я., відмовлено ОСОБА_1 видачі у свідоцтва про право на спадщину за законом, яке належить його братові - ОСОБА_6 , який помер приблизно квітень 2025 року, у зв?язку з пропуском строку, необхідного для подачі заяви про прийняття спадщини за законом та запропоновано звернутися до суду для вирішення питання по суті, а саме для надання судом додаткового терміну для подачі заяви про прийняття спадщини за законом.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Початок перебіг строку для прийняття спадщини починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто строк для прийняття спадщини має обчислюватись з наступного дня після дня смерті особи або оголошення її померлою. При визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила частини п`ятої статті 254 ЦК України поширюються на будь-які сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб`єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (див. постанову постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20).

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців (частина друга статті 1270 ЦК України).

Тлумачення вказаної норми свідчить, що:

у частині другій статті 1270 ЦК України законодавець встановив спеціальний строк для прийняття спадщини у три місяці;

спеціальний строк для прийняття спадщини у три місяці пов`язується з двома обставини, що залежать від волі інших спадкоємців: неприйняття спадщини; відмова від прийняття спадщини;

спадкоємець вважається таким, що не прийняв спадщину, тільки у разі, якщо він протягом шести місяців, тобто строку, встановленого для прийняття спадщини, не подав заяву про її прийняття. В ЦК України не вимагається від спадкоємця вчинення якихось дій та подання заяв, щоб визнати його таким, що не прийняв спадщину;

у разі неприйняття спадщини спеціальний тримісячний строк починає перебіг з наступного дня після спливу загального строку у шість місяців;

не є порушенням приватного закону і подання заяви про прийняття спадщини від спадкоємця наступної черги до початку перебігу спеціального тримісячного строку.

Судом вже було встановлено, що з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 31.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_6 помер приблизно у квітні 2025 року.

Відповідно п. 20 перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені статтями 1269, 1270, 1271, 1272, 1273, 1276, 1277, 1283, 1298 цього Кодексу, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи. При цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті.

Відтак, оскільки смерть ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про смерть могла настати, зокрема, у будь-який з днів квітня 2025 року, у тому числі в перших числах квітня, строки, встановлені, зокрема, статтею 1270 ЦК України, слід обраховувати з

дня актового запису про його смерть - 09.05.2025.

Оскільки відповідно до положень ст. 1263 ЦК України позивач належить до другої черги спадкування, а законодавець встановив спеціальний строк для прийняття спадщини у три місяці, який починає перебіг з наступного дня після спливу загального строку у шість місяців, тобто строк починає обчислюватись з 09.05.2025 року, а закінчується 09.11.2025 року з якого починає обчислюватись спеціальний строк для прийняття спадщини у три місяці враховуючи, що позивач звернувся до нотаріуса 04.11.2025 року, отже суд приходить до висновку, що дії нотаріуса в частині вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_6 є протиправними, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач також просив суд, зобов?язати Четверту Львівську державну нотаріальну контору розглянути заяву N? 1399 ОСОБА_1 від 04.11.2025 про прийняття спадщини.

Суд вважає, що дана вимога позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 161/9939/17 (провадження № 61-40053св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили ро вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19).

Тобто суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції, а тому в цій частині позову належить відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами за подання позовної заяви про розірвання шлюбу було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., таким чином у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачами судові витрати по справі у розмірі 1211,20 грн.

На підставі ст.4,81, 89, 141, 259,263- 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного нотаріусу Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г. Я. від 04 листопада 2025 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер приблизно у квітні 2025 року у місті Львові.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Четвертої Львівської державної нотаріальної на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання:АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Четверта Львівська державна нотаріальна (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Зелена, 2).

Суддя Нор Н.В.