Рішення № 137590487, 23.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4272/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Палюх Н.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся у суд з позовом про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за Договором позики №7822228 у розмірі 19694,34 грн, з яких: 7500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 21,75 грн сума заборгованості по процентах, 10169,34 грн сума заборгованості за пенею, 2003,25 грн сума заборгованості за комісією та судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що 09.10.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №7822228. Згідно з п.1 Договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики. Підписанням цього Договору позики Відповідач підтверджує він ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики) А також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «MONTO» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://monto.com.ua/informaciya (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі. (п.п. 5.3. п. 5 Договору позики). Окрім цього, 24.03.2026 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24032026/1, у відповідності до умов якого, ТОВ «Сіроко Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №1 від 24.03.2026 до договору факторингу №24032026/1 від 24.03.2026, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 19694,34 грн, з яких: 7500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 21,75 грн сума заборгованості по процентах, 10169,34 грн сума заборгованості за пенею, 2003,25 грн сума заборгованості за комісією. Згідно з п. 3.7 договору факторингу, ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов`язалося перерахувати на банківський рахунок ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», будь-які грошові кошти, отримані від боржників на виконання ними своїх зобов`язань за договорами позики, право вимоги за якими відступлене фактору, після передачі права вимоги фактора. Таким чином, у разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» та зараховані на погашення кредитної заборгованості. Однак, усупереч умов договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за договором №7822228 у розмірі 19694,34 грн. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

19 травня 2026 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

25 травня 2026 року відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що не погоджується із заявленою сумою заборгованості, частина коштів нею вже сплачувалась, однак позивач не врахував усі платежі при розрахунку заборгованості. Також вважає нараховані проценти, пеню та комісії завищеними та такими, що підлягають перерахунку судом. Просить врахувати здійснені нею платежі, перевірити правильність розрахунку заборгованості, зменшити розмір штрафних санкцій та додаткових нарахувань, у задоволенні позову в частині завищених сум відмовити.

29 травня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими. Позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору позики в електронній формі, тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Також звертає увагу суду, що у розрахунку заборгованості за Договором Позики № 7822228 від 09.10.2025 міститься інформація про сплату відповідачем пені, загальна сума оплати 4830,66 грн (28.11.2025 485,74; 17.12.2025 2344,92). Таким чином відповідач здійснювала дії направлені на погашення заборгованості, це свідчить про те, що відповідач усвідомлював форму оформлення кредитного договору, погодився с його умовами, отримав кредитні кошти. Відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростувала, не надала власного розрахунку наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач суду не заявила. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надала. Щодо нарахування процентів, пені та комісії, то такі нараховані відповідно до умов договору та не суперечать Закону України «Про споживче кредитування». За наведеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.10.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №7822228 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), згідно з яким остання отримала кредит на суму 7500 грн, строком на 30 днів, процентна ставка за день фіксована 0,01%, комісія 26,71% від суми позики та складає 2003,25 грн, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором: d74ЕМ0.

Крім того, 09.10.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 погоджена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що становить додаток №1 до договору позики №7822228 від 09.10.2025.

Як вбачається із квитанції №46001-91639-26513 ТОВ «Сіроко Фінанс» перерахувало на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7 500,00 грн.

24.03.2026 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24032026/1, у відповідності до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (фінансування) за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників №1 від 24.03.2026 за договором факторингу №24032026/1 від 24.03.2025, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників №1кількістю 4400.

Також надано копію платіжної інструкції №23985 від 30.03.2026, яка підтверджує оплату ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» грошових коштів у розмірі 2 268 899,92 грн, згідно з договором факторингу №24032026/1 від 24.03.2025.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників №1 від 24.03.2025 до договору факторингу №24032026/1 від 24.03.2025, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 19694,34 грн, з яких: 7500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 21,75 сума заборгованості за відсотками, 10169,34 пеня, 2003,25 грн - комісія за надання кредиту.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини 4, 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був укладений Договір позики №7822228 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 7500,00 грн.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону ОСОБА_1 .

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що вказаний кредитний договір був підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий первісним кредитором на номер телефону, зазначений останнім на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатор відповідача d74ЕМ0, що і є його безпосереднім підписом.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем матеріали справи не містять.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання.

Щодо переходу права вимоги до ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до договору факторингу №24032026/1 від 24.03.2026, перехід від Клієнта до Фактора (позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») прав вимоги заборгованості до боржників, зокрема, і до ОСОБА_1 відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Таким чином, саме підписаний та скріплений печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників від 24.03.2026 підтверджує факт переходу від ТОВ «Сіроко Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

З огляду на наведене, а також, враховуючи, що договір факторингу не є нікчемними за законом та не визнаний судом недійсним, суд вважає, що ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі чинного договору набуло право вимоги до відповідача за Договором позики №7822228 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 09.10.2025.

Відтак, суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за Договором позики №7822228 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 09.10.2025 у зв`язку із невиконанням його умов.

Разом з тим, суд не може погодитись із розрахунком заборгованості, наданим позивачем, з огляду на наступне.

Щодо вимоги позову про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 169,34 грн за Договором позики №7822228 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 09.10.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене вище, стягнення пені у розмірі 10 169,34 грн за Договором позики №7822228 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 09.10.2025, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Окрім цього, як зазначає позивач, відповідачкою частково сплачувалась заборгованість за пенею, загальна сума оплати 4830,66 грн (28.11.2025 2485,74; 7.12.2025 2344,92), відтак така, враховуючи, що стягнення пені у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, повинна бути зарахована як оплата заборгованості за тілом кредиту.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісіями у розмірі 2003,25 грн, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст . 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зроблено висновок про те, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (чинних на момент укладення Договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що нарахування заборгованості за комісіями є необґрунтованими, враховуючи вищевикладені норми, а також той факт, що супроводження кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а отже в цій частині вимоги слід відмовити.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором позики №7822228 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 09.10.2025 у розмірі 2 691,09 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 2 669,34 (7500 грн 4830,66 грн (зараховані, як оплата пені) та заборгованості за відсотками у розмірі 21,75 грн.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволенні частково, а саме з відповідача підлягає стягненню 2691,09 грн, що складає 13% від суми у розмірі 19694,34 грн, про стягнення якої позивач просив у позові (2691,09 грн х 100% : 19694,34 грн = 13), суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 346,11 грн (2662,40 грн х 13%), в іншій частині витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-275, 279 ЦПК України, на підставі ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість зо Договором позики №7822228 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 09.10.2025 у розмірі 2691 (дві тисячі шістсот дев`яносто одна) грн 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачений судовий збір у розмірі 346,11 грн.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 07400, м. Бровари, вул. Лісова, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: